Вся бібліотека >>>

Зміст книги >>>

 

Мистецтво. Живопис

Енциклопедія живопису


Дивіться також: Живопис. Музеї

 

Софт:

Електронні альбоми «Життя і творчість великих художників»

 


 

Галереї художників в нашій бібліотеці:

З історії реалізму в російській живопису 18-19 століть

Картини російських художників першої половини 19 століття

Картини російських художників середини 19 століття

Віктор Васнецов

Врубель

Ісаак Левітан

Айвазовський

Шишкін

Костянтин Васильєв

Кустодієв

Полєнов
Маковський
Сєров
Бенуа
Рєпін
Сомов
Петров-Водкін
Добужинський
Богаєвський
Філонов
Бакст

Коровін
Бурлюк
Аполінарій Васнецов
Нестеров
Верещагін
Крыжицкий
Куїнджі

Олексій Венеціанов
Федір Васильєв
Іван Крамскої
Богданов-Бєльський
Горюшкін-Сорокопудов
Іван Білібін
Микола Ге
Суріков
Лев Лагоріо
Ніко Піросмані
Абрам Архипов
Боровиковський

Федір Алексєєв
Аргунов І.П.

В.Э. Борисов-Мусатов
Зінаїда Серебрякова
Юхим Волков
І.Є. Грабарь

Жуковський
Григорій Мясоєдов
Володимир Стожаров
М. Чюрльоніс
Фірс Журавльов

Андрій Рубльов. Ікони

 


 

Рафаель Санті
Веласкес

Боттічеллі

Ренуар

Клод Моне

Ієронім Босх

Поль Гоген

Ван Гог

Сальвадор Далі

Густав Клімт

Рубенс

Дега

ван Дейк

Ежен Делакруа

Дюрер

Тулуз-Лотрек

Шарден

Рембрандт

Мане
Карл Шпіцвег
Енгр
Франц Марк
Ганс Гольбейн (Хольбейна) Молодший
Леонардо да Вінчі
Аксели Галлена-Каллела

Хаїм Сутін

Модільяні

Поль Сезанн

Анрі Руссо

Каналетто

Адольф Менцель

Сіслей

Давид Фрідріх

Альтдорфер

Коро

Антоніо Корреджо

Тернер

Джон Констэбл (Констебл)

Лукас Кранах

Китайська живопис: Чжао Цзі

Японська живопис. Хокусай

Хасегава Тохаку

Утагава Тоекуни

Утагава Кунієси (Куниеши)

Живопис укійо-е: Кітагава Утамаро

Судзукі Харунобу

Андо Утагава Хиросигэ

Утагава Кунисада

Кейсай Эйсен. Жанри окуби-е, бидзинга

Цукиока Еситоси (Ешитоши)

Охара Косонь. Жанр "кате-е"(кате-га) - квіти і птахи

 


 

Лувр. Велика галерея (650 картин)

Музей Зелені Склепіння

Дрезденська збройова палата

Лондонська Національна Галерея

Із зібрання Лувра

НАТЮРМОРТ: Електронна бібліотека ДиректМедиа

Мистецтво Стародавнього Китаю

Мистецтво Стародавнього Єгипту

Колекція російських ікон 15-20 століть

 

Макс БЕКМАН Beckmann, Мах

(1884, Лейпциг - 1950, Нью-Йорк)

 

Німецький художник Учень веймарської Худо-

жественной школи (1899 - 1903), Бек-

ман у 1903 вперше приїжджає в Па-

ріж, де на виставці творів

французьких примітивів (1904) втк-

вириває для себе <Авиньонскую Пь-

цю>, що свідчить про його

ранній схильності до готичної жи-

вописи. Наприкінці 1904 р. він переїздить

в Берлін, де у 1906 приймає

участь у виставці <Сецесіону>. В

тому ж році йому вдається отримати

стипендію для навчання в Флорен-

ції; він возраща-ється в Париж, де

знову опиниться в 1908 році. Його перші

роботи ведуть своє походження від

<німецького імпресіонізму>; крім

того, вони апелюють до мистецтва

XIX ст.: до монументальних композиції-

ям Ханса фон Маре (<Молоді люди на

березі озера>, 1905 р., Веймар, му-

зей), до техніки Делакруа (<Аварії

<Титаніка>, 1912, Сент-Луїс, Гір.

художній музей). Іноді його

вибір схиляється в бік П'єро

делла Франческа і Луки Синьорелли

(<Виховання Пана>, Берлін, музей,

не збереглася). Хоча в картині

<Велика сцена агонії> (1906, Мюн-

хен, приватне зібрання) ще очевидна

поступка патетиці в дусі Мунка, але до

моменту розвитку експресіонізму

Бекман прийме позицію холодної

неупередженості, настільки важливу,

наприклад, в роботі <Вулиця> (1914,

Нью-Йорк, приватне зібрання). Подоб-

ве воприятие реальності характерно

також і для автопортретів Бекмана,

складових більшу частину його

творчості, як у живописі, так і в

малюнках і гравюрах (<Малий авто-

портрет>, 1912, суха голка). В 1909

виходить перша серія його літографій

(<Повернення Еврідіки>), але самої

великий його успіхом можна все ж

назвати гравюри сухою голкою. У Бер-

лине до Бекману приходить успіх, і в

1913 виставляється у гал. Пауля

Кассирера. У 1914 році він записується

добровольцем у санітарну службу,

його відправляють у Східну Пруссію,

а потім у Фландрію. У 1915 Бекман

повертається з фронту і після пері-

ода депресії оселяється у Франк-

фурте-на-Майні. В 1917 художник

виставляє свої гравюри в гал. Співай-

мана в Берліні; гострі, пронзитель-

ві гравюри, виконані в

1914-1915, передають драму та конф-

конфлікт сучасної епохи (<Гренада>,

1915, суха голка), відкриваючи для ху-

дожника насамперед можливість

репортажу (<Оголошення війни>,

1914, суха голка). Картини, вико-

ненные трохи пізніше, відсилають до тра-

традиції готичних вівтарних образів,

з їх одночасно щільними і хруп-

кімі формами і тісним пространс-

законодавством, у якому персонажі немов

відчувають себе незатишно (<Зняття з

хреста>, 1917, Нью-Йорк, Музей сов-

ремінного мистецтва; <Автопортрет в

червоній краватці>, 1917, Штутгарт,

Держ. гал.). Ця еволюція знаходить

своє завершення в картині <Ніч>

(1918-1919, Дюссельдорф, Художньо-

державний музей), яка зображує

якийсь пароксизм - символ, що говорить

про повоєнне становище в Герма-

нді. Пізніше виразна сила Бек-

мана йде на спад, художник збе-

нує стилістичні досягнення по-

енных років. Учасник руху <Нова

речовинність>, Бекман виступає

як свідок свого часу, одна-

ко з будь-якої події він виводить не-

кий узагальнюючий закон (10 літографій

із серії <Берлінське подорож>,

1922; <Танці в Баден-Бадені>, 1923,

Мюнхен, Держ. гал. сучасного іс-

мистецтва). Пейзажі, повні двусмыс-

певною безтурботності (<Весняний

пейзаж>, 1924, Кельн, музей Валь-

раф-Рихарц), натюрморти, сцени в

цирку, оголені фігури, автопорт-

реты, портрети - серед них особливо

виділяються портрети, наповнені

різкими контрастами тонів, чорного

і білого (<Кваппи в білій шалі>,

1925, приватне зібрання; <Ложа>,

1928, Штутгарт, Держ. гал.). Обраща-

ясь до теми цирку, немов Бекман

ототожнює себе з акробатом, ко-

торого часто зображує в небезпечній

ситуації при спробі знайти немож-

можное рівновагу (<У>,

1921, суха голка). Поетика Бекмана

- удавана байдужість, преуве-

лікування зовнішніх ефектів, жорсткість

і покірність - відповідає образу того

дивного часу, яке пережи-

вала Німеччина 1920-е. В пору сво-

їй викладацької діяльності

у Франкфурті (1925-1930) Бекман

регулярно відвідує Італію, а з 1926

і Париж. У 1933-1937 він знову живе

у Берліні, а потім переїжджає в

Амстердам, де і проводить роки сот-

рой світової війни. В 1947 році він уезжа-

ет в Сполучені Штати і поселяється

в Сент-Луїсі. Після 1932 в своїх

монументальньи триптихах він все ча-

ще вдається до явного використання

символів і герметизму Каббали, а

колишня пластичність поступається місце

двовимірності (<Надісл-лення>,

1932-1933, Нью-Йорк, Музей су-

сучасного мистецтва; <Спокуса св.

Антонія>, 1936-1937, Мюнхен, Держ.

гал. сучасного мистецтва; <Акро-

бати>, 1939, Сент-Луїс, Гір. худо-

жественный музей). Поруч з авто-

портретами, досі зберігають

своє значення (<Автопортрет в чер-

ном>, 1944, Мюнхен, Нова пинакоте-

ка), триптихи та складні композиції,

населені неймовірними мифологи-

тичними персонажами, оголеними

тілами, неодущевленными предметами

і тваринами, нагадують всесвіт -

жорстоку, холодну і немов абс-

трактную, але разом з тим підкоряю-

щуюся законами сновидіння; живопис,

таким чином, дозволяє художнику

<додивлятися сни>. Картина <Begin-

ning> (1949, Нью-Йорк, музей Метро-

политен) являє собою своеоб-

різне резюме людської долі -

це духовний заповіт Бекмана,

завжди який стверджував права особистості

перед обличчям набирає чинності кількість

лективизма XX ст. і розумів в той

водночас, якою ціною доводиться

платити за подібну позицію: ціна

ця - неминуче самотність. В

1946 у Нью-Йорку з'явився останній

цикл його літографій - <Day and Dre-

am>. Роботи представлені Бекмана

насамперед в американських і не-

мецких музеях; в Нац. музеї націо-

сучасного мистецтва, Центр Помпіду,

Парижі зберігається його <Рибка> (1933).

У 1981 десять триптихів, виконаний-

вих Бекманом в 1932-1950, були вис-

тавлены в лондонській Художньої

галереї Уайтчепел. Велика ретрос-

пективная експозиція робіт художни-

ка пройшла в 1984-1985 у музеях в

Мюнхені, Берліні, Сент-Луїсі та Ло-

сАнджелесе.

 

 

ЗМІСТ КНИГИ: «Енциклопедія живопису»