Вся бібліотека >>>

Зміст книги >>>

 

Мистецтво. Живопис

Енциклопедія живопису


Дивіться також: Живопис. Музеї

 

Софт:

Електронні альбоми «Життя і творчість великих художників»

 


 

Галереї художників в нашій бібліотеці:

З історії реалізму в російській живопису 18-19 століть

Картини російських художників першої половини 19 століття

Картини російських художників середини 19 століття

Віктор Васнецов

Врубель

Ісаак Левітан

Айвазовський

Шишкін

Костянтин Васильєв

Кустодієв

Полєнов
Маковський
Сєров
Бенуа
Рєпін
Сомов
Петров-Водкін
Добужинський
Богаєвський
Філонов
Бакст

Коровін
Бурлюк
Аполінарій Васнецов
Нестеров
Верещагін
Крыжицкий
Куїнджі

Олексій Венеціанов
Федір Васильєв
Іван Крамскої
Богданов-Бєльський
Горюшкін-Сорокопудов
Іван Білібін
Микола Ге
Суріков
Лев Лагоріо
Ніко Піросмані
Абрам Архипов
Боровиковський

Федір Алексєєв
Аргунов І.П.

В.Э. Борисов-Мусатов
Зінаїда Серебрякова
Юхим Волков
І.Є. Грабарь

Жуковський
Григорій Мясоєдов
Володимир Стожаров
М. Чюрльоніс
Фірс Журавльов

Андрій Рубльов. Ікони

 


 

Рафаель Санті
Веласкес

Боттічеллі

Ренуар

Клод Моне

Ієронім Босх

Поль Гоген

Ван Гог

Сальвадор Далі

Густав Клімт

Рубенс

Дега

ван Дейк

Ежен Делакруа

Дюрер

Тулуз-Лотрек

Шарден

Рембрандт

Мане
Карл Шпіцвег
Енгр
Франц Марк
Ганс Гольбейн (Хольбейна) Молодший
Леонардо да Вінчі
Аксели Галлена-Каллела

Хаїм Сутін

Модільяні

Поль Сезанн

Анрі Руссо

Каналетто

Адольф Менцель

Сіслей

Давид Фрідріх

Альтдорфер

Коро

Антоніо Корреджо

Тернер

Джон Констэбл (Констебл)

Лукас Кранах

Китайська живопис: Чжао Цзі

Японська живопис. Хокусай

Хасегава Тохаку

Утагава Тоекуни

Утагава Кунієси (Куниеши)

Живопис укійо-е: Кітагава Утамаро

Судзукі Харунобу

Андо Утагава Хиросигэ

Утагава Кунисада

Кейсай Эйсен. Жанри окуби-е, бидзинга

Цукиока Еситоси (Ешитоши)

Охара Косонь. Жанр "кате-е"(кате-га) - квіти і птахи

 


 

Лувр. Велика галерея (650 картин)

Музей Зелені Склепіння

Дрезденська збройова палата

Лондонська Національна Галерея

Із зібрання Лувра

НАТЮРМОРТ: Електронна бібліотека ДиректМедиа

Мистецтво Стародавнього Китаю

Мистецтво Стародавнього Єгипту

Колекція російських ікон 15-20 століть

 

ПІГМЕНТ Pigment

 

Кольоровий непрозорий порошок, кото-

який використовується як барвник ве-

товариство. До пігменту можуть додавати-

ся сульфат барію або карбонат каль-

ція, а також карбонат барію, напри-

заходів, який покращує розчинність

пігменту та зміцнює барвистий

шар. Металевий пігмент приготу-

товляется на основі металів або

сплавів механічним (пульверизація

бронзи, алюмінію, цинку, міді,

свинцю) або хімічним шляхом (обра-

використання осаду); він використовується

рідко - для прикраси (ефект брон-

зи) і для захисту від корозії. Тес-

тообразный пігмент отримують шляхом

змішування пігменту з особливими свя-

зующими речовинами. Лаковий пігмент

отримують з органічного розчини-

мого натурального або штучно-

го барвника на мінераль-

ной основі. У суміші з іншими піг-

ментами пігмент надає колір, близький

до первинного. В суміші зі свя-

зующими речовинами їм покривають

грунт, і після просушування він пом'якшує

контрасти.

Історія. За шість тисяч років до гре-

ков єгиптяни знали сім типів піг-

мента: білий (сульфат кальцію або

гіпс), чорний (рослинний чи жи-

вотный, деревне вугілля або пуття-

ленна кістка), жовтий, червоний і

коричневий (земля), зелений (мідь)

і синій (Вітрувія, його отримували

з суміші піску, окису натрію і ме-

ді). Греки і римляни використовували

крім свинцевих білил ще два піг-

мента на основі свинцю: сурик і

массикот. Вони знали також окис ме-

ді і користувалися рослинними і

тваринами лаками. Середньовічні ху-

дожники використовували практично ті

самі пігменти, що греки і рим-

ляне: стійкі на основі земельної

(охра, жовтий, коричневий, червоний)

і нестійкі на основі свинцю (кіно-

січень, сурик), а також рослинні

і тварини лаки. Ченнино Ченнини

(XV ст.) наводить список используе-

мих пігментів: чорний (оксиди, дре-

весный вугілля та ін), червоний (сино-

пія - окис заліза: кіновар - на

основі синопии і білого; коричнева -

з'єднання ртуті; сурик - окис

свинцю; <кров дракона>), жовтий

(жовта охра або окис заліза,

суміш сірки і миш'яку та ін), зеле-

ний (земляний, окис заліза, оксид

кобальту, окис міді), синій (уль-

трамарин, оксид кобальту). Пізніше,

особливо у XVIII ст. були зроблені

нові відкриття в області хімії піг-

ментів. У 1782 з'явилися цинкові

білила, в 1795 - синій кобальт. В

1828 був винайдений штучний

ультрамарин, а в 1829 - усовершенс-

твовано виробництво жовтої і изум-

рудної фарб, а в 1859 з'явився

фіолетовий пігмент на основі ко-

бальта. У XX ст. палітра художників

збагачувалася ще більше; були відкри-

ти такі пігменти, як кадмиевый

червоний, титанові білила та искусс-

господарські оксиди заліза.

Класифікація. В даний час

органічні і неорганічні піг-

менти ділять на п'ять груп. До першої

групи відносять пігменти на основі

заліза (оксиди заліза), стійкі до

дії світла, сірководню,

алкаликов. Серед них можна назвати

жовту і червону охру, штучну-

ву охру, сурик на основі заліза,

чорний сурик, чорний на основі само-

леза та ін До цієї ж групи належать-

лежать пігменти на базі алюмінію,

марганцю (фіолетовий, синій, зеле-

ний), кобальту (синій, фіолетовий,

червоний, лазурна, смарагдовий).

Білий пігмент отримують на основі

крейди, гідрату окису барію, тальку,

каоліну і гіпсу. До цієї ж групи

відносяться чорні мінеральні піг-

менти (чорний крейда, вугілля та ін).

До другої групи відносяться сернис-

ті сполуки кадмію (лимонний,

жовтий, оранжевий), цинку (білий),

ультрамарин (з'єднання натрію і

алюмінію) і люмінісцентні фарби

(цинк, стронцій, кадмій, марганець,

мідь, кобальт).

У третю групу входять пігменти на

базі свинцю і міді; вони восприимчи-

ви до світла і сірководню - білий

на основі свинцю, жовтий на основі

хрому, синій на основі міді, а так-

ж коричневий і малахітовий пигмен-

ти.

Четверта група об'єднує різнома-

ві пігменти, такі як синій на

мінеральній основі, зелена кіно-

січень, пурпур, кіновар і яскраво-крас-

ний пігмент, темнеющий на світлі і

повітрі.

Нарешті, у п'яту групу входять іс-

кусственные і натуральні орга-

органічні барвники. Перший органічних-

кий штучний барвник, мове-

ів, був відкритий в 1856 році. У 1859 співаючи-

вився фуксин. Штучні пигмен-

ти замінили численні нату-

ральные барвники. До натуральним

барвникам належать жовто-зе-

ний пігмент, кварцитрин (деревна

кора), смола і жовтий індійський

пігмент (листя манго, вимочені в

коров'ячої сечі).

 

ЗМІСТ КНИГИ: «Енциклопедія живопису»