Вся бібліотека >>>

Зміст книги >>>

 

Мистецтво. Живопис

Енциклопедія живопису


Дивіться також: Живопис. Музеї

 

Софт:

Електронні альбоми «Життя і творчість великих художників»

 


 

Галереї художників в нашій бібліотеці:

З історії реалізму в російській живопису 18-19 століть

Картини російських художників першої половини 19 століття

Картини російських художників середини 19 століття

Віктор Васнецов

Врубель

Ісаак Левітан

Айвазовський

Шишкін

Костянтин Васильєв

Кустодієв

Полєнов
Маковський
Сєров
Бенуа
Рєпін
Сомов
Петров-Водкін
Добужинський
Богаєвський
Філонов
Бакст

Коровін
Бурлюк
Аполінарій Васнецов
Нестеров
Верещагін
Крыжицкий
Куїнджі

Олексій Венеціанов
Федір Васильєв
Іван Крамскої
Богданов-Бєльський
Горюшкін-Сорокопудов
Іван Білібін
Микола Ге
Суріков
Лев Лагоріо
Ніко Піросмані
Абрам Архипов
Боровиковський

Федір Алексєєв
Аргунов І.П.

В.Э. Борисов-Мусатов
Зінаїда Серебрякова
Юхим Волков
І.Є. Грабарь

Жуковський
Григорій Мясоєдов
Володимир Стожаров
М. Чюрльоніс
Фірс Журавльов

Андрій Рубльов. Ікони

 


 

Рафаель Санті
Веласкес

Боттічеллі

Ренуар

Клод Моне

Ієронім Босх

Поль Гоген

Ван Гог

Сальвадор Далі

Густав Клімт

Рубенс

Дега

ван Дейк

Ежен Делакруа

Дюрер

Тулуз-Лотрек

Шарден

Рембрандт

Мане
Карл Шпіцвег
Енгр
Франц Марк
Ганс Гольбейн (Хольбейна) Молодший
Леонардо да Вінчі
Аксели Галлена-Каллела

Хаїм Сутін

Модільяні

Поль Сезанн

Анрі Руссо

Каналетто

Адольф Менцель

Сіслей

Давид Фрідріх

Альтдорфер

Коро

Антоніо Корреджо

Тернер

Джон Констэбл (Констебл)

Лукас Кранах

Китайська живопис: Чжао Цзі

Японська живопис. Хокусай

Хасегава Тохаку

Утагава Тоекуни

Утагава Кунієси (Куниеши)

Живопис укійо-е: Кітагава Утамаро

Судзукі Харунобу

Андо Утагава Хиросигэ

Утагава Кунисада

Кейсай Эйсен. Жанри окуби-е, бидзинга

Цукиока Еситоси (Ешитоши)

Охара Косонь. Жанр "кате-е"(кате-га) - квіти і птахи

 


 

Лувр. Велика галерея (650 картин)

Музей Зелені Склепіння

Дрезденська збройова палата

Лондонська Національна Галерея

Із зібрання Лувра

НАТЮРМОРТ: Електронна бібліотека ДиректМедиа

Мистецтво Стародавнього Китаю

Мистецтво Стародавнього Єгипту

Колекція російських ікон 15-20 століть

 

СИНЬОРЕЛЛИ Лука Signorelli, Luca

(1445, Кортона - 1523, там же)

 

Італійський художник.

Учень Пьєро делла Франческа, Синь-

орелли успадкував від нього сувору

конструкцію обсягів і смак до мону-

ментальності, який зберігав до

кінця життя. До теперішнього часу

збереглося лише кілька фрагмент-

тов ранніх фресок Синьорелли, іс-

полненных в 1474 у Чітта ді Кастел-

ло. Риси мистецтва П'єро делла

Франческа тут настільки сильні, що

навколо цих фресок було об'єднано

ряд інших творів (<Мадонни>

з Музею витончених мистецтв в Босто-

не, з коледжу Крайст-Черч в Окс-

форді і зборів Чіні у Відні-

ції), чия концепція, якщо не вико-

нання, сходить безпосередньо до

майстрові з Борго Сан-Сеполькро. Од-

проте стан цих фресок настільки

плачевно, що навряд чи можна говорити-

рити про цих зв'язках з упевненістю.

Роки навчання Синьорелли також

здаються загадковими. З 1479

він працював над фресками сакристії

СантаКаса у Лорето; тут його худо-

жественный мова збагачений новими

відкриттями, зокрема, флорен-

тийской живопису, в якій тоді

переважали лінія і рух, прямо

протилежні поетиці П'єро делла

Франчески. Можливо, свого зна-

комству з флорентійської культурою

Синьорелли зобов'язаний Бартоломео делла

Гатта, разом з яким він працював

у Санта-Каса. У будь-якому випадку фігури

музицирующих ангелів на склепінні і в

сцені <Звернення Савла> у сакристії

за своїм стилем сходять до творчої м-

кім пошуків Верроккьо і Поллайоло.

Приблизно в цей же період появляют-

ся дві картини з пінакотеки Брера

в Мілані - <Бичування Христа>

<Мадонна з немовлям>, для яких

характерна та ж лінійність і кото-

які за своєю концепцією також связа-

ни з мистецтвом П'єро. У великій

фресці, яку виконав Синьорелли

у Сикстинській капелі в Римі

(1480-1481) знову виникає пробле-

ма співпраці художника з Бар-

толомео делла Гатта. І хоча тут

не проявляється вплив Перуджіно,

також учні П'єро делла Франчес-

ка, втручання чужої руки відчуває-

твуется в лівій групі. Зв'язок з

Бартоломео делла Гатта очевидна і в

вівтарній картині з собору в Перуд-

ж <Мадонна на троні в оточенні

святих> (1484). З іншого боку,

цей твір свідчить про

творчої зрілості Синьорелли, про

увагу художника до анатомічної

правильності оголених фігур, пе-

реданной з допомогою напружених віб-

інтегруючих ліній і пластичної све-

тотени. Найбільш блискучих результатів

художник, йдучи по стопах Поллайоло,

домагається саме в зображенні про-

наженных фігур, які є для нього

найбільш виразним засобом

втілення форми і самим прямим

способом досягнення чудової гармо-

нді, що робить людину головним ге-

роєм всесвіту.

Сучасні дослідники нерідко

схильні применшувати значення іс-

мистецтва Синьорелли, але абсолютно

справедливо вони вважають його прямим

попередником Мікеланджело. В

свідому відмову від формальної

вишуканості, в оголенні компози-

ції, побудованої лише на грі мону-

ментальних мас, проявляється нова-

авторство, в якомусь сенсі превзо-

йшло все мистецтво XV ст. Загибла

у 1945 картина <Пан> з берлінського

Музею імператора Фрідріха показыва-

ет, з якою суворістю интерпрети-

делеговано міфологічна тема, в чому

помилково бачать опозицію поетиці

Боттічеллі. У цьому ж дусі виконанні її повноважен-

ни і багато інші картини Синь-

орелли, написані до кінця столі-

ства, в найбільш щасливий період

творчості художника (<Мадонна

з немовлям>, Флоренція, Уффіці; <Ма-

донна на троні в оточенні святих>,

Вольтерра, музей; тондо <Св. Се-

мейство>, Флоренція, Уффіці). У них

проявляються риси, характерні для

раннього чинквеченто. Фрески в клу-

атре монастиря Монте Оливето Маджо-

ре зайвий раз свідчать про

пластичної мощі Синьорелли. У

фрески в капелі собору СанБрицио

в Орвьето (1499-1504) еволюція ху-

дожника доходить своєї межі,

тут з'являються вже перші симпто-

ми стилістичної регресії худож-

ніка. Цей цикл, традиційно вва-

ющійся основним твором Синь-

орелли, страждає від неврівноважений-

ності композиції, а сміливість кон-

цепція видає замішання худож-

ніка. Іконографічна програма

Фра Анджеліко, почав розпис

склепіння, передбачала для стін

зображення грішників і праведників

за прикладом капели Строцці в ц.

Санта-Марія Новелла. Синьорелли до-

бавил до неї дві сцени (<Dd> і <При-

хода Антихриста>), ймовірно, в

пам'ять про доктрину Савонароли. На

цоколі гризайлью зображені II пер-

вих пісень з <Чистилища> Данте.

Незважаючи на своє слабке якість,

цей мальовничий ансамбль сповнений ви-

високого спіритуалізму, характерного

для італійської культури того вре-

мени.

Обтяжені форми, акцент на анато-

мическом аналізі, вже проявився

у фресках собору в Орвьето, всі

більше захоплює художника. Гран-

диозность властива тільки <Зняття з

хреста> собору в Кортоне (1502).

Але і тут Синьорелли не вдається

акцентувати контрасти, він відстає-

ся вірним своєму стилю, лінійного і

разом з тим повного колористичес-

ких ефектів. Незважаючи на те, що в

майстерні Синьорелли було багато

учнів, художник не залишив після

себе якого-небудь особливо прапору-

того послідовника. В кінці життя

він став представником консерватив-

ной, провінційної традиції, кото-

рую зупинять лише події в цент-

ральной Італії на початку XVI ст.

 

ЗМІСТ КНИГИ: «Енциклопедія живопису»