Вся бібліотека >>>

Зміст книги >>>

 

Мистецтво. Живопис

Енциклопедія живопису


Дивіться також: Живопис. Музеї

 

Софт:

Електронні альбоми «Життя і творчість великих художників»

 


 

Галереї художників в нашій бібліотеці:

З історії реалізму в російській живопису 18-19 століть

Картини російських художників першої половини 19 століття

Картини російських художників середини 19 століття

Віктор Васнецов

Врубель

Ісаак Левітан

Айвазовський

Шишкін

Костянтин Васильєв

Кустодієв

Полєнов
Маковський
Сєров
Бенуа
Рєпін
Сомов
Петров-Водкін
Добужинський
Богаєвський
Філонов
Бакст

Коровін
Бурлюк
Аполінарій Васнецов
Нестеров
Верещагін
Крыжицкий
Куїнджі

Олексій Венеціанов
Федір Васильєв
Іван Крамскої
Богданов-Бєльський
Горюшкін-Сорокопудов
Іван Білібін
Микола Ге
Суріков
Лев Лагоріо
Ніко Піросмані
Абрам Архипов
Боровиковський

Федір Алексєєв
Аргунов І.П.

В.Э. Борисов-Мусатов
Зінаїда Серебрякова
Юхим Волков
І.Є. Грабарь

Жуковський
Григорій Мясоєдов
Володимир Стожаров
М. Чюрльоніс
Фірс Журавльов

Андрій Рубльов. Ікони

 


 

Рафаель Санті
Веласкес

Боттічеллі

Ренуар

Клод Моне

Ієронім Босх

Поль Гоген

Ван Гог

Сальвадор Далі

Густав Клімт

Рубенс

Дега

ван Дейк

Ежен Делакруа

Дюрер

Тулуз-Лотрек

Шарден

Рембрандт

Мане
Карл Шпіцвег
Енгр
Франц Марк
Ганс Гольбейн (Хольбейна) Молодший
Леонардо да Вінчі
Аксели Галлена-Каллела

Хаїм Сутін

Модільяні

Поль Сезанн

Анрі Руссо

Каналетто

Адольф Менцель

Сіслей

Давид Фрідріх

Альтдорфер

Коро

Антоніо Корреджо

Тернер

Джон Констэбл (Констебл)

Лукас Кранах

Китайська живопис: Чжао Цзі

Японська живопис. Хокусай

Хасегава Тохаку

Утагава Тоекуни

Утагава Кунієси (Куниеши)

Живопис укійо-е: Кітагава Утамаро

Судзукі Харунобу

Андо Утагава Хиросигэ

Утагава Кунисада

Кейсай Эйсен. Жанри окуби-е, бидзинга

Цукиока Еситоси (Ешитоши)

Охара Косонь. Жанр "кате-е"(кате-га) - квіти і птахи

 


 

Лувр. Велика галерея (650 картин)

Музей Зелені Склепіння

Дрезденська збройова палата

Лондонська Національна Галерея

Із зібрання Лувра

НАТЮРМОРТ: Електронна бібліотека ДиректМедиа

Мистецтво Стародавнього Китаю

Мистецтво Стародавнього Єгипту

Колекція російських ікон 15-20 століть

ТУЛУЗ-ЛОТРЕК прізвисько Анрі Марі Раймонда де Тулуз-Лотрек-Монфа Toulouse-Lautrec, Henri Marie Raymond de ToulouseLautrec-Monfa, dit

(1864, Альбі - 1901, замок Мальроме, Жиронда)

 

Французький художник.

Граф Альфонс де Тулуз-Лотрек-Монфа

був одружений на своїй кузині Аделі

Тап'є де Селейран. Це кровосмеше-

ня було, можливо, однією з при-

чин слабкого здоров'я їхнього сина, кото-

який народився в Альбі, провів свій

дитинство в Парижі і в замку Селів-

ран, в аристократичному середовищі, де

панував дух ' слави і мужест-

ва і пристрасть до коней і до полювання.

Але, подібно до свого батька, діда і

двом дядькам, Анрі де Тулуз-Лотрек

любив малювати. В 1878 році, коли пос-

ле двох переломів стегна він захворів

кісткової хворобою і був визнаний не-

виліковним, свій фізичний недостат-

ток він долав наполегливою роботою:

у той час він брав уроки у талант-

поспішно го боязкого художника-анімаліста Рене

Пренсето, друга свого батька. Вско-

ре, за його прикладом, він почав рісо-

вать коней (<Артилерист. седлаю-

щий кінь>, 1879, Альбі, музей) і

<портрети> коней і собак і дуже

виразні етюди голів (<Біла

кінь>, <Газель>, 1881, там же).

Найвідомішим прикладом є

композиція <Поштова карета> (1881,

Париж, Пти Пале). В цей час Ту-

луз-Лотрек відчуває вплив Мане

і імпресіоністів: під враженням

їх світлою палітри він в 1883 пише

портрет своєї матері (<Графиня де

Тулуз-Лотрек>, Альбі, музей), для

якого характерна чітка компози-

ція, спрощення планів і ніжність

моделі. Пізніше він створює портрет А.

Стевенса (1885, Лілль, Музей изящ-

вих мистецтв).

Отримавши ступінь бакалавра, в 1882

Тулуз-Лотрек надходить у Школу

красних мистецтв, де навчається в мас-

терських Бонна і Кормона і знайомить-

ся з Емілем Бернаром, Анкетеном,

Франсуа Гози і Ван Гогом, у яко-

го він часто бував у 1886-1888. Як

і Ван Гог, він цікавиться пуан-

телью. Його пастельний портрет Ван

Гога (1887, Амстердам, музей Ван

Гога) виконаний енергійними мазками,

нагадують манеру великого гол-

ландского художника. Під впливом

своїх академічних вчителів, Ту-

луз-Лотрек іноді створював произве-

дення більш традиційні і викорис-

зовал більш темну палітру (<Рудо-

волосая дівчина>, 1889, Цюріх,

приватне зібрання). Однак близько

1890 він відходить від імпресіонізму і

приєднується до групи незалежних

таких художників, як Ренуар, Зан-

доменеги і група <Набі>. Він знак-

мится і з їх друзями, зокрема,

з братами Натансон, засновниками

журналу <Revue blanche>, але відстає-

ся противником теорій і поділу

на партії. Він захоплювався Дега, під

впливом якого його головним вира-

зительным засобом стали малюнок і

композиція; він використовував різнома-

ві прийоми у відповідності з моделлю

і особливостями атмосфери. Хоча

завдяки Рафаэлли і Форену він втк-

рив для себе типажі монмартрских

бідняків, саме він зобов'язаний Дега

своєю гострою спостережливістю па-

ризьких звичаїв і вибором сучас-

вих сюжетів (<Пралі>, 1889, Париж,

приватне зібрання).

Подібно Дега, Тулуз-Лотрек роз-

жав світ кабаре і публічних будинків,

але не був такий жорстокий і

презрителен до своїх моделей. Болез-

ненный і гротескний, Тулуз-Лотрек

був добрішими і людянішими. Проживши

довгі роки на Монмартрі, він пере-

езжает на Єлисейські поля, але кож-

кожен вечір цей нічний гуляка возв-

звертається в бари, кабаки, будинки сві-

будівель, де для нього завжди оставля-

чи містечко. Разом зі своїм кузьо-

ном, доктором Тап'є де Селейраном,

він відвідує <Мулен Руж>, <Pa-Mop>,

бали <Мулен де ла Галет> і в

<Елізе-Монмартр>, кабаре і Брюана

ін. Тут він зустрічає нічних зірок

уявлень, зображує їх в рі-

сунках і мальовничих призведениях з

поблажливою правдивістю і ніс-

колько идеализированно. Він був без-

жалостен тільки щодо похот-

ливых глядачів і сутенерів. Він вос-

хищался танцівниць канкану і осо-

бенно пишнотілу Гулю з величезною

копицею рудого волосся (<У <Мулен Руж>.

Вихід Гулю>, 1892, Нью-Йорк, Музей

сучасного мистецтва). Він без ус-

талі вивчав диявольський ритм танцю,

піднятих ніг, порывистых ліній

(<Трупа мадемуазель Еглантін>Ту-

рін, приватне зібрання). Він малював

також Валентина, негра Шокола, Жан

Авріль, знамениту Мелинит, свою

улюбленицю, диявольським чорним панчохам

якої він надавав маньеристичес-

дещо витонченість (<Жан Авріль>, ок.

1891-1892, Париж, музей Орсе). Його

захоплював натуралізм вуличних дівчат на

Монмартрі, які постають у його

роботах безсоромними, позбавленими оча-

вання, але преображенными в лука-

вих і іронічних красунь (<У салоні

на вулиці Мулен>, 1894, Альбі, му-

зей). Після 1892 Тулуз-Лотрек інте-

ресуется відомими співачками: міс

Мей Белфорт, ірландка в рожевому

мусліні (1895, Клівленд, музей),

Полер і Іветт Гільбер, гострий носик

і довгі чорні рукавички якої

він увічнив у своїх творах-

ях. Художник був зачарований цирком

Фернандо, його наездницами, акроба-

тами та клоунами. Не раз писав він

масивний і іскристий силует клоу-

нессы Ша-у-Као (1895, Париж, музей

Орсе). Постійний гість театральних

прем'єр, він особливо любив роз-

жати популярних акторів (<Режан і

Галипо>, 1894, літографія) і був

захоплений драматичною грою Коку-

льон, Лелуар і Сари Бернар. Йому нра-

вилося і яскраве спортивне оживши-

леніє <Велодромі Буффало> (<Вело-

гонщик>, 1894, Лувр, Кабінет малюнків-

ків), і він прославляв гонщика Цім-

мермана.

Відчувши сильний вплив Дега, Ту-

луз-Лотрек прагнув створити штучний

ві композиції з великими порожніми і

динамічними просторами (<Буало

у кафе>, 1893, Клівленд, музей).

Його колорит завжди прекрасний і

насичений зеленими і червоними кольору-

ми, синіми тінями і загадковим ос-

вещением. Його мистецтво ефектне,

світле і гармонійне (<У <Мулен

Руж>, 1892, Чикаго, Художній

інститут). Він писав на кальці (<Ар-

тиллерист і жінка>, 1896, Альбі,

музей), на необробленому деревян-

ном панно (<Модистка>, 1900, там

ж) і найчастіше на товстому карто-

не, коричневий або сірий колір кото-

рого ставав тлом картини

(<Жінка в чорному боа>, 1892, Па-

ріж, музей Орсе). Він використовував

рідкі фарби, які вбирав

картон: пензлем він наносив контури

малюнка (<Жінка, знімає чу-

лок>, 1894, Альбі, музей), а потім

писав фігури або маслом, або ес-

сенцией (<Марсель>, 1894, там же),

іноді відтіняючи їх світлою тушшю

(<Миссиа Натансон>, 1895, збори

Ниаршо). Ця техніка, відкрита Раф-

фаэли, потім постійно викори-

лась хужодниками групи <Набі>.

Тулуз-Лотрек був чудовим рі-

совальщиком; в його малюнках силует

створено гострим, стрімким, вира-

зительным штрихом (<У ліжку>, ок.

1896, Лондон, гал. Інституту Курей-

те). З 1884 він для Кормона робив

ілюстрації до творів Віктора

Гюго. Потім він постійно малював

в щоденниках, на скатертинах, на будь-яких

клаптиках паперу, і його малюнок визна-

делялся, варіювався, деформиро-

вався, звивався, висловлюючи псих-

гію моделі. Його портрети носили ка-

рикатурный характер. Його вільний

малюнок, незвичайні композиції, смак

до <японської> простоті зробили його

майстром плаката. Коли механичес-

кая друк відкрила можливість ство-

данія кольорових плакатів, і до цієї

техніці звернулися Шере і Боннар,

Тулуз-Лотрек зробив революційний

крок у мистецтві рекламного плаката.

Його плакати <<Мулен Руж>. Гулю>

(1891), де видно рухома <японс-

кая> тінь Валентина, і <Арістід

Брюан у своєму кабаре> (1891) сталі

сенсацією. Потім слід визначна

серія плакатів: <Арістід Брюан в

<Амбассадер> (1892), <Японський ді-

ван> (1892), <Жан Авріль <Жардан

де Парі> (1893), <Revue blanche>

(1895), <Трупа мадемуазель Эглан-

тін> (1896). Вправні динамічні

плани і жести поєднуються тут з

чудовою гамою кольорів,

якої протиставляються оранжу-

вий і синій, червоний і чорний. По-

добную декоративну свободу Ту-

луз-Лотрек продемонстрував у мно-

гочисленных литографиях, створених

з 1892. Він випробував сильний вплив

японських естампів Хиросигэ і Утама-

рв. В них він знайшов те, що цінували

вже французькі художники XVIII ст.

- дотримання звичаїв, смак до женщи-

нам, іронічна еротика (<Вони>,

1896), але особливо, смак до арабес-

кам, спрощення простору, еконо-

мичность в деталях. Ця пристрасть до

стилізації вписується в контекст

європейського Ар Нуво і навіть перед-

захоплює, в якомусь сенсі, стиль

Сецесіону.

У 1892-1899 Тулуз-Лотрек виконав

понад 300 літографій. Він дуже ува-

мательно ставився до фактурі каменя,

якості паперу, кількості отпе-

чатков. В літографії він повторював

свої улюблені теми: театр, цирк,

велогонки (<Іветт Гільбер>; <Мар-

сель Ландер>, 1895). Іноді Ту-

луз-Лотрек малював і для газет;

сатиричні малюнки публікувалися

<Le Mirliton>, <Courrier franca-

is>, <Paris-illustre>, <Le Rire>

(<І ви мудрі?>, 1897, Альбі, музей,

для <Le Rire>). Він робить иллюстра-

ції для модних журналів (<Le Petit

Trottin>) і разом з Ліні-і Ан-

туаном працює в театрі, роблячи ес-

кізи декорацій і програм (декору-

ції до першого акту вистави Баррі-

кана, 1895).

Починаючи з першої виставки у гал.

Мезон Гулиль (1893), мистецтво Ту-

луз-Лотрека завжди викликало искрен-

неї захоплення. У 1895 його репута-

ція вже склалася. У тому ж році він

створив знамените прикраса лавки

Гулю на ярмарку Дю Трон, кілька

грубуватий, але геніальне воплоще-

ня образу людського отупевшего

світу (Париж, музей Орсе). Однак

незважаючи на своє честолюбство, він

поступово грузне в буденній тра-

гикомедии. Він починає багато пити;

в результаті цієї згубної звички

у нього в 1899 стався перший прис-

туп білої гарячки, і він потрапив у

лікарню в Нейі, де по пам'яті

кольоровими олівцями робив малюнки

на тему цирку, 22 з яких були

видані факсимільним способом ізда-

слідовниками Манці і Жуайяном в 1905 (<У

цирку>, 1899, збори Хофер). Од-

проте він продовжував пити. В 1899 році він

виконав кілька чудових

творів; так, у композиції <У

Pa-Mop> (Лондон, гал. Інституту

Курто) похилі лінії і насичені

червоні і зелені кольори і яскравий

світло демонструють гостре бачення

художника. Після перших нападів

паралічу, він залишає свою мас-

терскую і їде до матері в замок

Мальроме, в Жиронде, де й помирає

в 1901 році.

Його мати передала всю свою колек-

цію в музей Альбі: живопис, малюнків-

ки, гравюри свідчать про важ-

ності та впливовості творчості

художника. Його графизм і чистота

локальних кольорів вплинули на худож-

ників групи <Набі>, Гогена і ран-

нього Пікассо, а різкий колорит, зе-

зелені і сині тіні поклали початок

сміливих пошуків фовістів і експрес-

сіоністів. Тулуз-Лотрек зберіг

для нас образ Монмартра кінця мину-

лого століття: зображуючи ниці ти-

пажі, куртизанок він передав нічний,

штучний і яскравий, збуджений

і ліричний, майже казковий світ

Монмартра.

 

ЗМІСТ КНИГИ: «Енциклопедія живопису»