Вся бібліотека >>>

Зміст книги >>>

 

Мистецтво. Живопис

Енциклопедія живопису


Дивіться також: Живопис. Музеї

 

Софт:

Електронні альбоми «Життя і творчість великих художників»

 


 

Галереї художників в нашій бібліотеці:

З історії реалізму в російській живопису 18-19 століть

Картини російських художників першої половини 19 століття

Картини російських художників середини 19 століття

Віктор Васнецов

Врубель

Ісаак Левітан

Айвазовський

Шишкін

Костянтин Васильєв

Кустодієв

Полєнов
Маковський
Сєров
Бенуа
Рєпін
Сомов
Петров-Водкін
Добужинський
Богаєвський
Філонов
Бакст

Коровін
Бурлюк
Аполінарій Васнецов
Нестеров
Верещагін
Крыжицкий
Куїнджі

Олексій Венеціанов
Федір Васильєв
Іван Крамскої
Богданов-Бєльський
Горюшкін-Сорокопудов
Іван Білібін
Микола Ге
Суріков
Лев Лагоріо
Ніко Піросмані
Абрам Архипов
Боровиковський

Федір Алексєєв
Аргунов І.П.

В.Э. Борисов-Мусатов
Зінаїда Серебрякова
Юхим Волков
І.Є. Грабарь

Жуковський
Григорій Мясоєдов
Володимир Стожаров
М. Чюрльоніс
Фірс Журавльов

Андрій Рубльов. Ікони

 


 

Рафаель Санті
Веласкес

Боттічеллі

Ренуар

Клод Моне

Ієронім Босх

Поль Гоген

Ван Гог

Сальвадор Далі

Густав Клімт

Рубенс

Дега

ван Дейк

Ежен Делакруа

Дюрер

Тулуз-Лотрек

Шарден

Рембрандт

Мане
Карл Шпіцвег
Енгр
Франц Марк
Ганс Гольбейн (Хольбейна) Молодший
Леонардо да Вінчі
Аксели Галлена-Каллела

Хаїм Сутін

Модільяні

Поль Сезанн

Анрі Руссо

Каналетто

Адольф Менцель

Сіслей

Давид Фрідріх

Альтдорфер

Коро

Антоніо Корреджо

Тернер

Джон Констэбл (Констебл)

Лукас Кранах

Китайська живопис: Чжао Цзі

Японська живопис. Хокусай

Хасегава Тохаку

Утагава Тоекуни

Утагава Кунієси (Куниеши)

Живопис укійо-е: Кітагава Утамаро

Судзукі Харунобу

Андо Утагава Хиросигэ

Утагава Кунисада

Кейсай Эйсен. Жанри окуби-е, бидзинга

Цукиока Еситоси (Ешитоши)

Охара Косонь. Жанр "кате-е"(кате-га) - квіти і птахи

 


 

Лувр. Велика галерея (650 картин)

Музей Зелені Склепіння

Дрезденська збройова палата

Лондонська Національна Галерея

Із зібрання Лувра

НАТЮРМОРТ: Електронна бібліотека ДиректМедиа

Мистецтво Стародавнього Китаю

Мистецтво Стародавнього Єгипту

Колекція російських ікон 15-20 століть

 

МАНЬЄРИСТИ АНТВЕРПЕНСЬКІ Les manieristes anversois

 

Назва, якою визначається коло ху-

дожников, здебільшого невідомих,

працювали в Антверпені близько 1520. Їх

картини, дуже схожі один на одного,

можна згрупувати навколо творчості

кількох відомих художників, таких,

як Ян де Вір і Ян Велленс де К.ок.

Близьке маньеристической школі Корнеліса

Энгебрехтса в Лейдені, але сильно відрізняються-

ющееся від маньєризму кінця XVI ст., вдих-

новленного італійської живописом, твор-

кість антверпенських маньєристів порож-

дено протиріччями художньої кон-

цепція пізньої готики і погано ассимили-

рованными елементами італійського Ренес-

санса. Іншими словами, мова йде про ре-

акції на мистецтво передує сто-

річчя, але, через відсутність нового художньо-

венного мови, художники прагнули пре-

утворити і перебільшити традиційні

форми. Таким чином, реальність тут

змішується з уявою. Безмятеж-

ність, що є результатом средневе-

кової метафізики, поступається місце хвилі-

нію і сумніву. Проте залишаються теми

незмінними: "Голгофа" і особливо "Поклоні-

ня волхвів". Але у своїй творчості ант-

верпенские маньєристи висловлюють взволно-

ванность і тривогу свого століття, який

розпочався під знаком трагічного і галлю-

цинирующего творчості Босха. Живопис,

прагнучи завоювати нову свободу, сліду-

ет нервовим імпульсам духа; форми ста-

новятся витонченими, навіть химерними, а

фігури - витягнутими і судорожними. Підлога-

ві руху сцени поміщені в складне

архітектурне обрамлення, в перевантажений-

ний скульптурний декор, багатий ор-

наментальными мотивами. Складки над мірно-

але деталізованих одягу майорять в

формі завитків. Персонажі, підхоплені

загальним рухом, починають безглуздо

рухатися. У композиції торжествує ді-

намизм і асиметрія, що часто призводить

до порушення єдності і синтезу, до беспо-

рядку і сбивчивости. З'являється экзоти-

ка, ритми, контрасти. Навіть колорит преу-

величен: тони стають інтенсивними, а

контрасти - бурхливими.

Твори цих невідомих, як пра-

вило, другорядних майстрів визначив

Фрідлендер. Спочатку ж всі картини

антверпенських маньєристів незмінно при-

писывались Херрі мет де Блесу. В основі

цих атрибуцій лежало "Поклоніння волх-

ввв" (Мюнхен, Стара пінакотека), кото-

рої не мала підпису "Henricus Alesius

f.", але де фігурувала знаменита со-

ва, якої, за словами ван Мандера, Хер-

рі мет де Блиск підписував свої произве-

дення. Однак картини, які відносяться до "Пок-

лонению" з Мюнхена, виконані раніше

підписних творів Блеса; тому

мову вели про ранній творчості митця.

Р. Глюк був першим, отбросившим цей ті-

зіс; він вказав, що між справжніми

пейзажами Блеса і картинами псевдо-Блеса

ніякого зв'язку не існує. Він устано-

віл також, що підпис на мюнхенській

картині фальшива; в 1911 це підтверди-

ла і розчищення, в результаті якої про-

наружились пізніші барвисті шари.

Потім Фрідлендер методом стилістичного

аналізу спробував визначати произведе-

ня псевдо-Блеса. Він розрізнив п'ять

груп, позначених п'ятьма першими літера-

ми латинського алфавіту.

Група "А", крім мюнхенського "Поклоні-

ня волхвів", включає в себе триптих

"Поклоніння по-

лхвов" (Мадрид, Прадо) і "Страта Івана

Хрестителя" (Берлін-Далем, музей). Ці

картини, а також їх копії і варіанти,

виконані учнями і помічниками,

належали пензлю художника, який

немов прагнув здивувати всіх своїми

вишукуваннями фантазії, мальовничістю і нео-

бычностью. Він гранично подовжує худоща-

перші фігури, нерідко з дивними пропор-

заціями. Ще більше він захоплений жизнера-

достной, навіть грайливою архітектурою. Він

працює в нервовій, схвильованою мане-

ре.

Найзначнішими творами

групи "В" є триптих "Поклоніння

волхвів" (Мілан, пінакотека Брера),

триптих із зібрання графа Рэднора (Лонг-

форд-Кастл), "Різдво" (раніше - Річ-

монд, збори Кука) і триптих з музею

Вальраф-Рихарц в Кельні. По живопису

тріп-

тихий з Бреры перевершує всі інші про-

изведения. Художник тут прагне до

передачі руху в декорі і костюмах,

він сповнений екзотичного смаку, але не чужий

і конструктивним елементам. Це витончена

і рафінована фантазія, кілька на-

пускная і спиритуализированная. Подовжений-

ві і хворобливі фігури, жваві

містичним диханням, немов пурхають у

нематеріальному просторі, їх судорож-

вальні рухи додають складної композиції

деяку мелодійність. Фрідлендер уста-

новил авторство картин групи "В". Пос-

кольку стилістично вони близькі малюнку

з Британського музею з підписом Яна де

Віра і датою (1520), дослідник перед-

поклав, що ці твори відносяться

до зрілого періоду творчості цього ху-

дожника. Крім того, він висунув гипоте-

зу, що картини групи "А" належать

ранній творчості де Віра.

Ян де Вер, надійшов у 1490 в мастерс-

кую Гиллиса ван Эверена, в 1504 став

майстром гільдії св. Луки і вже в 1510

і 1513 сам мав учнів; через два го-

так він отримав посаду декана гільдії.

Він був ініціатором і найяскравішим антвер-

пенским маньеристом. Відомий своїми

проектами вітражів, він ще в юності ство-

дав свою екстравагантну художню

концепцію, але поступово еволюціонував

у бік більшої вишуканості і искрен-

ності. Його рання творчість мала,

можна сказати, згубний вплив на сот-

ростепенных майстрів антверпенської шко-

ли.

Точкою відліку для третьої групи "З"

послужив триптих "Поклоніння волхвів" з

зборів фон Грооте в Кицбурге, дав

своє ім'я виконав його невідомому

художнику. Він же, ймовірно, створив "Пок-

лонение волхвів" (Франкфурт, Штеделевс-

кий художній інститут), два тріп-

тиха "П'єта" (Відень, Зборів Академії

мистецтв) і "Таємна вечеря" (Нью-Йорк,

музей Метрополітен). В дійсності

ця група творів була, швидше

всього, створена майстерні, оскільки су-

існує відчутна різниця у виконанні,

незважаючи на загальні типажі і композиції.

Майстер "Поклоніння волхвів" з зборів

фон Грооте здається сухим і позбавленим фан-

тазии художником, якщо порівняти його з

Яном де Бером.

До групи "D" належить твір Мас-

тера Епіфанії з Антверпена, названого

так по триптиху, центральна частина кото-

рого зображує "Поклоніння волхвів"

(Антверпен, Кор. музей витончених іс-

кусств). У Кор. музеї витончених мистецтв в

Брюсселі зберігається триптих, центральна

частина якого присвячена "Поклоні-

нію волхвів", але який має великі

розміри. Майстер Епіфанії з Антверпена і

Майстер Поклоніння волхвів із зібрання

фон Грооте є сучасниками і

настільки близькі за стилем, що, можливо,

мова йде про учнів, які працювали в од-

ной і тій же майстерні. Цю гіпотезу

Фрідлендера доводить і низька якість

виконання, відсутність індивідуальності

і зашкарублість, що веде до карикатурності.

Група "Е" - група антверпенського Мас-

тера 1518 року, навпаки, свідченням-

ет про індивідуальну майстерність, про блиск-

тящем колориті і ретельній роботі. Цей

художник створив кілька стулок з

сценами з життя Марії, які склад-

ляють вівтар ц. Богоматері в Любеку, та-

тированный 1518. Манеру майстра від

інших антверпенських маньєристів відрізняються-

ет спокій персонажів, чудові

ідеалізовані особи яких не отража-

ють ніяких емоцій. Великий "Триптих з

монастиря Дилигем" (Брюссель, Кор. музей

красних мистецтв) дуже характерний для

стилю Майстра 1518 року, з його фантасти-

ческим важким декором, який, здається-

ся, ось-ось розчавить персонажів. Однак

нерівномірність у виконанні дозволяє

ще раз підкреслити співробітництво ніс-

кілька художників.

Встановивши ці основні групи, Фридлен-

дер виділив і інші, часто нижчого ка-

кості. Однак багато картини антвер-

пенских маньєристів не можуть бути вклю-

притягнуто до жодної з названих груп, відзначали

отриманих єдиним стилем. На одному з таких

творів - триптиху "Розп'яття" (Ант-

верпен, Кор. музей витончених мистецтв) -

зображено релігійне марення, ін-

терпретированное в архаїчній і драма-

тичної манері. Інша картина - "Мук-

ництво св. Івана" (Париж, Лувр) -

ражает своєю комічною екзотикою в кос-

тюмах та зачісках. Цьому твору

дуже близький "Триптих Соломона" (Гаага,

Мауріцхейс). Нарешті, в коло антверпенс-

ких маньєристів можна ввести Госвина ван

дер Вейдена, який у свій час керівників-

діл в Антверпені знаменитій майстерні,

але стиль якого належить, швидше,

традиції XV ст.

 

ЗМІСТ КНИГИ: «Енциклопедія живопису»