Вся бібліотека >>>

Зміст книги >>>

 

Мистецтво. Живопис

Енциклопедія живопису


Дивіться також: Живопис. Музеї

 

Пов'язані посилання:

 

Репліка у живопису.

РЕПЛІКА Replique. Копія художнього твору
Від оригіналу репліка може відрізнятися розмірами, матеріалом і малюнком.

 

Копії стародавніх суден вікінгів, русів, слов'ян. Експериментальне...

Найбільш цінні наукові результати дають експерименти, проведені з використанням точних копій (реплік) археологічних суден на водних шляхах з умовами судноплавства...

 

Опал. Опали відрізняються від більшості різновидів кварцу двома...

Для подолання цієї труднощі структуру опалів вивчали за допомогою репліки (копії) його поверхні у вигляді дуже тонкої плівки.

 

Італійська художник Андреа Соларио. Біографія і картини художника....

манері і відомої за численний-. ним оригінальним картинам, реплік. і копій

 

КОПІЯ Copie

 

Копією називається імітація або репродукція твори мистецтва.

Розрізняють кілька видів копій:

повторення - копія, рівна за раз-

запобіжний оригіналу, написана і під-

санна самим автором; репліка - до-

пія, виконана в розмірах, різни-

вих від оригіналу, самим автором або

під його наглядом; власне ко-

пія - виконана без прямої участі

автора або після його смерті (учнів-

історичні копії під керівництвом мас-

теров були одним з фундаментальних

принципів навчання художника);

зменшена копія - виконана в

розмірах, менших оригіналу; а так-

ж фотографічні або репродукци-

організаційні копії - якщо вони точні, їх

називають факсиміле.

Середньовічні художники часто були

пов'язані з копіюванням предшествую-

щих моделей. У скрипторіях голова

майстерні визначив головні лінії

композиції і давав іноді зовсім

готові моделі або шаблони (1350

Жан Кост, художник короля Іоанна

Доброго, відправився в Париж, де

сподівався знайти зразки). Копирова-

ня одних і тих же мотивів придава-

ло творів тієї епохи колек-

корпоративний характер, який зберігався

аж до XV ст., коли художники

відійшли від повторення прийнятих схем

та моделей та почали імітувати при-

роду, яка відображала, згідно

<Поетиці> Аристотеля і теоріям Мар-

сіліо Фічино, божественну думку і

красу. Копії вже не вважалися

повторенням <зразків> і вико-

валися як спосіб навчання художни-

ка і поширення особливих ше-

девров, високо оцінених публікою.

У майстернях XV ст. учні повинні

були допомагати майстру і наслідувати

його манері, щоб виконані ними

копії його робіт міг підписати сам

майстер. Таким чином деякі

майстерні перетворювалися у справжні

фабрики станкових картин, задоволення-

ворявших смакам замовників (распя-

ства, мадонни з портретами донато-

рів; так, численні, майже

однакові <Мадонни> були написані

у майстерні Перуджіно).

До кінця XV ст. переважаючим стало

свідомість власного художній-

ного майстерності. <Ніхто не повинен

імітувати манеру іншого, тому

що він буде тільки племінником, а

не сином природи>, - писав Леонардо

да Вінчі. Однак точні копії зна-

менитых творів мистецтва

як і раніше високо цінувалися (так,

за замовленням Медічі Андреа дель Сарто

виконав копію портрета Лева Х ра-

боти Рафаеля, замовник надіслав її

герцогу Федеріго в Мантую замість

оригіналу). Твори одних ху-

дожников копіювалися частіше, ніж ра-

боти інших (сьогодні налічується

більше 60 старих копій <Джоконди>

більше 40 - <Мадонни в скелях> Лео-

нардо да Вінчі). У XVI і XVII ст.

оригінали розглядалися, скоріше,

як теми, на які можна зробити

варіації: наслідування і копіювання

і досі є методом обу-

чення художника (академічні пен-

сионеры, перебуваючи в Італії, повинні

були виконати копію оригінального

твори). Бароччи <набив ру-

ку>, копіюючи роботи Мікеланджело,

Рафаеля і Корреджо. Ель Греко копі-

ровал твори Корреджо, Міці-

ланджело і Тиціана. Картини Клода

Лоррена копіювалися настільки часто,

що збереглася спеціальна книга

200 аркушів (<Liber Veritatis>, Лон-

дон, Британський музей), що складається

з малюнків і начерків за його кар-

тинам.

З XVII ст. до копії зверталися круп-

нейшие майстри того часу, рас-

матривая її як вправа в стилі,

як данина поваги іншому майстру

або як тренування пам'яті. Відомі

прекрасні копії з картин Рубенса

Рафаеля (<Портрет Бальтазаре Кас-

тильоне>, Лондон, збори графа

Сейлерна) і Тиціана (Мадрид, Пра-

до), Ватто - з робіт Рубенса, а Ма-

не - з творів Делакруа; прек-

расным копіїстом був Дега. У XVIII

в. ринок копій вийшов за рамки Євро-

пи: копії картин італійських масте-

рів перебували у зборах бостонс-

ких (<Венера і Купідон> Тиціана,

належала великому герцогу

Тосканському) і філадельфійських кількість

лекционеров (копії з картин Корред-

жо і Тиціана перебували у зборах

Вільяма Елена). У XIX ст. копії

застосовувалися при репродукуванні

середньовічних стінних розписів,

загрожують загинути. За замовленням Прос-

пера Меріме ці розписи були ре-

конструйовані в акварелі і переда-

ни на зберігання в Нац. музей фран-

цузских пам'яток (близько 2 тисяч

документів). З кінця XIX ст. копії

втратили своє колишнє значення: вони

вже не слідували оригіналу з абсолютного характеру й можуть бут-

абсолютну точність, але интерпретиро-

вали його. Такі інтерпретації кар-

тін Мілле, створені Ван Гогом; Де-

лакруа - Ренуаром; Сезанна - Грі-

сом; де Хема - Матіссом; Веласкеса,

Мане і Делакруа - Пікассо; Веласке-

са і Ван Гога - Ф. Беконом; Енгра -

деякими художниками поп-арту -

все це не стільки копії, скільки

пластичні варіації на теми люби-

мих художників.

 

ЗМІСТ КНИГИ: «Енциклопедія живопису»