Вся електронна бібліотека >>>

Зміст книги >>>

 

Довідник будівельника

Бетони. Матеріали, технології, обладнання


Розділ: Побут. Господарство. Будівництво. Техніка

 

БЕТОННІ СУМІШІ І ВИМОГИ ДО НИХ

 

 

Основа експлуатаційних властивостей бетону (в т.ч. міцності) закладається на етапах приготування суміші, її укладання, твердіння. Неправильний підбір складу, порушення режимів ущільнення призводять до того, що важкі заповнювачі переміщуються до низу форми; вода рухається до поверхні, утворюючи шар цементного молочка, або затримується на кордоні: заповнювач - цементне тісто. Подібні процеси призводять до отримання неякісного бетону з рихлим лицьовим шаром, капілярної пористістю, низькою міцністю мінеральної матриці і контактних зон з заповнювачем. Використання добавок-модифікаторів (пластифікаторів, воздухововлекающих) дозволяє запобігати подібні негативні прояви.

Класифікація бетонних сумішей проводиться по мірі їх рухливості і легкоукладальності, яка визначається як здатність суміші розтікатися і приймати задану форму, зберігаючи при цьому монолітність і однорідність. Легкоукладальність визначається на момент заповнення форми, рухливістю (плинністю) бетонної суміші, тобто її здатність деформуватися без розриву цілісності. Зв'язність суміші характеризує її здатність зберігати однорідність при технологічних і механічних впливах: транспортуванні, укладанні, ущільненні та ін. Суперпластифікатори, наприклад, різко збільшують рухливість і плинність бетонної суміші і значно поліпшують властивості бетону без збільшення вмісту цементного тесту.

В залежності від легкоукладальності суміші поділяють на три групи: наджорсткі (СЖ), жорсткі (Ж) і рухомі (П), які, в свою чергу, поділяються на марки.

Визначення легкоукладальності готових бетонних сумішей здійснюється за ГОСТ 10180. Для рухливих сумішей використовуються стандартний нормальний конус при застосуванні заповнювачів з найбільшою крупністю 40 мм і збільшений конус - при крупності заповнювачів більше 40 мм. Для визначення жорсткості бетонної суміші марок Ж1-Ж4 і бетонної суміші більшої жорсткості застосовується технічний віскозиметр.

Для бетонних сумішей марок Ж1-Ж4 використовують також малогабаритний прилад І.М. Червоного, з допомогою якого легкоукладальність суміші визначається безпосередньо в формах для виготовлення контрольних зразків бетону. При найбільшій крупності заповнювача 20 мм жорсткість суміші визначають форми з мінімальним розміром 100x100x100 мм, при крупності 40 мм - у формах розміром 150x150x150 мм, при крупності 70 мм - у формах розміром 20x200x200 мм. Прилад І.М. Червоного можна використовувати т акже при визначенні легкоукладальності суміші безпосередньо в формуемом виробі при дотриманні вищенаведених співвідношень між крупністю заповнювача і товщиною вироби. При параметрах вібрації за ГОСТ 10181 прилад І.М. Червоного Дає показники жорсткості суміші, близькі до відповідного стандартного визначення.

 

 

При частоті вібрації і амплітуді вібростолу, що відрізняються від стандартних, показник жорсткості суміші, визначений у формуемом виробі, помножується на коефіцієнт К: К = З/Жп, де Ж - жорсткість суміші в окремій пробі при стандартних параметрах вібрації; Жп - жорсткість суміші в формуемом виробі.

Коефіцієнт К визначається для кожного виробничого вібростолу як середнє з двох випробувань при установці приладу на одному і тому ж місці виробу, виготовленого з однієї і тієї ж бетонної суміші.

Для зіставлення значень показників жорсткості бетонної суміші на щільних і пористих заповнювачах, виміряних різними методами і приладами, з показниками жорсткості, яка визначається за чинним ГОСТ 10181, застосовуються перехідні коефіцієнти. Визначення легкоукладальності суміші здійснюється не пізніше ніж через 10 хв після відбору проби відповідно з ГОСТ 10181.

Легкоукладальність бетонних сумішей, що поставляються замовнику, контролюють на заводі-виробнику відразу після приготування і в місця укладання. Бетонна суміш у часі втрачає рухливість і збільшує жорсткість у порівнянні з вихідною. Ступінь втрати рухливості і підвищення жорсткості бетонної суміші - сохраняемость її властивостей у часі залежать від багатьох факторів: властивостей цементу, складу бетонної суміші, температури суміші і навколишнього повітря. Це повинно враховуватися лабораторією при підборі складу бетону.

При визначенні зберігання властивостей бетонної суміші перше випробування слід виконувати безпосередньо після закінчення перемішування її компонентів (не пізніше 10 хв), а друге і наступні-через кожні 30 хв після першого випробування. Для кожного випробування слід використовувати окрему пробу бетонної суміші.

Випробування слід вважати закінченими, коли досягнута легкоукладальність суміші сусідній марки за ГОСТ 7473 і точність визначення - за ГОСТ 10181. В залежності від зберігання бетонні суміші поділяють на три класи:

С-1 - низькою зберігання (менше 20 хв); цей клас характерний для сумішей з підвищеною температурою, сумішей, що містять добавки-прискорювачі, а також для сумішей з низьким значенням В/Ц;

С-2 - середньої зберігання (21-60 хв); цей клас характерний для нормально схватывающихся цементів і сумішей з середніми значеннями зазначених факторів;

С-3 - високою зберігання (більше 60 хв); цей клас характерний для повільно схватывающихся цементів, сумішей із зниженою температурою, сумішей сдобавками-уповільнювачами схоплювання, а також для сумішей з підвищеним значенням В/Ц.

Легкоукладальність суміші і час її зберігання при інших рівних умовах значною мірою залежать від її температури, яка повинна контролюватися. Вимірювання температури бетонної суміші повинно бути розпочато не пізніше ніж через 2 хв після відбору проби, а наступні вимірювання - через кожні 30 хв після першого випробування. Вимірювач температури (в тому числі скляні термометри) занурюють в бетонну суміш так, щоб товщина бетоннс/ї суміші навколо вимірювача температури була не менше 75 мм і не менше 3 разів перевищувала найбільшу крупність заповнювачів.

При приготуванні бетонних сумішей іноді виявляється помилкове схоплювання, що виражається в швидкому загусанні суміші. Помилкове схоплювання є проявом аномального властивості цементу деяких партій. Воно може бути усунено повторним перемішуванням бетонної суміші без додавання води. Після цього бетонна суміш може бути покладена в бетоновану конструкцію при більш тривалому виброуплотнении.

Наведені дані відносяться до суміші на цементі з нормальною густотою 26-28% і на піску з - Мкр = 2. При зміні нормальної густоти цементного тіста на кожен відсоток у меншу сторону витрата води слід зменшувати на 3-5 л/м3, а у велику - збільшувати на те ж значення. В разі зміни модуля крупності піску в меншу сторону на кожні 0,5 його значення необхідно збільшувати, а в більшу сторону - зменшувати витрату води на 3-5 л/м3.

Швидке загустіння бетонної суміші спостерігається також при застосування гарячих цементів або води.

В цьому випадку слід змінювати порядок завантаження змішувача. При використанні гарячого цементу слід подавати дрібний заповнювач (пісок), цемент; після їх попереднього перемішування - великий заповнювач (щебінь) і в останню чергу воду зат-воріння і добавки. Такий порядок на 20-30% подовжує приготування бетонної суміші, але запобігає швидке її загусання й перевитрата цементу. При замішуванні гарячою водою (температура не більше 70°С) послідовність завантаження наступна: заповнювач гаряча вода, цемент.

Рухливість і жорсткість бетонної суміші призначається в залежно від розмірів конструкції, густоти її армування, способів укладання і ущільнення. Рухливість і жорсткість суміші для важких і дрібнозернистих бетонів в основному залежать від витрати води і застосовуваних хімічних добавок. При інших рівних умовах витрата води, необхідний для отримання необхідної легкоукладальності суміші, залежить отее температури.

При застосуванні пластифікуючих добавок (ПАР) витрата води для отримання необхідної легкоукладальності суміші та витрату цементу для отримання необхідного класу бетону по міцності зменшується в залежності від виду застосовуваних пластифікаторів.

Колір рухливих бетонних сумішей на щільних заповнювачах з пластифицирующими добавками різних видів* (бетон на гравії крупністю до 10 мм).

Рухливість і жорсткість сумішей для легких бетонів на пористих заповнювачах залежать не тільки від витрати води і застосовуваних хімічних добавок (як у важкому бетоні), але і від виду, крупності і водопог-лощения крупного заповнювача, від водопотребности і кількості дрібного заповнювача.

При випробуваннях бетонних сумішей на пористих заповнювачах перед кожним зняттям піни, для занурення спливли зерен заповнювача, посудину опускають пригружающии пуансон і після останнього зняття піни залишають його в посудині до кінця випробувань. Після цього на посудину накидають пластину з стрілкою так, щоб обмежувачі стикалися зі стінками посудини. Потім поступово невеликий струменем доливають у посудину воду до тих пір, поки її поверхня не прийде в зіткнення з вістрям стрілки. Після цього встановлюється шляхом зважування сумарна маса всієї залитої в посудину води.

При випробуваннях бетонних сумішей на пористих заповнювачах піднімають пуансон і відбирають з випробуваною суміші 20-50 зерен великого заповнювача, які обтирають вологою тканиною, зважують і висушують до постійної маси. По різниці в масі обчислюється водопоглинання великого заповнювача.

Мінімально допустимий витрата цементу для виготовлення легких бетонів на пористих заповнювачах, що застосовуються для армованих виробів і конструкцій, приймають по СНиП 82-02-95 рівним 200 кг/м3, а в разі зол ТЕС або інших тонкодисперсних домішок - 180 кг/м3. Стосовно до неармированным виробів з легких бетонів мінімально допустимий витрата цементу не регламентується за умови, що ці бетони мають необхідну за проектом морозостійкість.

Витрата цементу для отримання бетонів з необхідними показниками якості залежить від багатьох факторів, у тому числі від раціонального співвідношення між класом виготовленого бетону і маркою цементу.

У разі вимушеного використання цементу високої активності для бетонів низьких марок рекомендується в цілях зниження витрати цементу застосовувати мінеральні добавки: золу-винесення теплових електростанцій, доменні гранульовані шлаки, природні активні мінеральні добавки.

Допускається виготовлення бетонів з витратою цементу менш мінімально допустимого за умови попередньої перевірки забезпечення захисних властивостей бетону по відношенню до сталевої арматури. Мінімальний витрата цементу інших видів встановлюють на підставі результатів оцінки захисних властивостей бетону на цих цементах по відношенню до сталевої арматури. Для бетонів конструкцій, що експлуатуються в агресивних середовищах, мінімальний витрата цементу визначають з урахуванням вимог СНиП 2.03.11.

Вплив різних факторів на зміну базового витрати цементу при виготовлення важких бетонів заданої якості

Орієнтовні витрати цементу для дрібнозернистого бетону на портландцементі і його різновидах, на піску з модулем крупності 2,1 і більше (твердіння в природних умовах або пропарива-ня 13-15ч при t = 80*C)

Рекомендації по маркам цементів, як і наведені нижче рекомендації по видатках цементів, розраховані: конструкційно-теплоізоляційних легких бетонів класів В7,5 і нижче на забезпечення при тепловій обробці (ТО) відпускній міцності, рівній не нижче 80% проектної, не пізніше, ніж через 4 год після ТО; для конструкційних легких бетонів класів по міцності В12.5 і вище - на забезпечення при тепловій обробці відпускної міцності не менше 70% проектної.

Підбирання складів важких і легких бетонів здійснюють у відповідності з вимогами ГОСТ 27006, «Рекомендаціями щодо підбору складів важких і дрібнозернистих бетонів» (до ГОСТ 27006) і «Рекомендаціями щодо підбору складів легких бетонів» (до ГОСТ 27006).

При наявності цементів різних видів і марок слід враховувати коефіцієнти їх ефективності, приймаючи в якості базової марки як одиниці для зіставлення портландцементу М400 з мінеральною добавкою.

Приготування бетонної суміші з добавками відрізняється від приготування звичайного бетону тим, що в бетонозмішувач разом з водою замішування подається необхідне на заміс кількість добавки, встановлене при підборі складу бетону. Для введення водорозчинних добавок заздалегідь готуються їх водні розчини робочої концентрації, а при використанні нерозчинних у воді - водні суспензії або емульсії.

Для об'ємного дозатора концентрація розчину повинна призначатися такий, щоб об'єм розчину добавки не виходив за межі точності самого дозатора в розрахунку на заміс з мінімальним і максимальним витратою цементу.

Витрата розчину добавки робочої концентрації А (л) на 1 м3 бетону визначається за формулою:

А = ЦС/КП, де Ц - витрата цементу (кг) на 1 м3 бетону; З - дозування добавки (%) від обсягу бетону; П - щільність робочого розчину (г/см3).

Відсутню на зачиннення 1 м3 бетону кількість води Н (л) визначається за формулою:

Н = В-АП(1-0,01К), де В - витрата води (л) на 1 м3 бетону.

Розчини добавок робочої концентрації готуються в ємностях розчиненням і розведенням вихідних продуктів. Для підвищення швидкості розчинення рекомендується підігрівати воду до 40-70"З і перемішувати розчини, а тверді продукти при необхідності дробити. Після повного розчинення продукту ареометром перевіряється щільність отриманого розчину. Вона доводиться до необхідної додаванням води або продукту.

Контроль щільності розчинів добавок є основою їх правильного застосування. Так, без відповідного коригування не допускається витрачання розчинів, концентрація яких відрізняється від заданої, а також їх витрачання без попереднього ретельного перемішування.

Дозування добавок повинно здійснюватися з точністю до межах ±2% їх розрахункової кількості.

При об'ємному дозуванні розчинів добавок необхідно враховувати вплив температури на вміст добавки Д^, кг в 1 л розчину при температурі Т за формулою:

де Ддо - зміст добавки в 1 л розчину при температурі 20°С, кг; Пт і Пм - щільність розчину відповідно при температурі Т і 20°С.

В залежності від виду і характеристик бетонних і розчинових сумішей застосовуються різні способи змішування матеріалів.

Гравітаційне перемішування (змішання при вільному падінні матеріалів у змішувачі) застосовується при приготуванні пластичних і рухливих сумішей з грубозернистим заповнювачем з щільних кам'яних порід. Примусове перемішування (змішання з примусовим переміщенням матеріалів у змішувачі за рахунок руху лопатей або шнеків) застосовується при приготуванні малорухомих, жорстких, дрібнозернистих сумішей, а також на легких (в т.ч. пористих) заповнювачах. Вибросмешивание (при якому частинки складових матеріалів піддаються інтенсивному вибрированию при одночасному перемішуванні) особливо ефективно при приготуванні сумішей підвищеної жорсткості або газобетонних сумішей. В окрему групу можуть бути віднесені змішувачі для приготування бетону з високим ступенем поризації, засновані на двостадійному перемішуванні, створення при перемішуванні надлишкових тисків і т.п. В даний час починає знаходити застосування так звана інтенсивна роздільна технологія (ІРТ). Відповідно до ІРТ приготування бетонної суміші здійснюється в дві стадії: на першій в швидкохідному змішувачі-активаторі наготовлюють цементно-піщану суміш з водою (використовують тільки 25-75% дози піску), на другий - приготований цементно-піщаний шлам змішують зі щебенем і залишилася дозою піску в основному тихохідному змішувачі.

Однією з характеристик змішувачів є коефіцієнт виходу бетонної (розчинної) суміші, що дорівнює відношенню обсягу готової суміші в ущільненому стані до суми обсягів завантажуваних твердих компонентів. Коефіцієнт виходу бетонної суміші, в залежності від порожнистості (пористості) великого і дрібного заповнювачів, а також від витрати води коливається в межах 0,6-0,7, а для розчинних сумішей - в межах 0,75-0,80.

Якість бетонної або розчинної суміші залежить від режиму змішування складових матеріалів, основними характеристиками якого є тривалість процесу і частота (кутова швидкість обертання робочого органу) перемішування. Тривалість перемішування бетонних сумішей гравітаційних змішувачах повинна бути не менше 1 -2 хв (тим більше, чим більше об'єм замісу і чим менше рухливість суміші), в змішувачах примусової дії - не менше 1 хв. Легкобетонні і дрібнозернисті суміші перемішують переважно у змішувачах примусової дії в протягом 2-5 хв: тим більше, чим менше щільність суміші. Рекомендована тривалість змішування представлена в табл. 1. 63.

Для сумішей марок по рухливості П2, ПЗ, П4 тривалість змішування зменшують відповідно на 15, 30, 45 с. Для сумішей марок Ж1, Ж2, ЖЗ, Ж4 збільшують відповідно на 15, 30, 45, 60 с.

 

До змісту книги: «Бетони»

 

Дивіться також:

 

 Як приготувати бетон і будівельні розчини

Вихідні матеріали 1.1. Мінеральні в'яжучі речовини 1.2. Заповнювачі 1.3. Вода 1.4. Визначення необхідної кількості матеріалів Будівельні розчини 2.1. Властивості будівельних розчинів 2.2. Види будівельних розчинів 2.3. Приготування будівельних розчинів 2.4. Склади Бетони 3.1. Види бетону 3.2. Властивості бетону 3.3. Приготування бетонного розчину 3.4. Склади 3.5. Шлакобетон 3.6. Опілкобетон

 

Будівельні машини

Машини та обладнання для приготування, транспортування бетонів і бетонних сумішей

7.1. Типи, основні параметри та конструктивні схеми бетонозмішувачів циклічної і безперервної дії

7.2. Машини для транспортування бетонних сумішей і розчинів

7.3. Комплекти машин для укладання і розподілу бетону і обробки його поверхні

7.4. Обладнання для ущільнення бетонної суміші

 

Обладнання для виробництва залізобетонних виробів

Обладнання складів цементу

Обладнання бетонозмішувальних цехів

Обладнання для виготовлення арматури

Обладнання формувальних цехів

 

Властивості бетону

РОЗДІЛ 1. Портландцемент

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Виробництво портландцементу

Хіміко-мінералогічний складу портландцементу

Гідратація цементу

Гидросиликаты кальцію

Трехкальциевого гидроалюминат і дія гіпсу

Схоплювання

Помилкове схоплювання

Тонкість помелу цементу

Структура гідратованого цементу

Обсяг продуктів гідратації

Капілярні пори

Пори гелю

Механічна міцність цементного гелю

Вода в цементному камені

Теплота гідратації цементу

 

ГЛАВА 2. Спеціальні цементи

Види портландцементів

Звичайний портландцемент

Швидкотвердіючий портландцемент

Особобыстротвердеющий портландцемент

Портландцемент з помірною екзотермії

Сульфатостійкий портландцемент

Шлакопортландцемент

Сульфато-шлаковий цемент

Пуццолановые портландцементи

Білий цемент

Інші портландцементи

Прискорювачі і сповільнювачі твердіння

Пластифікуючі добавки

 

РОЗДІЛ 3. Властивості заповнювачів

Загальна класифікація заповнювачів

Природні наповнювачі для бетону

Відбір проб

Форма і текстура зерен

Зчеплення заповнювача з цементним каменем

Міцність заповнювача

Інші механічні властивості заповнювача

Питома вага заповнювача

Насипна об'ємна вага

Пористість і водопоглинання заповнювача

Вологість заповнювача

Набухання піску

Шкідливі домішки у заповнювачі

Органічні домішки

Глинисті, мулисті і пилоподібні частинки в заповнювачі

Розчинні солі

Слабкі і выветрелые зерна заповнювача

Рівномірність зміни обсягу заповнювача

Реакція лугів цементу з заповнювачами бетону

Термічні властивості заповнювача

Ситовий аналіз

Модуль крупності

Вимоги до зернового складу заповнювача

Раціональні зернові склади заповнювачів

Зерновий склад дрібного і великого заповнювачів

Особливо великі та особливо дрібні зерна заповнювача

«Переривчастий» зерновий склад заповнювача

Найбільша крупність заповнювача

Використання великих каміння

 

ГЛАВА 4. Бетонна суміш

Визначення легкоукладальність бетону

Фактори, що впливають на легкоукладальність

Вимірювання легкоукладальності

Метод опади конуса

Визначення коефіцієнта ущільнення

Визначення пластичності

Випробування на зміну форми

Випробування за методом Вебі

Метод пенетрації кулі

Порівняння методів випробувань

Вплив часу і температури на легкоукладальність

Розшарування бетону

Водовідділення

Перемішування бетонної суміші

Рівномірність перемішування

Час перемішування бетону

Вібрування бетону

Глибинні вібратори

Зовнішні вібратори

Вібростоли

Повторне вібрування

Бетонування у спекотну погоду

Товарний бетон

Бетонна суміш для подачі бетононасосом

Роздільна укладання бетонної суміші методом «Прелакт»

 

ГЛАВА 5. Міцність бетону

Водоцементне відношення

Об'ємна концентрація гелю

«Ефективна» вода в суміші

Міцність бетону при розтягуванні

Тріщиноутворення і руйнування при стисненні

Вплив великого заповнювача на міцність бетону

Вплив жирності суміші на міцність бетону

Вплив віку на міцність бетону

Самозалечивание тріщин у бетоні

Міцність бетону при міцність при стисканні і розтягуванні

Зчеплення між бетоном і арматурою

Твердіння бетону

Методи догляду за бетоном

Вплив температури на міцність бетону

Пропарювання при атмосферному тиску

Пропарювання при підвищеному тиску

Якість води замішування

 

ГЛАВА 6. Пружність, усадка і повзучість бетону

Модуль пружності

Динамічний модуль пружності

Початкові зміни обсягу

Набухання

Усадка при висиханні бетону

Фактори що впливають на усадку бетону

Вплив догляду та умови твердіння бетону

Диференціальна усадка бетону

Вологісні деформації бетону

Усадка за рахунок карбонізації бетону

Повзучість бетону

Фактори що впливають на повзучість бетону

Повзучість у часі

Природа повзучості бетону

Дія повзучості

 

ГЛАВА 7. Довговічність бетону

Проникність бетону

Хімічні впливи на бетон

Випробування бетону на сульфатостойкость

Дія морської води на бетон

Дія морозу на свіжоукладений бетон

Зимове бетонування

Дія морозу на затверділий бетон

Морозостійкий бетон

Випробування бетону на морозостійкість

Вплив солей на бетон

Бетон з повітроутягувальними добавками

Залучення повітря

Вміст повітря

Вплив повітровтягування

Вимірювання вмісту повітря

Теплові властивості бетону

Теплопровідність бетону

Коефіцієнт термічного розширення бетону

Вогнестійкість бетону


ГЛАВА 8. Випробування затверділого бетону

Випробування на стиск

Випробування кубів

Випробування циліндрів

Випробування призм

Вплив умов випробувань зразків

Випробування зразків на стиснення

Руйнування зразків при стисненні

Вплив відношення висоти до діаметру на міцність бетону

Порівняння міцності бетонних кубів і циліндрів

Випробування бетону на вигин

Розміри зразка і розміри заповнювача

Керни для випробувань

Прискорене випробування бетону

Випробування бетону молотком

Випробування бетону ультразвуком

Стираність бетону

Вміст цементу в бетоні


ГЛАВА 9. Легкі бетони особотяжелые

Класифікація легенів бетонів

Заповнювачі бетону

Бетон на легких заповнювачах

Ніздрюватий бетон

Беспіскові бетони

Бетон на деревних тирсі

Особотяжелый бетон

 

Високоміцний бетон

Глава I. ОСОБЛИВОСТІ ТЕХНОЛОГІЇ ВИГОТОВЛЕННЯ ВИСОКОМІЦНИХ БЕТОНІВ

1. МАТЕРІАЛИ, ВИКОРИСТОВУВАНІ ДЛЯ ПРИГОТУВАННЯ БЕТОНУ

2. ВПЛИВ ЯКОСТІ ТА ДОЗУВАННЯ СКЛАДОВИХ НА ВЛАСТИВОСТІ БЕТОНУ ТА БЕТОННОЇ СУМІШІ

3. ПІДБІР СКЛАДУ ТА КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ ВИСОКОМІЦНОГО БЕТОНУ

4. ОТРИМАННЯ ВИСОКОМІЦНОГО БЕТОНУ В ВИРОБНИЧИХ УМОВАХ

Глава 2. ВПЛИВ ЗМІНИ СТРУКТУРИ ЗАТВЕРДІЛОГО БЕТОНУ НА ЙОГО МЕХАНІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ПІД ДІЄЮ ЗОВНІШНІХ ФАКТОРІВ

1. МІЦНІСТЬ ТА ДЕФОРМАЦІЇ БЕТОНУ

2. ДІАГРАМА СТАНІВ БЕТОНУ І ПАРАМЕТРИЧНІ ТОЧКИ

3. ВПЛИВ ПАРАМЕТРІВ RT НА ЗАКОНОМІРНОСТІ ДЕФОРМУВАННЯ І МІЦНІСТЬ БЕТОНУ

4. ЗАКОНОМІРНОСТІ ДЕФОРМУВАННЯ І РУЙНУВАННЯ СТРУКТУРИ БЕТОНУ ПРИ СКЛАДНИХ НАПРУЖЕНИХ СТАНАХ

Г л а в a III. МІЦНІСНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ БЕТОНУ ПРИ КОРОТКОЧАСНОМУ СТАТИЧНОМУ НАВАНТАЖЕННІ

2. МІЦНІСТЬ ПРИ ОСЬОВОМУ РОЗТЯГУВАННІ

3. МІЦНІСТЬ НА РОЗТЯГ ПРИ ВИГИНІ І РОЗКОЛЮВАННІ

4. НОРМАТИВНІ І РОЗРАХУНКОВІ ОПОРУ ВИСОКОМІЦНИХ БЕТОНІВ

Глава IV. МІЦНІСНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ БЕТОНУ ПРИ БАГАТОРАЗОВОМУ ТА ТРИВАЛОМУ НАВАНТАЖЕННІ

2. МІЦНІСТЬ БЕТОНУ ПРИ ТРИВАЛОМУ НАВАНТАЖЕННІ

Г л а в а V. ДЕФОРМАЦІЇ БЕТОНУ ПРИ КОРОТКОЧАСНОМУ НАВАНТАЖЕННІ. МОДУЛЬ ПРУЖНОСТІ БЕТОНУ

1. МЕТОДИ ОЦІНКИ МОДУЛЯ ПРУЖНОСТІ БЕТОНУ

3. АНАЛІЗ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ ЗАКОНОМІРНОСТЕЙ ЗВ'ЯЗКУ МІЖ МОДУЛЕМ ПРУЖНОСТІ І МІЦНІСТЮ ВАЖКОГО БЕТОНУ

4. ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОЗВ'ЯЗКУ МОДУЛЯ ПРУЖНОСТІ І МІЦНОСТІ БЕТОНУ

5. ДЕЯКІ ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З НОРМУВАННЯ ПРУЖНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ВИСОКОМІЦНОГО БЕТОНУ

6. ГРАНИЧНА ДЕФОРМАТИВНІСТЬ БЕТОНУ ПРИ КОРОТКОЧАСНОМУ НАВАНТАЖЕННІ

Глава VI. ДЕФОРМАЦІЇ БЕТОНУ ПРИ ТРИВАЛОМУ НАВАНТАЖЕННІ. ПОВЗУЧІСТЬ БЕТОНУ

1. ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ПОВЗУЧІСТЬ БЕТОНУ

2. ХАРАКТЕР ВЗАЄМОЗВ'ЯЗКУ МІЖ ПОВЗУЧІСТЮ І МІЦНІСТЮ БЕТОНУ

3. АНАЛІЗ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ ЗВ'ЯЗКІВ ПОВЗУЧОСТІ І МІЦНОСТІ ВАЖКОГО БЕТОНУ НА ОСНОВІ ВИРАЗІВ

4. ПРО ВПЛИВ РУХЛИВОСТІ БЕТОННОЇ СУМІШІ НА ПОВЗУЧІСТЬ ВИСОКОМІЦНОГО БЕТОНУ

5. ОЦІНКА ВЛАСТИВОСТЕЙ ПОВЗУЧОСТІ ВИСОКОМІЦНИХ БЕТОНІВ ПРИ ПРОЕКТУВАННІ КОНСТРУКЦІЙ

6. ОСОБЛИВОСТІ ДЕФОРМАЦІЇ ВИСОКОМІЦНОГО БЕТОНУ В НЕЛІНІЙНІЙ ОБЛАСТІ

Г л а в а VII. ВЛАСНІ ДЕФОРМАЦІЇ БЕТОНУ. УСАДКА БЕТОНУ

1. ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ВЕЛИЧИНУ УСАДКИ БЕТОНУ

2. ПРО ДЕФОРМАЦІЙ ЗВ'ЯЗКУ УСАДКИ З ВЛАГОФИЗИЧЕСКИМИ ПРОЦЕСАМИ В БЕТОНІ

3. УСАДКА БЕТОНІВ РІЗНОЇ МІЦНОСТІ

4. РУХЛИВІСТЬ БЕТОННОЇ СУМІШІ І УСАДКА ВИСОКОМІЦНОГО БЕТОНУ

5. ПРАКТИЧНИЙ МЕТОД ПРОГНОЗУВАННЯ ДЕФОРМАЦІЙ УСАДКИ ВИСОКОМІЦНИХ БЕТОНІВ

Глава VIII. ЗМІНА У ЧАСУ МІЦНІСНИХ І ДЕФОРМАТИВНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ БЕТОНУ

1. ОЦІНКА ЗРОСТАННЯ У ЧАСІ МІЦНІСНИХ ХАРАКТЕРИСТИК БЕТОНУ

2. ВПЛИВ СТАРІННЯ БЕТОНУ НА ЙОГО ДЕФОРМАТИВНІ ВЛАСТИВОСТІ

Г л а в а IX. ПРОБЛЕМИ ДОВГОВІЧНОСТІ ВИСОКОМІЦНОГО БЕТОНУ

1. СТІЙКІСТЬ БЕТОНУ В АГРЕСИВНИХ СЕРЕДОВИЩАХ

2. МОРОЗОСТІЙКІСТЬ БЕТОНУ

Глава X. ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИСОКОМІЦНИХ БЕТОНІВ

 

Розчини будівельні

1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

 2. ВИЗНАЧЕННЯ РУХЛИВОСТІ РОЗЧИННОЇ СУМІШІ

3. ВИЗНАЧЕННЯ ЩІЛЬНОСТІ РОЗЧИНОВОЇ СУМІШІ

4. ВИЗНАЧЕННЯ РОЗШАРУВАННЯ РОЗЧИНОВОЇ СУМІШІ

5. ВИЗНАЧЕННЯ ВОДОУДЕРЖИВАЮЩЕЙ ЗДІБНОСТІ РОЗЧИНОВОЇ СУМІШІ

6. ВИЗНАЧЕННЯ МІЦНОСТІ РОЗЧИНУ НА СТИСК

7. ВИЗНАЧЕННЯ СЕРЕДНЬОЇ ЩІЛЬНОСТІ РОЗЧИНУ

8. ВИЗНАЧЕННЯ ВОЛОГОСТІ РОЗЧИНУ

9. ВИЗНАЧЕННЯ ВОДОПОГЛИНАННЯ РОЗЧИНУ

10. ВИЗНАЧЕННЯ МОРОЗОСТІЙКОСТІ РОЗЧИНУ

 

Суміші бетонні