Вся бібліотека >>>

Зміст книги >>>

 

Мистецтво. Живопис

Енциклопедія живопису


Дивіться також: Живопис. Музеї

 

Софт:

Електронні альбоми «Життя і творчість великих художників»

 


 

Галереї художників в нашій бібліотеці:

З історії реалізму в російській живопису 18-19 століть

Картини російських художників першої половини 19 століття

Картини російських художників середини 19 століття

Віктор Васнецов

Врубель

Ісаак Левітан

Айвазовський

Шишкін

Костянтин Васильєв

Кустодієв

Полєнов
Маковський
Сєров
Бенуа
Рєпін
Сомов
Петров-Водкін
Добужинський
Богаєвський
Філонов
Бакст

Коровін
Бурлюк
Аполінарій Васнецов
Нестеров
Верещагін
Крыжицкий
Куїнджі

Олексій Венеціанов
Федір Васильєв
Іван Крамскої
Богданов-Бєльський
Горюшкін-Сорокопудов
Іван Білібін
Микола Ге
Суріков
Лев Лагоріо
Ніко Піросмані
Абрам Архипов
Боровиковський

Федір Алексєєв
Аргунов І.П.

В.Э. Борисов-Мусатов
Зінаїда Серебрякова
Юхим Волков
І.Є. Грабарь

Жуковський
Григорій Мясоєдов
Володимир Стожаров
М. Чюрльоніс
Фірс Журавльов

Андрій Рубльов. Ікони

 


 

Рафаель Санті
Веласкес

Боттічеллі

Ренуар

Клод Моне

Ієронім Босх

Поль Гоген

Ван Гог

Сальвадор Далі

Густав Клімт

Рубенс

Дега

ван Дейк

Ежен Делакруа

Дюрер

Тулуз-Лотрек

Шарден

Рембрандт

Мане
Карл Шпіцвег
Енгр
Франц Марк
Ганс Гольбейн (Хольбейна) Молодший
Леонардо да Вінчі
Аксели Галлена-Каллела

Хаїм Сутін

Модільяні

Поль Сезанн

Анрі Руссо

Каналетто

Адольф Менцель

Сіслей

Давид Фрідріх

Альтдорфер

Коро

Антоніо Корреджо

Тернер

Джон Констэбл (Констебл)

Лукас Кранах

Китайська живопис: Чжао Цзі

Японська живопис. Хокусай

Хасегава Тохаку

Утагава Тоекуни

Утагава Кунієси (Куниеши)

Живопис укійо-е: Кітагава Утамаро

Судзукі Харунобу

Андо Утагава Хиросигэ

Утагава Кунисада

Кейсай Эйсен. Жанри окуби-е, бидзинга

Цукиока Еситоси (Ешитоши)

Охара Косонь. Жанр "кате-е"(кате-га) - квіти і птахи

 


 

Лувр. Велика галерея (650 картин)

Музей Зелені Склепіння

Дрезденська збройова палата

Лондонська Національна Галерея

Із зібрання Лувра

НАТЮРМОРТ: Електронна бібліотека ДиректМедиа

Мистецтво Стародавнього Китаю

Мистецтво Стародавнього Єгипту

Колекція російських ікон 15-20 століть

 

ГРУНТ Preparation (Enduit, Impression)

 

Однорідний підготовчий шар,

нанесений на основу (полотно, дере-

во, папір), поверх нього кладеться

вже власне барвистий шар.

Грунт дозволяє регулювати абсор-

бирующее властивість основи, а також

приховати недоліки основи, саме від

нього багато в чому залежить остаточно-

ний вид картини. Грунт буває колір-

вим або білим, гладким або шерохо-

ватым. Підготовку поверхні пос-

редством накладання шарів ґрунту не

слід змішувати з виконанням

подмалевка, яке є вже

власне живописною роботою і мо-

може бути пов'язане з накладенням світла

і тіні.

Грунт в техніці стінних розписів та

станкових картин різний. У техні-

ке стінного живопису в якості

ґрунту (enduit, intonaco) применя-

ються штукатурка. гіпс або вапно.

У техніці фрески барвистий верстви на-

носиться на ще сирий грунт. У стін-

ной живопису маслом (з XIX ст.)

грунт покривали кількома шарами

клею. смоли або масла. У станковій

малярства на дереві чи полотні

грунт кладеться на проклеєну осно-

ву. Грунт відрізняється також у різні

епохи і в різних школах. Хоча грунт

майже ніколи не видно на око, його

вивчення можливо завдяки попе-

річковим зрізах або відшарування красоч-

ної плівки. Грунт в залежності від

основи (дерево або полотно) складається

або з одного клейового шару, або

з трьох шарів: перший -

ізолюючий клейовий шар (див.: ПРО-

СЕИВАНИЕ), другий - кілька шарів

гіпсу, змішаного з клеєм, отполи-

ваного або навмисно залишати-

леного шорстким, третій - нак-

ладывается для зменшення абсорби-

регулюючої здатності нижніх шарів, на

ньому виконують малюнок, на нього на-

носять барвисті шари.

В залежності від компонентів разли-

чають гіпсовий, крейдяний, кальцієвий

грунт, на тваринному або рослинному

клеї, грунт, заснований на зростати-

обов'язкове олії, свинцевих білил

або на будь-якому іншому жирному продук-

ті, а також змішаний грунт. У XV і

XVI ст. грунт робили з таких про-

продуктів, як борошно, крохмаль, мед, са-

хар, гліцерин, віск, молоко. До XVI

ст. в грунт входили в основному ком-

поненты білого кольору. Це були або

гіпс, або крейда. Гіпсові грунти ха-

рактерны для іспано-фламандської

школи, а північна школа викори-

ла крейда на тваринному клею. Товщина

грунту залежала від основи. Цей бе-

лый грунт надавав картин у тих-

ніке клейовий живопису сяйво і на-

носився іноді навіть на оборотну

бік картини. У грунт нерідко

входило деревне волокно (або су-

ровая нитка) або шматки полотна,

впрессованные в гіпс і крейду. Шматки

тканини закривали або стики, або

всю поверхню картини. Іноді під-

локнистые матеріали, як папір,

наклеєна на основу (дерево або

полотно) замінювали грунт. Згідно з мо-

наху Теофілу, використання шкіри

також було можливим, проте на неї

слід на-

носити шар гіпсу. Нерідко живопис-

ци працювали прямо по незагрунтован-

ной основі (Португалія, XVI ст.,

школа Луари).

З другої половини XVI ст. предпочи-

тануть кольоровий грунт (червоний, корич-

невий, чорно-коричневий). Недолі-

ком цих ґрунтів було те, що

вони з часом чорніли, але вони

зіграли велику роль у визначенні

колориту картин (Пуссен, наприклад,

використовував в грунті червону охру,

багато художників XVII ст. також при-

міняли червоні ґрунти). У XVII-XIX

ст. в якості грунту використовували

простий шар клею. а також крейда,

змішаний з гіпсом. З XVIII ст.

поширюється масляні грунти

(ними користувався Буші). Якщо струк-

туру полотна дуже міцний (Італія.

XVII ст.), грунт обробляли шпате-

лем. Деякі типи основ вимагають

спеціального ґрунту. Так було з

пергаментом в XI-XII ст.: на ті

частини листків, які призначаючи-

лися для позолоти, наносився шар

кіноварі, змішану з яєчним бел-

ком. У візантійських рукописах кіно-

січень просвічує через обсипалася

позолоту. Металеві основи за-

щищали за допомогою антикорозійного

шару, що захищає від іржі. Кар-

тон і папір готувалися так

ж. як дерево і полотно. У XVIII ст.

почалося промислове виготовлення

грунтів.

При великій вологості гіпсовий або

крейдяний ґрунт може зіпсуватися: він

лущиться або починає пропускати

воду, з-за чого відбувається здуття

барвистого шару. В XIX і XX ст. іс-

користувався грунт на основі свинцю,

який може стати зернистим, бла-

завдяки вхідним в його склад сікка-

тивам.

 

ЗМІСТ КНИГИ: «Енциклопедія живопису»