Вся бібліотека >>>

Зміст книги >>>

 

Мистецтво. Живопис

Енциклопедія живопису


Дивіться також: Живопис. Музеї

 

Софт:

Електронні альбоми «Життя і творчість великих художників»

 


 

Галереї художників в нашій бібліотеці:

З історії реалізму в російській живопису 18-19 століть

Картини російських художників першої половини 19 століття

Картини російських художників середини 19 століття

Віктор Васнецов

Врубель

Ісаак Левітан

Айвазовський

Шишкін

Костянтин Васильєв

Кустодієв

Полєнов
Маковський
Сєров
Бенуа
Рєпін
Сомов
Петров-Водкін
Добужинський
Богаєвський
Філонов
Бакст

Коровін
Бурлюк
Аполінарій Васнецов
Нестеров
Верещагін
Крыжицкий
Куїнджі

Олексій Венеціанов
Федір Васильєв
Іван Крамскої
Богданов-Бєльський
Горюшкін-Сорокопудов
Іван Білібін
Микола Ге
Суріков
Лев Лагоріо
Ніко Піросмані
Абрам Архипов
Боровиковський

Федір Алексєєв
Аргунов І.П.

В.Э. Борисов-Мусатов
Зінаїда Серебрякова
Юхим Волков
І.Є. Грабарь

Жуковський
Григорій Мясоєдов
Володимир Стожаров
М. Чюрльоніс
Фірс Журавльов

Андрій Рубльов. Ікони

 


 

Рафаель Санті
Веласкес

Боттічеллі

Ренуар

Клод Моне

Ієронім Босх

Поль Гоген

Ван Гог

Сальвадор Далі

Густав Клімт

Рубенс

Дега

ван Дейк

Ежен Делакруа

Дюрер

Тулуз-Лотрек

Шарден

Рембрандт

Мане
Карл Шпіцвег
Енгр
Франц Марк
Ганс Гольбейн (Хольбейна) Молодший
Леонардо да Вінчі
Аксели Галлена-Каллела

Хаїм Сутін

Модільяні

Поль Сезанн

Анрі Руссо

Каналетто

Адольф Менцель

Сіслей

Давид Фрідріх

Альтдорфер

Коро

Антоніо Корреджо

Тернер

Джон Констэбл (Констебл)

Лукас Кранах

Китайська живопис: Чжао Цзі

Японська живопис. Хокусай

Хасегава Тохаку

Утагава Тоекуни

Утагава Кунієси (Куниеши)

Живопис укійо-е: Кітагава Утамаро

Судзукі Харунобу

Андо Утагава Хиросигэ

Утагава Кунисада

Кейсай Эйсен. Жанри окуби-е, бидзинга

Цукиока Еситоси (Ешитоши)

Охара Косонь. Жанр "кате-е"(кате-га) - квіти і птахи

 


 

Лувр. Велика галерея (650 картин)

Музей Зелені Склепіння

Дрезденська збройова палата

Лондонська Національна Галерея

Із зібрання Лувра

НАТЮРМОРТ: Електронна бібліотека ДиректМедиа

Мистецтво Стародавнього Китаю

Мистецтво Стародавнього Єгипту

Колекція російських ікон 15-20 століть

 

ДУНАЙСЬКА ШКОЛА Danube, ecole du

 

<Дунайський стиль>. Дунайська школа,

відома також під назвою <Ду-

найская живопис> або <Дунайський

стиль>, позначила останню фазу

розвитку позднеготической живопису

в Австрії та Баварії у період

1500-1530. Теодор фон Фріммель,

першим вжити цей термін,

писав у 1892: <Живопис XVI століття

районах, прилеглих до Дунаю, живо-

пісь Регенсбурга, Пассау і Лінца

виявляє схожі риси, які

відрізняють її від живопису тієї ж епо-

хі інших німецьких земель і оп-

равдывают назва <Дунайський

стиль>. На початку століття термін був

дуже широко розповсюджений, в осо-

сті завдяки праці Фосса

<Uber den Ursprung des Donaustils>.

У ньому Фосс розглядає Альтдорфе-

ра і Вольфа Губера як єдиних

справжніх представників <Дунайсько-

го стилю>, але пізніше, коли Йорг

Брей Старший, Рулант Фрюауф Молодший

і Лукас Кранах були визнані важ-

подальшими провісниками і навіть зачи-

нателями мистецтва Альтдорфера, оп-

визначення <Дунайський стиль> прид-

рело набагато більш широкий сенс.

Пейзаж Дунайської школи. <Дунайський

стиль> характеризується дуже сво-

еобразным підходом до пейзажу і рас-

тительному світу взагалі. Інтерес,

проявляється школою до пейзажу, ні в

жодною мірою не можна порівняти з тим, яке

увага приділялася йому в цей час

італійцями (Джорджоне) або фла-

мандцами (Патинир). Пейзаж в Ду-

найской школі розцінюється не як

частина простору з розташованими

у ньому фігурами, а як певне середовище,

відтворює певне, майже

романтичне стан душі. Світ

рослин виступає як творець-

ная сила, а людське тіло, як

і рослини і дерева, яким воно

уподібнюється, органічно зливається з

життям своїми численними кор-

нями. Прагнення до наявних кутів камери, заимс-

твованное Пахером у Мантеньї і при-

водившее часом до помилок в пропор-

циях людського тіла, дозволяло

тим не менш гармонійно вписати

аморфні фігури в пейзаж. Архітек-

турные декорації, також подвергшие-

ся італійському впливу, не відрізняються-

ються особливою строгістю форм; навпаки-

рот, їм властиві численні са-

мопроизвольные і витончені розломи.

Саме тому архітектурні спорудження

відображення в картинах майстрів Дунайської

школи часто зображені у вигляді руїн,

ховаються в густому листі. <Ду-

найский стиль> незвичайно живо-

писен, завдяки не тільки харак-

терной насиченість колірної гами,

але і передачі атмосфери. Цим об'єк-

ясняется особлива любов Альтдорфера

до гравюрами - їх техніка була най-

більш сприятливою для вираження та-

ких пошуків.

Географічні та хронологічні

рамки. Школа існувала і розви-

валась на території Південної Герма-

нді; центром цього розвитку була

Дунайська долина - від Регенсбурга

до Пассау і Вени. Інсбрук, обмеження

чивающий цю територію на заході,

зіграв дуже важливу роль в момент

зародження школи - саме в цьому

місті знаходилася знаменита мас-

терська Кольдерера. Лише Вольф Гу-

бер пережив 1530 і залишався привя-

зайнятися своїм власним принципам

аж до 1553.

Виникнення Дунайської школи. Ду-

найская школа виникла у Відні та її

околицях близько 1500, і її пер-

перші кроки пов'язані з іменами Іорга

Брея, Руланта Фрюауфа Молодшого та

Лукаса Кранаха. У творах

Фрюауфа пейзаж вперше стає

основним елементом. Брей підготував

новий стиль своїми людськими

фігурами, що нагадують рослинного покриву

ві форми. У творах Кранаха

людські фігури і природа оду-

шевлены загальним внутрішнім рухом

(в цьому Кранаху близький і Альтдор-

фер). Всі троє відокремилися від Ду-

найской школи в перше десятиліття

XVI ст.: Брей поїхав у Аугсбург, і

його творчість набула сильний

італьянізований характер; Кранах

у 1505 зупинився у Віттенберзі в

як придворного живописця при

Саксонському дворі; що стосується Фрю-

ауфа, то після 1507 про нього немає точ-

вих відомостей, хоча відомо, що

жив він досить довго. Заслуговує

згадки діяльність майстерні

Кольдерера: близько 1510 там була на-

картина писана <Історія Фрідріха і

Максиміліана>. Відомо, що зв'язок

Альтдорфера з цієї майстерні була

дуже тісному, але залишається неясним,

хто з двох художників, Альтдорфер

або Кольдерер, був зразком для

іншого.

Альтдорфер і Вольф Губер. Близько

1507 Альтдорфер став справжнім

представником Дунайської школи, і

його твори аж до 1530 оп-

ределяют її розвиток. Йому вдалося

надати завершений вигляд того, що

привнесли в живопис Фрюауф, Брей і

Кранах. У своїх перших творах-

ях він вже знаходить новий прийом па-

раллельных складок і використовує його

як виразного засобу;

цей прийом перейняв у 1510-е Майстер

з Пулькау. У 1520-1530 Альдорфер

створює свої перші чисті <Пейза-

жи> - останній вираз Дунайсько-

го стилю. Природа в цих произведе-

ниях стає настільки самоцен-

ной, що вже не потребує людини

чних фігурах.

Поряд з Альтдорфером, загальновизнаний-

вим лідером школи був Вольф Губер.

За винятком декількох малюнків,

зроблених в молодості, близько 1520

художник уже був відданим сторін-

ніком Дунайської школи, яким і ос-

тавался до середини століття. Якщо Аль-

тдорфер прагнув <сховати> своїх

героїв у пейзажі, то Губер акценті-

ровал увагу на пластичності кож-

дого предмета, що відрізняє його

творчість від загальних принципів Ду-

найской школи.

Скулыпура і армтгеиура. Хоча Ду-

найская школа - це мальовниче дви-

ження, але можна припустити су-

існування скульптур, виконаних

у тому ж стилі. Дослідники соб-

рали кілька творів подоб-

ного роду і порівняли їх із картина-

ми, щоправда результати цього сопос-

складання не завжди були убедитель-

ни. Діяльність Альтдорфера і Гу-

бера в галузі архітектури навела

на ті ж думки. На жаль, одна-

до, ні одне архітектурне произве-

бачення цих майстрів не збереглося,

тому спроба виявити риси <Ду-

найского стилю> в будівлях, прикрашений-

вих полотнами цих художників, чис-

то гипотетична. Архітектурні спо-

ружения Бенедикта Ріда найбільш

тісно пов'язані з Дунайської школою,

але їх скоріше можна віднести до <готи-

зації бароко>, характерному для

Німеччини. І все-таки потрібно приз-

нать, що <Дунайський стиль> охоплення-

кість величезний спектр областей куль-

тури, в якому знайшлося місце і лі-

тературным і філософським дослід-

випробуванням (так, багато сторінок сочине-

ний Парасельсе могли б служити

коментарями до картин Альтдорфе-

ра).

 

ЗМІСТ КНИГИ: «Енциклопедія живопису»