Вся бібліотека >>>

Зміст книги >>>

 

Мистецтво. Живопис

Енциклопедія живопису


Дивіться також: Живопис. Музеї

 

Софт:

Електронні альбоми «Життя і творчість великих художників»

 


 

Галереї художників в нашій бібліотеці:

З історії реалізму в російській живопису 18-19 століть

Картини російських художників першої половини 19 століття

Картини російських художників середини 19 століття

Віктор Васнецов

Врубель

Ісаак Левітан

Айвазовський

Шишкін

Костянтин Васильєв

Кустодієв

Полєнов
Маковський
Сєров
Бенуа
Рєпін
Сомов
Петров-Водкін
Добужинський
Богаєвський
Філонов
Бакст

Коровін
Бурлюк
Аполінарій Васнецов
Нестеров
Верещагін
Крыжицкий
Куїнджі

Олексій Венеціанов
Федір Васильєв
Іван Крамскої
Богданов-Бєльський
Горюшкін-Сорокопудов
Іван Білібін
Микола Ге
Суріков
Лев Лагоріо
Ніко Піросмані
Абрам Архипов
Боровиковський

Федір Алексєєв
Аргунов І.П.

В.Э. Борисов-Мусатов
Зінаїда Серебрякова
Юхим Волков
І.Є. Грабарь

Жуковський
Григорій Мясоєдов
Володимир Стожаров
М. Чюрльоніс
Фірс Журавльов

Андрій Рубльов. Ікони

 


 

Рафаель Санті
Веласкес

Боттічеллі

Ренуар

Клод Моне

Ієронім Босх

Поль Гоген

Ван Гог

Сальвадор Далі

Густав Клімт

Рубенс

Дега

ван Дейк

Ежен Делакруа

Дюрер

Тулуз-Лотрек

Шарден

Рембрандт

Мане
Карл Шпіцвег
Енгр
Франц Марк
Ганс Гольбейн (Хольбейна) Молодший
Леонардо да Вінчі
Аксели Галлена-Каллела

Хаїм Сутін

Модільяні

Поль Сезанн

Анрі Руссо

Каналетто

Адольф Менцель

Сіслей

Давид Фрідріх

Альтдорфер

Коро

Антоніо Корреджо

Тернер

Джон Констэбл (Констебл)

Лукас Кранах

Китайська живопис: Чжао Цзі

Японська живопис. Хокусай

Хасегава Тохаку

Утагава Тоекуни

Утагава Кунієси (Куниеши)

Живопис укійо-е: Кітагава Утамаро

Судзукі Харунобу

Андо Утагава Хиросигэ

Утагава Кунисада

Кейсай Эйсен. Жанри окуби-е, бидзинга

Цукиока Еситоси (Ешитоши)

Охара Косонь. Жанр "кате-е"(кате-га) - квіти і птахи

 


 

Лувр. Велика галерея (650 картин)

Музей Зелені Склепіння

Дрезденська збройова палата

Лондонська Національна Галерея

Із зібрання Лувра

НАТЮРМОРТ: Електронна бібліотека ДиректМедиа

Мистецтво Стародавнього Китаю

Мистецтво Стародавнього Єгипту

Колекція російських ікон 15-20 століть

 

МАЙСТЕР КОРОЛЯ РЕНЕ (БАРТОЛОМЕ-ЕЙК) Maitre du Roi Rene (Barthelemy d'Eyck)

(працював в Анжу і Провансі в 1440-1470)

 

Французький художник.

Цьому художнику можуть належати рі-

сунки і мініатюри з трьох книг: "Книга

турнірів" (Париж, Нац. бібліотека, ms.

fr. 2695), написана королем Рене близько

1455 і тоді ж ілюстрована; "Серце

це, плененное любов'ю" (Відень, Нац. біб-

лиотека, Codex 2597), також написана

королем Рене в 1457 та ілюстрована

близько 1465, але залишилася незавершеною;

і, нарешті, "Тесеида" Боккаччо (там же.

Codex 2617), ймовірно, переведена до

1462 Луї де Бово, другом і радником

короля Рене (друга частина цієї книги іл-

люстрована іншим художником після

1470).

Стиль Майстра короля Рене дивно

однорідний і індивідуальний. Це - північний

художник: на відміну від Фуке його не інте-

ресует геометрична перспектива; він

будує свій простір з допомогою кольору

і світла - звідси в його творах

суміш мрії і реальності. Працюючи в тра-

традиції ван Ейка, він дивно використовує-

ет світло, перетворюючи, наприклад, придворні

костюми у своєрідні натюрморти, де

світло і тіні утворюють надзвичайно складні

складки. В своєму шедеврі - ілюстраціях

до "Серця, плененному любов'ю" він изоб-

ражает пейзажі Анжу і Провансу з їх спе-

цифической рослинністю і освітленням.

Художник показує реальність, заставши-

заявляючи світло грати на кожному предметі: за-

ря, що освітлює небо перед сходом со-

ца; промені вранішнього сонця, подовжуючі

тіні дерев на вологій траві; золоті

і вогненні хмари в сутінках змушують

сяяти в контражурі струмінь кінської сечі;

вогонь освітлює персонажів в інтер'єрі

знизу вгору; ніч огортає поснулих

вершників густим синім світлом.

Можна задатися питанням, чи не було втк-

тям для уродженця півночі південне освітлення-

ня, яке він став оспівувати? Дійсно-

тельно, можна помітити, що в анжуйських

пейзажах у цьому рукописі, як і в "Тесе-

іді", світло не грає магічної ролі. В

ілюстраціях до "Серця, плененному лю-

бовью", ймовірно, останній роботі ху-

дожника, він іде ще далі у вивченні

світла, відкриваючи, що в білому полягають

всі кольори, а в чорному вони повністю від-

сутствуют, або що поміщені поруч з

сірим плями яскравого кольору виявляють

всі його валери. В рамках мистецтва міні-

атюры він надає своїм простим і світлим

композиціям і особам монументальність.

Це мистецтво не мініатюриста, а худож-

ніка, вміє працювати в іншому масшта-

бе: він ніби зменшує картини до раз-

міра мініатюр. Звідси з'явилася тенден-

ція приписувати йому триптих "Благовеще-

ня" з Екса, де насправді присутності-

діють ті ж особи, та ж гра світла, та

концепція простору.

Майстер короля Рене або художники його

кола створили також деякі інші мі-

ниатюры: "Танець пастушки" (Париж, Нац.

бібліотека, ms. fr. 1974), яка іл-

люструє текст Луї де Бово (ок. 1499)

і яка має герб його брата Жана;

мініатюри, призначалися для рукопи-

сі "Бичування суєтних радощів" (Мец,

Муніципальна бібліотека), написаній

королем Рене в 1455. У цих мініатюрах

не відчувається ні твердість руки самого

Майстри, ні його манера зображати драпи-

повань, профілі, руки - все це тут

дещо перебільшено. Король Рене

успадкував від свого сімейства "Часос-

лов" (Британський музей, Егертон 1070), до

яким він побажав додати ще п'ять

мініатюр. Їх атрибуція Майстру короля

Рене залишається досить проблематичною. Всі

вони належать, ймовірно, різними масте-

рам, але одну з них - "Герб короля Рене"

- дійсно можна приписати цьому

художнику, оскільки в ній ми знаходимо

властиву йому манеру передачі світла. Бути

може, ці мініатюри слід віднести до

більш пізнього художньому течією

або майстерні, глава якої (автор мі-

ниатюры із зображенням мертвого короля)

і його помічники були німецького походження-

установи?

Ким же був Майстер короля Рене? Звідки він

відбувається? За деякими даними, він ра-

ботал більше двадцяти років тільки для ко-

роля Рене, ілюструючи його тексти. Сог-

ласно усній неаполітанської гіпотезі,

король Рене сам був талановитим художни-

ком; внаслідок цього, йому стали припи-

сывать все більша кількість творів,

незважаючи на їх стилістичні відмінності,

включаючи картини Картону і Фромана. Ні

один архівний документ не підтверджує,

але і не спростовує того, що у короля

Рене був талант живописця, тому можна

легко уявити собі, що він був ху-

дожником-любителем. Однак, оскільки

вівтар "Благовіщення" приписується ав-

тору мініатюр, то навряд чи їм був сам ко-

роль - важко уявити собі монарха,

розписує вівтар, тим більше для

свого власного суконщика П'єра Кор-

пічі. Вівтар "Благовіщення" і мініатюри

не могли бути створені навіть дуже спосіб-

им художником-аматором, настільки високо

їх якість. Відомо, що в 1447-1471

поруч з королем був художник, який працював

навіть у спальній короля і слідував за

ним всюди. Цього художника звали Бар-

толоме д Ейк. Також відомо, що мати

художника була родом з Маастрихта в

Лімбурзі і що у другому шлюбі вона стала

дружиною якогось П'єра дю Биллана, також

уродженця "німецької країни", художника,

вишивальника і лакея короля Рене з

1440-1441 по 1470. На відміну від Бартоло-

мо-Ейка, який жив у без-

ной близькості від короля, він мав власне

твенную майстерню і йому довіряли полі-

політичні доручення в Провансі. До 1471,

вірогідної дати смерті обох німецько-ні-

дерландских художників, король Рене лише

епізодично звертався до місцевих масте-

рам, які ніколи не входили в його

свиту. Всі твори Майстра короля

Рене говорять про його нідерландському образо-

вання, всі вони створені в період з 1443

за приблизно 1470. Вмираючи, Бартоло-

мо д Ейк залишив багато незавершених

полотен, про що свідчить лист

його вдови. Тоді ж на королівську служ-

бо надходить новий мініатюрист. Таким

чином, існує цілий ряд передбачити-

жень, що дозволяють ототожнити Майстра

короля Рене з Бартоломе-Ейка ("Revue

de l'art", 1989, № 84).

 

ЗМІСТ КНИГИ: «Енциклопедія живопису»