Вся бібліотека >>>

Зміст книги >>>

 

Мистецтво. Живопис

Енциклопедія живопису


Дивіться також: Живопис. Музеї

 

Софт:

Електронні альбоми «Життя і творчість великих художників»

 


 

Галереї художників в нашій бібліотеці:

З історії реалізму в російській живопису 18-19 століть

Картини російських художників першої половини 19 століття

Картини російських художників середини 19 століття

Віктор Васнецов

Врубель

Ісаак Левітан

Айвазовський

Шишкін

Костянтин Васильєв

Кустодієв

Полєнов
Маковський
Сєров
Бенуа
Рєпін
Сомов
Петров-Водкін
Добужинський
Богаєвський
Філонов
Бакст

Коровін
Бурлюк
Аполінарій Васнецов
Нестеров
Верещагін
Крыжицкий
Куїнджі

Олексій Венеціанов
Федір Васильєв
Іван Крамскої
Богданов-Бєльський
Горюшкін-Сорокопудов
Іван Білібін
Микола Ге
Суріков
Лев Лагоріо
Ніко Піросмані
Абрам Архипов
Боровиковський

Федір Алексєєв
Аргунов І.П.

В.Э. Борисов-Мусатов
Зінаїда Серебрякова
Юхим Волков
І.Є. Грабарь

Жуковський
Григорій Мясоєдов
Володимир Стожаров
М. Чюрльоніс
Фірс Журавльов

Андрій Рубльов. Ікони

 


 

Рафаель Санті
Веласкес

Боттічеллі

Ренуар

Клод Моне

Ієронім Босх

Поль Гоген

Ван Гог

Сальвадор Далі

Густав Клімт

Рубенс

Дега

ван Дейк

Ежен Делакруа

Дюрер

Тулуз-Лотрек

Шарден

Рембрандт

Мане
Карл Шпіцвег
Енгр
Франц Марк
Ганс Гольбейн (Хольбейна) Молодший
Леонардо да Вінчі
Аксели Галлена-Каллела

Хаїм Сутін

Модільяні

Поль Сезанн

Анрі Руссо

Каналетто

Адольф Менцель

Сіслей

Давид Фрідріх

Альтдорфер

Коро

Антоніо Корреджо

Тернер

Джон Констэбл (Констебл)

Лукас Кранах

Китайська живопис: Чжао Цзі

Японська живопис. Хокусай

Хасегава Тохаку

Утагава Тоекуни

Утагава Кунієси (Куниеши)

Живопис укійо-е: Кітагава Утамаро

Судзукі Харунобу

Андо Утагава Хиросигэ

Утагава Кунисада

Кейсай Эйсен. Жанри окуби-е, бидзинга

Цукиока Еситоси (Ешитоши)

Охара Косонь. Жанр "кате-е"(кате-га) - квіти і птахи

 


 

Лувр. Велика галерея (650 картин)

Музей Зелені Склепіння

Дрезденська збройова палата

Лондонська Національна Галерея

Із зібрання Лувра

НАТЮРМОРТ: Електронна бібліотека ДиректМедиа

Мистецтво Стародавнього Китаю

Мистецтво Стародавнього Єгипту

Колекція російських ікон 15-20 століть

 

РЄПІН Ілля Юхимович Repine, Ilia leflmovitch

(1844, Чугуїв, Харківської губернії - 1930, Куоккала, нині Рєпіна)

 

Російський художник.

Виходець із сім'ї військового поселений-

ца, найбільш обдарований і найбільш зна-

знаменитий з передвижників, Рєпін

навчався у чугуївського іконописця. В

1863 він відправляється в Петербург і

відвідує школу малярства Суспільства

заохочення художників, де знайомить-

ся з Крамским, натхненником бунту

учнів проти Академії мистецтв

і одним із засновників групи пе-

редвижников. В наступному році Репи-

на приймають в Академію, яку він

закінчує в 1871 році, отримавши золоту

медаль і право на пенсіонерську по-

поїздку у Францію. Проте в Париж він

їде тільки в 1873 і залишається там

до 1876, перервавши своє перебування

подорожжю в Італію. У Парижі

1874 проходить перша виставка імп-

рессионистов, яку назвав Рєпін

цікавою з точки зору техніки,

але рішуче порожній за змістом. Ось

чому сюжетом його картини, вико-

ненной під час перебування за гра-

ніцей і представленої в Академію,

була билина про Садко, яку худож-

нік наповнив різними символами.

Невдовзі після повернення в Росію

Рєпін переїжджає в Москву; образ

московської життя більше підходить

його смакам і більш сприятливий для

чисто російського живопису. Тут разом-

ті з Полєновим, Сурікова, Васнецо-

вим він входить в коло Сави Мамонто-

ва, залишаючись в тісних відносинах з

Крамским і передвижниками, з кото-

якими він регулярно виставлявся. В

1882 році він повертається у Петербург,

потім подорожує (Голландія, Іс-

панія, 1883), виставляється, відвідуючи-

ет художників, музикантів, писате-

лей і вельмож. Його популярність

росте. Пов'язаний з журналом <Світ

мистецтва>, Рєпін бере участь у пер-

виття виставці групи, організованої

Дягілєвим, і входить до редакційної

комітет журналу, заснованого в

1898. Але незважаючи на взаємні сим-

партіі, між прихильниками дидакти-

тичного реалізму і молодими худож-

ніками, яких Він звинувачує у

дилетантизм, з'являються разногла-

ся. Художник знаходиться в критичес-

кою точці своєї творчої кар'єри.

Прагнучи дати освіту своїм

народові, сумлінно і точно

трактує найменшу деталь своїх жан-

світових та історичних картин, але

епічний пафос йому змінив. Не-

собный вибрати який-небудь сюжет, він

заповнював альбоми малюнками та ескі-

зами, і картини, створені в той

час, не тільки не були закінчені,

але навіть розпочато, незважаючи на поради

Толстого, бачила в Рєпіна худо-

жественного виконавця своїх ідей.

Однак як керівника мас-

терської Вищого художнього

училища при Академії мистецтв (з

1894) Рєпін мав великий успіх, і

його викладання було достатньо

неординарним, так як надавало

більшу свободу розвитку індивіду-

актуальність майбутнього художника. Але не

в силах прийняти академічну рути-

ну, він у 1907 остаточно оставля-

ет викладання і видаляється в Куок-

калу, у свій маєток <Пенати>, де з

тих пір він жив більшу частину часу-

ні, закінчуючи свою знамениту кар-

тіну <Урочисте засідання

Державної Ради> (1901-1905,

Санкт-Петербург, Держ. Російська го-

зей). В 1917 Рєпін останній раз

з'явився на публіці в Петрограді 1

з нагоди святкування 45-річчя його

художньої діяльності.

Блискучий рисувальник, володів

могутнім художнім даром, Рєпін

створив картини на ' різні сюжети,

зазначені не тільки <промовистою>

реалізмом передвижників, але і гли-

боко російським характером. Це відчуває-

тво прихильності до російської землі

характерно для всього його творчесті-

ва, починаючи з i першою знаменитою

картини - <Бурлаки на Волзі> !

(1871-1873, Санкт-Петербург, Держ.

Російський музей), - сприйнятою як

звинувачення у відсутності свободи, і

кінчаючи <Садко> (1876, там же), ко-

торую дорікали в символізмі. Ця

картина була винятком у твор-

честве Рєпіна; її можна було б

вважати слабкою спробою зображення

мрій, якби сам Рєпін не дав об'єк-

яснения символіки легенди: як Сад-

ко, який потрапив у морське царство, ви-

бирает собі в наречені молоду русс-

кую дівчину серед красунь з усіх

країн, так і сам Рєпін, який опинився

на Заході, всією душею сповнений думки про

землі руської. Це подвійне ставлення-

ня до реальності і вельмишановної

традиції пояснює як вибір сюжету-

тов для його наступних картин, так

і їх психологічну трактування

(<Хресний хід у Курській губернії>,

1881-1883, Москва, Держ. Третьяковс-

кая гал.; <Не чекали>, 1884, там же;

<Іван Грозний і його син Іван>,

1885, там же; <Запорожці пишуть

лист турецькому султану>, 1891,

Санкт-Петербург, Держ. Російська го-

зей). Ряд блискучих портретів сов-

ременников (М. П. Мусоргського,

1881, Москва, Держ. Третьяковська

гал.; П. М. Третьякова, 1883, там

ж; Л. Толстого, 1887, там же) -

йшов своє завершення в картині <Тор-

же засідання Державної

ного Ради> (1901-1905, СанктПе-

тербург, Держ. Російський музей). Яскраве

і різноманітне творчість Рєпіна

мало заслужене визнання і в со-

ветское час.

 

ЗМІСТ КНИГИ: «Енциклопедія живопису»