Вся бібліотека >>>

Зміст книги >>>

 

Мистецтво. Живопис

Енциклопедія живопису


Дивіться також: Живопис. Музеї

 

Софт:

Електронні альбоми «Життя і творчість великих художників»

 


 

Галереї художників в нашій бібліотеці:

З історії реалізму в російській живопису 18-19 століть

Картини російських художників першої половини 19 століття

Картини російських художників середини 19 століття

Віктор Васнецов

Врубель

Ісаак Левітан

Айвазовський

Шишкін

Костянтин Васильєв

Кустодієв

Полєнов
Маковський
Сєров
Бенуа
Рєпін
Сомов
Петров-Водкін
Добужинський
Богаєвський
Філонов
Бакст

Коровін
Бурлюк
Аполінарій Васнецов
Нестеров
Верещагін
Крыжицкий
Куїнджі

Олексій Венеціанов
Федір Васильєв
Іван Крамскої
Богданов-Бєльський
Горюшкін-Сорокопудов
Іван Білібін
Микола Ге
Суріков
Лев Лагоріо
Ніко Піросмані
Абрам Архипов
Боровиковський

Федір Алексєєв
Аргунов І.П.

В.Э. Борисов-Мусатов
Зінаїда Серебрякова
Юхим Волков
І.Є. Грабарь

Жуковський
Григорій Мясоєдов
Володимир Стожаров
М. Чюрльоніс
Фірс Журавльов

Андрій Рубльов. Ікони

 


 

Рафаель Санті
Веласкес

Боттічеллі

Ренуар

Клод Моне

Ієронім Босх

Поль Гоген

Ван Гог

Сальвадор Далі

Густав Клімт

Рубенс

Дега

ван Дейк

Ежен Делакруа

Дюрер

Тулуз-Лотрек

Шарден

Рембрандт

Мане
Карл Шпіцвег
Енгр
Франц Марк
Ганс Гольбейн (Хольбейна) Молодший
Леонардо да Вінчі
Аксели Галлена-Каллела

Хаїм Сутін

Модільяні

Поль Сезанн

Анрі Руссо

Каналетто

Адольф Менцель

Сіслей

Давид Фрідріх

Альтдорфер

Коро

Антоніо Корреджо

Тернер

Джон Констэбл (Констебл)

Лукас Кранах

Китайська живопис: Чжао Цзі

Японська живопис. Хокусай

Хасегава Тохаку

Утагава Тоекуни

Утагава Кунієси (Куниеши)

Живопис укійо-е: Кітагава Утамаро

Судзукі Харунобу

Андо Утагава Хиросигэ

Утагава Кунисада

Кейсай Эйсен. Жанри окуби-е, бидзинга

Цукиока Еситоси (Ешитоши)

Охара Косонь. Жанр "кате-е"(кате-га) - квіти і птахи

 


 

Лувр. Велика галерея (650 картин)

Музей Зелені Склепіння

Дрезденська збройова палата

Лондонська Національна Галерея

Із зібрання Лувра

НАТЮРМОРТ: Електронна бібліотека ДиректМедиа

Мистецтво Стародавнього Китаю

Мистецтво Стародавнього Єгипту

Колекція російських ікон 15-20 століть

 

КРАНАХ Лукас Старший Cranach, Lucas I

(1472, Кранах - 1553, Веймар)

 

Німецький художник.

Згідно з документами. Кранах зобов'язаний

своїм ім'ям місту у Франконії,

уродженцем якого він був. Його ран-

неї творчість невідомо; перші

дійшли до нас твори худож-

ніка ще повні ремінісценціями дю-

реровского <Апокаліпсису> (1498);

вони створені у Відні відразу після

1500. Близько 1501 Кранах виконав

<Розп'яття> (Відень, Музей історії іс-

кусств) і дві стулки вівтаря з

зображенням <Св. Валентина>

<Стигматизації св. Франциска> (Ве-

на, зборів Академії изобразитель-

вих мистецтв), а у 1502 - панно

<Св. Ієронім> і три гравюри на де-

реве: два <Розп'яття> і <Св. Сте-

фан>. У всіх цих творах

помітна пристрасть художника до гриму-

сам, кістлявим форм і рослинного покриву

ним елементів. Ця схильність про-

є в переважанні пейзажу

або, як в <Св. Стефане>, в складному

бордюрі з двох дерев з дракона-

ми і ангелами як обрамле-

ня. Цей динамізм але особливо-

ет в гравюрі на дереві <Моління про

чаші> (ок. 1503, нью-йорк, музей

Метрополітен) і в картині <Распя-

нення> (1503, Мюнхен, Стара пинако-

тека), де хрести зливаються з пий-

зажем набагато більше, ніж якщо б

вони були зображені фронтально, що

підкреслює трагізм сцени, а не

тільки її спокутна значення.

Свідченням тісних контактів

Кранаха з колом віденських гуманістів

є <Портрети Куспиниана і його

дружини> (ок. 1502-1503, Вінтертур,

збори Оскара Рейнхарта), подвійний

портрет ректора Віденського університету-

тета Йохана Ройса (1503, Нюрнберг,

музей) та його дружини (Берлін-Далем,

музей), а також серія малюнків з

зображенням місяців, виконаних

за замовленням доктора Фухсвагена по ан-

тичным моделям (Відень, Нац. бібліо-

тека). <Відпочинок на шляху до Єгипту>

(біля 1504, Берлін-Далем, музей),

ймовірно, одна з останніх картин

Кранаха, створених у Відні, прапора-

та чарівністю свого ідилічного

пейзажу.

У 1504 на запрошення Фрідріха Муд-

рого Кранах відправляється в Віттен-

берг, де він прожив близько 50 років в

як придворного художника на

службі у трьох курфюрстів. Він досяг

великої популярності і був бурго-

мистром міста в 1537 і 1540. Він

підтримував дружні стосунки з

Лютером і Меланхтоном, що, однак,

не заважало йому працювати на замовлення

архієпископа Альбрехта Бранденбург-

ського (<Портрет Альбрехта Бранден-

бургского в кардинальском облаче-

нді>, 1526, Санкт-Петербург, Держ.

Ермітаж) і великих меценатів того

часу. Порівнюючи роботи Кранаха

віттенберзької епохи (<Вівтар св.

Катерини>, 1506, Дрезден, Картин-

ва гал.) з творами перед-

простують років (панно на ту ж ті-

му, що датується кінцем пре-

биванія художника в Австрії, - Бу-

дапешт, приватне зібрання), можна

бачити еволюцію його стилю. Тепер

на місце пластичних, динамічних і

навіть агресивних фігур будапештско-

го панно приходять обережні персо-

нажи; порив, характерний для ранніх

творів майстра, зник. В гра-

вюре (<Св. Антоній>, 1506) ран-

ний стиль буде зберігатися довше,

але риси, зазначені в <Вівтарі св.

Катерини> з Дрездена, поступово

виявляються все більш чітко.

Подорож до Нідерландів збільшить

різноманітність мотивів, але зробить ма-

ло впливу на стиль Кранаха.

У наступні роки манера, яку

знайшов Кранах у Віттенберзі і кото-

раю не без підстав розглядають-

лась як вершина його майстерності,

більше не зміниться. Художник вікон-

остаточно забуде устремління своєї

молодості - злиття в єдиний фігур

ансамбль, - і його пошуки будуть нап-

равлены до мети, відмінної від раніше-

нею. <Вівтарі св. Споріднення> (1511,

Відень, зборів Академії зобрази-

тільних мистецтв) фігури, які

вимальовуються на тлі суворої ар-

хітектури, ізольовані один від дру-

га. Ця тенденція ще більш харак-

терну для вівтаря, в якому Кранах

перефразовує гравюри Дюрера (<Ар-

хиепископ Альбрехт Бранденбурзький

і св. Ієронім>, 1526, Sarasota, му-

зей Рінглінг). Але картина Кранаха

позбавлена дюреровской трактування світло-

повітряного середовища, яке оточує

кожен предмет і робить його зачарувати-

вательным; у Кранаха кожна фігура

і кожен предмет чітко розмежування-

ни, До цього додається широка

перспектива, яка і дозволяє

ізолювати фігури, немов разбра-

сывая їх. Навіть пейзаж - колись

життєвий простір для людини-

чеський фігури - тепер виконує

роль декорації. Це особливо відчуває-

твуется в картинах з високим горі-

парасолькою (<Полювання на оленя>, 1529, Ве-

на, Музей історії мистецтв). Ця

тенденція до ізоляції проявляється в

численних <Венерах> і <Лукре-

циях> Кранаха, в яких фігури ви-

ться на скромному тлі і нага-

нають <Венеру> Боттічеллі. У ці го-

ди (1526-1532) в його творчості

переважають фігури голих жінок-

щин і картини на міфологічні сю-

жети, тоді як серед його попередниками-

відповідних робіт панували религи-

озные картини - вівтарі (Франкфурт,

Штеделевский художній інститут-

тут) і Мадонни.

З самого початку значну роль у

творчість Кранаха грали портрети.

Він створив образи курфюрстів Сак-

сонских (Фрідріха Мудрого, ок.

1519 - 1520, Цюріх, Кунстхауз), а

також Мартіна Лютера (Берн, Худо-

жественный музей; багато портрети

потім були переведені в гравюру).

Обличчя з різко окресленими рисами

виділяються на фоні при монохромному

однорідному освітленні. Крім того,

завдяки своїм контактам з Лютером

Кранах створив також найважливіші обра-

зи нової доктрини. І хоча не всіх

їх можна назвати яскравими произведе-

нями, вони були дидактичними іл-

люстраціями теологічних сюжетів і

першими зразками протестантської

іконографії, поширення кото-

рой незабаром стало дуже широким

(<Первородний гріх> і <Искупле-

ня>).

Каталог творів Кранаха содер-

жит в собі 400 номерів, включаючи ра-

боти, виконані його помічниками,

завжди кілька изменявшими фігури

у відповідності зі смаками многочис-

лених замовників, так, що ні одна

картина не була схожа на іншу.

Зміна підпису художника починаючи

з 1509 (дракон з піднятими крилами

став драконом з розгорнутими крилами-

ями) можна витлумачити по-різному.

Гіпотезою, відповідно до якої Кранах

нібито залишив свою майстерню і пе-

редал її своєму синові, Лукасу Крана-

ху Молодшому, суперечать відомі

твори художника, виконані

після 1537. Крім того, між кар-

тинами, написаними до і після цієї

дати, немає ніяких стилістичних

відмінностей. <Автопортрет> (Флоренція,

Уффіці), написаний у 1550, за три

роки до смерті художника, свід-

чить про збереглася творчої м-

кою силі Кранаха.

 

ЗМІСТ КНИГИ: «Енциклопедія живопису»