Вся бібліотека >>>

Зміст книги >>>

 

Мистецтво. Живопис

Енциклопедія живопису


Дивіться також: Живопис. Музеї

 

Софт:

Електронні альбоми «Життя і творчість великих художників»

 


 

Галереї художників в нашій бібліотеці:

З історії реалізму в російській живопису 18-19 століть

Картини російських художників першої половини 19 століття

Картини російських художників середини 19 століття

Віктор Васнецов

Врубель

Ісаак Левітан

Айвазовський

Шишкін

Костянтин Васильєв

Кустодієв

Полєнов
Маковський
Сєров
Бенуа
Рєпін
Сомов
Петров-Водкін
Добужинський
Богаєвський
Філонов
Бакст

Коровін
Бурлюк
Аполінарій Васнецов
Нестеров
Верещагін
Крыжицкий
Куїнджі

Олексій Венеціанов
Федір Васильєв
Іван Крамскої
Богданов-Бєльський
Горюшкін-Сорокопудов
Іван Білібін
Микола Ге
Суріков
Лев Лагоріо
Ніко Піросмані
Абрам Архипов
Боровиковський

Федір Алексєєв
Аргунов І.П.

В.Э. Борисов-Мусатов
Зінаїда Серебрякова
Юхим Волков
І.Є. Грабарь

Жуковський
Григорій Мясоєдов
Володимир Стожаров
М. Чюрльоніс
Фірс Журавльов

Андрій Рубльов. Ікони

 


 

Рафаель Санті
Веласкес

Боттічеллі

Ренуар

Клод Моне

Ієронім Босх

Поль Гоген

Ван Гог

Сальвадор Далі

Густав Клімт

Рубенс

Дега

ван Дейк

Ежен Делакруа

Дюрер

Тулуз-Лотрек

Шарден

Рембрандт

Мане
Карл Шпіцвег
Енгр
Франц Марк
Ганс Гольбейн (Хольбейна) Молодший
Леонардо да Вінчі
Аксели Галлена-Каллела

Хаїм Сутін

Модільяні

Поль Сезанн

Анрі Руссо

Каналетто

Адольф Менцель

Сіслей

Давид Фрідріх

Альтдорфер

Коро

Антоніо Корреджо

Тернер

Джон Констэбл (Констебл)

Лукас Кранах

Китайська живопис: Чжао Цзі

Японська живопис. Хокусай

Хасегава Тохаку

Утагава Тоекуни

Утагава Кунієси (Куниеши)

Живопис укійо-е: Кітагава Утамаро

Судзукі Харунобу

Андо Утагава Хиросигэ

Утагава Кунисада

Кейсай Эйсен. Жанри окуби-е, бидзинга

Цукиока Еситоси (Ешитоши)

Охара Косонь. Жанр "кате-е"(кате-га) - квіти і птахи

 


 

Лувр. Велика галерея (650 картин)

Музей Зелені Склепіння

Дрезденська збройова палата

Лондонська Національна Галерея

Із зібрання Лувра

НАТЮРМОРТ: Електронна бібліотека ДиректМедиа

Мистецтво Стародавнього Китаю

Мистецтво Стародавнього Єгипту

Колекція російських ікон 15-20 століть

 

Андре ДЕРЕН Derain, Andre

(1880, Шату - 1954, Шанбурси)

 

Французький художник.

Його батьки, комерсанти, що готували

Дерена до кар'єри інженера, але вже в

19 років він вступає до академії Е.

Кар'єра і присвячує себе живопису.

Його підтримує його друг Вламінк,

з яким він познайомляться в 1900.

Разом вони роботами в одній мас-

терської на острові Шату. яка

стала центром фовізму. Незабаром,

настільки різні, вони вибирають і різні

напрями: Вламінк оголошує себе

<інстинктивним> художником, а ха-

характер Дерена. вимогливий і

неспокійний, тягне його до роздуми-

нію про культуру, особливо до музейно-

го мистецтва. В Луврі, де разом з

Линаре і Пюї він копіював роботи

старих майстрів. Дерен привернув ува-

мание Матісса свободою і силою сво-

їх інтерпретацій. І хоча його твор-

кість було перервано довгою службою

в армії (1900-1904), він постійно

обмінювався з цікавими Вламинком

листами.

У 1904 Матиссу вдалося переконати ро-

керівників Дерена дозволити їх синові

остаточно присвятити себе живопи-

сі. Ці роком датується картина

<Шлюпки в Пеку> (Париж, Нац. музей

сучасного мистецтва, Центр Пом-

пиду), написана сильними, чистими

і несамовитими фарбами. Влітку 1905

разом з Матіссом Дерен відправляє-

ся в Коллиур. Його техніка, з широ-

кімі квадратними мазками, нагадуючи-

ет техніку Матісса, чиї роботи, не

пориваючи повністю з дивизионизмом,

придбали барвистий ліризм і виріши-

чудову фактуру. Пейзажі Дерена бу-

дуть виставлені в знаменитій <клітці

диких> на Осінньому салоні 1905

(<Коллиур>Труа. дар П. Леві).

Амбруаз Воллар, з яким Дерена

познайомив Матісс, купив у нього все

його твори, що дозволило ху-

дожнику відправитися в Лондон, де в

1905-1906 він створив свої знамениті

вила Гайд - Парку і блискучу серію

набережних Темзи (Сен-Тропез, му-

зей). З 1907 переваги фовістів

розділяються. Дерен залишає Шату і

віддаляється від Вламінка, він поселя-

ється на Монмартрі, на вулиці Турлак,

близько <Бато-Лавуар<. у нього з'явл-

ються нові друзі - Шлюб, Макс Жа-

коб, Аполлінер, ван Донген, Пикас-

зі. Не жертвуючи повністю кольором,

з'явилися в Шату, Коллиуре і Лон-

доне, він відходить від сильних ефек-

тов, як і Шлюб у цю ж епоху. І

хоча Дерен ще не підійшов до кубиз-

му, композиції його полотен прид-

тануть все більш жорсткий характер,

як у пейзажах Кассі (Труа, музей

П. Леві) або <Купальщицах> (1908,

Нью-Йорк, Музей сучасного іс-

мистецтва), навіяних, ймовірно, кар-

тіною Пікассо <Авіньйонські панянки>.

Картини <Міст в Кані> (Вашингтон,

Нац. гал.) або <Вид Кадака> (1910,

Базель, Художній музей) напо-

минают твори Сезанна. Незабаром

у творчості Дерена з'являються раз-

особисті мотиви: італійської та нидер-

ландской живопису XV ст. (<Вікно в

парк>, ок. 1912, Нью-Йорк, Музей

сучасного мистецтва), народні

картинки (<Шевальє X>. 1914,

Санкт-Петербург. Держ. Ермітаж),

середньовічна живопис (<Выпиво-

хі'>. 1913. Токіо, музей)

Протягом 15 повоєнних років

група молодих художників рассея-

лась, а у критиків і публіки обост-

рилось національне почуття і спрага

традиціоналізму. Дерен був оголошений

<найбільшим з живих французьки-

ких художників>. Сальмон. Аполли-

нер, Елі Фор, Клайв Белл вихваляли

його за еклектизм, головну рису його

творчості, яка сьогодні здається

швидше негативною. Музейна культу-

ра чинить все більший вляиние на

рішення живописних завдань і на тих-

ніку Дерена: його оголені нага-

нають то Курбе, то Ренуара, а пейза-

жи - то Коро (<Базиліка Сен-Максі-

мен>, Париж, Нац. музей сучасно-

го мистецтва, Центр Помпіду), то

барбізонців або навіть Маньяско

(<Вакханки>, 1954, Труа, музей П.

Леві). Його блискуче виконані

портрети нагадують візантійську,

венеціанську, іспанську живопис

або портрети Енгра.

Відтепер творчість Дерена знаходиться

під прямим або непрямим впливом

театрального мистецтва, йде

мова про вражаючою картині <П'єро

і Арлекін> (1924, Париж, дар Валь-

тер-Гійома) або про його декораціях і

костюмах до балетів <Фантастична

лавка> для Дягилевських сезонів

(1919), <Jack in the Box> Е. Саті

(1926), <Мамзель Анго> (1947) або

<Севільський цирульник > (1953)

театру в Екс-ан-Провансі. Дерен був

і блискучим ілюстратором, пе-

істотно, гравер на дереві (в

цій техніці він працював з 1906), він

створив ілюстрації до <Розкладницького-

ся чарівника> Алоллинера (1909), <Шу-

товским і містичним творів

брата Матореля, померлого в монасти-

ре в Барселоні> Макса Жакоба

(1912), <Ломбард> Андре Бретона

(1916) та <Гелиогабаль> А. Арто

(1934). Повернення Дерена до традиц-

ционным цінностей після блискучого

фовистского періоду збігається з на-

чалого кубізму його друзів Шлюбу і

Пікассо, відмовившись від якого

Дерен направив свої творчі по-

позови зовсім в іншому напрямку. З

самого початку його творчість свід-

чить про сумніви цього беско-

звичайно обдаровану й освічену

художника і про його бажання створити

новий французький класицизм.

Твори представлені в Дерена

більшості великих музеїв Європи і

Сполучених Штатів, а також у мно-

гочисленных приватних зібраннях,

зокрема, у зборах П'єра Леві

Труа, яке було передано в 1976

державі, і в зборах Вальтер-

Гійома, що зберігається в музеї Оранжері

в Парижі.

 

ЗМІСТ КНИГИ: «Енциклопедія живопису»