Вся бібліотека >>>

Зміст книги >>>

 

Мистецтво. Живопис

Енциклопедія живопису


Дивіться також: Живопис. Музеї

 

Софт:

Електронні альбоми «Життя і творчість великих художників»

 


 

Галереї художників в нашій бібліотеці:

З історії реалізму в російській живопису 18-19 століть

Картини російських художників першої половини 19 століття

Картини російських художників середини 19 століття

Віктор Васнецов

Врубель

Ісаак Левітан

Айвазовський

Шишкін

Костянтин Васильєв

Кустодієв

Полєнов
Маковський
Сєров
Бенуа
Рєпін
Сомов
Петров-Водкін
Добужинський
Богаєвський
Філонов
Бакст

Коровін
Бурлюк
Аполінарій Васнецов
Нестеров
Верещагін
Крыжицкий
Куїнджі

Олексій Венеціанов
Федір Васильєв
Іван Крамскої
Богданов-Бєльський
Горюшкін-Сорокопудов
Іван Білібін
Микола Ге
Суріков
Лев Лагоріо
Ніко Піросмані
Абрам Архипов
Боровиковський

Федір Алексєєв
Аргунов І.П.

В.Э. Борисов-Мусатов
Зінаїда Серебрякова
Юхим Волков
І.Є. Грабарь

Жуковський
Григорій Мясоєдов
Володимир Стожаров
М. Чюрльоніс
Фірс Журавльов

Андрій Рубльов. Ікони

 


 

Рафаель Санті
Веласкес

Боттічеллі

Ренуар

Клод Моне

Ієронім Босх

Поль Гоген

Ван Гог

Сальвадор Далі

Густав Клімт

Рубенс

Дега

ван Дейк

Ежен Делакруа

Дюрер

Тулуз-Лотрек

Шарден

Рембрандт

Мане
Карл Шпіцвег
Енгр
Франц Марк
Ганс Гольбейн (Хольбейна) Молодший
Леонардо да Вінчі
Аксели Галлена-Каллела

Хаїм Сутін

Модільяні

Поль Сезанн

Анрі Руссо

Каналетто

Адольф Менцель

Сіслей

Давид Фрідріх

Альтдорфер

Коро

Антоніо Корреджо

Тернер

Джон Констэбл (Констебл)

Лукас Кранах

Китайська живопис: Чжао Цзі

Японська живопис. Хокусай

Хасегава Тохаку

Утагава Тоекуни

Утагава Кунієси (Куниеши)

Живопис укійо-е: Кітагава Утамаро

Судзукі Харунобу

Андо Утагава Хиросигэ

Утагава Кунисада

Кейсай Эйсен. Жанри окуби-е, бидзинга

Цукиока Еситоси (Ешитоши)

Охара Косонь. Жанр "кате-е"(кате-га) - квіти і птахи

 


 

Лувр. Велика галерея (650 картин)

Музей Зелені Склепіння

Дрезденська збройова палата

Лондонська Національна Галерея

Із зібрання Лувра

НАТЮРМОРТ: Електронна бібліотека ДиректМедиа

Мистецтво Стародавнього Китаю

Мистецтво Стародавнього Єгипту

Колекція російських ікон 15-20 століть

 

СЕБАСТЬЯНО ДЕЛЬ ПИОМБО прізвисько Себастьяно Лучиани Sebastiano del Piombo, Sebastiano Luciani, dit

(ок. 1485, Венеція ? - 1547. Рим)

 

Італійський художник.

Належав до покоління Тиціана,

близький сучасник Рафаеля, на де-

сять років молодше Джорджоне і Міці-

ланджело, Себастьяно дель Пьомбо

народився, ймовірно, у Венеції

1485. Згідно Вазарі, він помер в

віці 62 років. Існує мало

відомостей про ранній творчості худож-

ніка. Вазарі повідомляє, що він вчив-

ся у Джованні Белліні, а потім у

Джорджоне, але оскільки ті ж факти

Вазарі повідомляє і про Тіціані, його

судження є спірними. Пос-

кольку з старих венеціанських іс-

рел нам нічого не відомо про

ранній кар'єрі майстра (так, не

вестно жодної передплатний картини

того часу), сучасні дослід-

ватели змушені реконструювати

цей період його творчості.

Всі вчені сходяться на думці, що

два основних твори художника

цього часу були створені ще до

його від'їзду до Риму (1511) - стулки

органу в ц. Сан-Бартоломео аль Рі-

альто із зображенням чотирьох святих

і картина для головного вівтаря ц.

Сан-Джованні Кризостомо, написана

в кінці його венеціанського періоду.

До них, ймовірно, слід додати і

третю картину - <Суд Саломона>

(Кінгстон Лейсі, збори Бенкс),

яку іноді приписують Джорджо-

не. Кожна з цих трьох робіт заме-

чательна своєю якістю і изобр-

тательностью. Зображені на внут-

внутрішньої стороні стулок в ц.

Сан-Бартоломео <Св. Людовик і Сини-

бальд> свідчать про захоплення

молодого художника стилем Джорджоне

близько 1506. Але якщо лірична ін-

терпретация нагадує Джорджоне,

то технічна віртуозність харак-

терну, безсумнівно, для самого Се-

бастьяно дель Пьомбе. Зовнішні

стулки виконані в більш героичес-

кою манері. Тут з'являються вже

риси, властиві римського періоду

творчості майстра (драматизм дії-

дії, пластична міць) і стимули-

новані роботами Фра Бартоломео в

Венеції в 1508. <Суд Соломона> (не-

завершено) є самим честолюби-

першим твором венеціанського пе-

риода творчості Себастьяно дель

Пьомбо. Асиметрія композиції поєднанні

ється тут з надзвичайно складним,

майже символічним використанням

кольори. Вівтарна картина з ц.

Сан-Джованні Кризостомо найбільш

яскраво відображає зрілість венеціанських

полотен художника. Вона демонстриру-

ет пошук художником спрощених і

монументальних форм, а також його

смак до квітів, менш живим, ніж у

Джорджоне, і холоднішим, ніж у

раннього Тиціана. Ті ж ка-

якості притаманні і невеликий картині

<Соломія> (1510, Лондон, Нац.

гал.).

У 1511 на запрошення Агостіно Кід-

жи Себастьяно дель Пьомбо переезжа-

ет в Рим і надходить до нього на

службу. Переїзд в Рим став важливим

подією у творчості художника.

Однією з перших робіт Себастьяно

була настінний розпис в люнетах на

вілла Фарнезіна, тільки що побу-

енной для Кіджі. Основна частина

розписи, що зображає сцени з <Ме-

таморфоз> Овідія, це, напевно,

найменш вдалий твір ху-

дожника. На відміну від Тиціана, мі-

фология зовсім не приваблювала Се-

бастьяно. Не по душі йому була і

техніка фрески, і він став экпери-

ментировать зі стінним живописом

маслом. Приблизно в ці ж роки, він

виконав один з найбільш замечатель-

вих своїх портретів - <Феррі Карон-

справі, диктує своєму секретарю>

(Лугано, збори Тіссен-Борнеми-

са). Це твір, перше серед

численних портретів майстра,

ставить Себастьяно в один ряд з Ра-

фаэлем, найбільшим портретистом

центральній Італії. У 1511-1520 по-

є <Портрет молодої людини-

ка> (Будапешт, Музей изобразитель-

вих мистецтв), <Портрет скрипаля>

(Париж, збори Ротшильда), <Порт-

рет молодої жінки> (Берлін-Далем,

музей) і груповий портрет кардіна-

ла Саулі з трьома супутниками (1516,

Вашингтон, Нац. гал.).

Себастьяно дель Пьомбо прибув в

Рим, коли Мікеланджело завершував

першу частину плафона Сікстинської

капели. У 1512, незабаром після за-

вершення розпису, художники стано-

стають близькими друзями. За свід-

тельству Вазарі, Мікеланджело робив

малюнки, щоб допомогти молодому ху-

дожнику виконати його замовлення (про

це ж говорять і малюнки Микеланд-

жело). Першим плодом цього співро-

ничества стала <П'єта> Себастьяно

дель Пьомбо (1515, Вітербо, музей),

закінчена в 1515. Вазарі затверд-

дає, що Мікеланджело створив кар-

тон для цієї <П'єти>, що підтверд-

дається і самим характером компози-

ції (малюнок Мікеланджело - Відень,

Альбертіна). У цій роботі <diseg-

no>, властиве римської манері, поєднанні

ється з венеціанським колоритом і з

похмурим пейзажем, у чому позначаються

венеціанські коріння Себастьяно.

Два інші шедевра спільного

творчості Себастьяно і Микеландже-

ло з'явилися у другій половині те-

го десятиліття: розпис капели

Боргерини в ц. Сан-П'єтро ін Монто-

ріо в Римі і картина <Воскресіння

Лазаря> (Лондон, Нац. гал.). Су-

ществуют малюнки Мікеланджело до

обом творам. Роль Микеланд-

жело особливо значуща в розпису капел-

ли, вівтарна картина якої, також

написана Себастьяно і зображую-

існуюча <Бичування Христа>, стала важ-

ной віхою в історії римської живопи-

сі XVI ст. Більш чистолюбивое, але

менш удавшееся <Відродження Лазу-

ря> було замовлено художнику карді-

готівкою Джуліо Медічі деї і створено

як би в суперництві з картиною

Рафаеля <Преображення>.

Після смерті Рафаеля у 1520 у Римі

не залишилося портретистів, рівних

Себастьяно дель Пьомбо. В

1520-1527, коли розграбування міста

так тимчасово припинила всяку худо-

жественную активність, він створює

свої шедеври - портрет П'єтро Аре-

тіно (Ареццо, Палаццо Публіці),

<Чоловічий портрет> (Х'юстон, Техас,

збори Крес), портрет Андреа До-

риа> (Рим, гал. Доріа-Памфілі),

портрет папи Климента VII (Неаполь,

Каподімонте). Кожна з цих картин

являє собою один з аспектів

нового портретного монументального

стилю, який не мав попередників

ників. Всім портретам художника

притаманна драматична индивидуали-

зація моделі. А такі портрети, як

портрет папи Климента VII, написаний-

ний відразу після розграбування Риму в

травні 1527, нагадують і фігури про-

роков, зображені Мікеланджело на

стелі Сікстинської капели, і

попередні портрети епохи висо-

кого Відродження.

У березні 1528 Себастьяно разом з

папським двором знаходиться в Орвьето,

а через кілька місяців він при-

буває у Венеції. Одним з перших

художників Себастьяно повертається

у Рим після нового розграбування го-

роду, і в червні 1530 знову приймається

ється за роботу. Існує досить

поширена думка, що напів-

чив у 1531 папську синекуру і ставши

зберігачем папської друку (<пьомбо>

- звідси й прізвисько художника), Се-

бастьяно мало займається живописом.

Однак це думка, що йде від Ваза-

ри, перебільшено. У той період Се-

бастьяно знову звертається до порт-

ретному жанру і створює портрети

Баччо Валорі (Флоренція, Palazzo

Пітті), папи Климента VII (Відень,

Музей історії мистецтв; Парма, Нац.

гал.; Неаполь, Каподімонте), карді-

налу Родольфо Піо (після грудня

1536, Відень, Музей історії іс-

кусств), кардинала Поля Реджинальда

(після грудня 1536, Санкт-Петер-

бург, Держ. Ермітаж). Стилістично

<Жіночий портрет> (Лонгфорд Кастл,

збори лорда Реднора) також відно-

сится до 1535-1540. Ці роботи іс-

повнісінько в різних манерах, але свід-

тельствуют про еволюцію художника в

бік більшої м'якості і деталі-

зації, їм меншою мірою, ніж

портретах, створених у 1520 - е,

притаманний героїчний пафос.

У 1530-е Себастьяно дель Пьомбо на-

починає писати картини, в тому числі

і портрети, на шифері. В здається, заг-

тве релігійних картин помітні нас-

тойчивые пошуки масивної, спрощено-

ної форми, де виключені всі сот-

ростепенные деталі - <Різдво Ма-

рії> (розпис для вівтаря капели

Кіджі в ц. Санта-Марія дель Попо-

ло); <Несення хреста> (Мадрид, Пра-

до; Санкт-Петербург, Держ. Ермітаж;

Будапешт, Музей образотворчих іс-

кусств); <П'єта> (для капели Фран-

ческо де лос Кобос в Убеде, Андолу-

ця; малюнок для цієї картини з фі-

гурою Христа був зроблений Микеландже-

ло - Париж, Лувр). В кінці життя

Себастьяно створив великомасштабну

стінний розпис <Зустріч Марії та

Єлизавети> для ц. Санта-Марія делла

Паче в Римі (три великих її фраг-

мента зберігаються в даний час в

зборах герцога Нортумберлендско-

го) і <Мадонна дель Вело> (Неаполь,

Каподімонте), у якій висока

ідеалізація форм поєднується з хо-

лодным колоритом.

Себастьяно дель Пьомбо був похоро-

нен в ц. Санта-Марія дель Пополо в

Римі.

 

ЗМІСТ КНИГИ: «Енциклопедія живопису»