Вся бібліотека >>>

Зміст книги >>>

 

Мистецтво. Живопис

Енциклопедія живопису


Дивіться також: Живопис. Музеї

 

Софт:

Електронні альбоми «Життя і творчість великих художників»

 


 

Галереї художників в нашій бібліотеці:

З історії реалізму в російській живопису 18-19 століть

Картини російських художників першої половини 19 століття

Картини російських художників середини 19 століття

Віктор Васнецов

Врубель

Ісаак Левітан

Айвазовський

Шишкін

Костянтин Васильєв

Кустодієв

Полєнов
Маковський
Сєров
Бенуа
Рєпін
Сомов
Петров-Водкін
Добужинський
Богаєвський
Філонов
Бакст

Коровін
Бурлюк
Аполінарій Васнецов
Нестеров
Верещагін
Крыжицкий
Куїнджі

Олексій Венеціанов
Федір Васильєв
Іван Крамскої
Богданов-Бєльський
Горюшкін-Сорокопудов
Іван Білібін
Микола Ге
Суріков
Лев Лагоріо
Ніко Піросмані
Абрам Архипов
Боровиковський

Федір Алексєєв
Аргунов І.П.

В.Э. Борисов-Мусатов
Зінаїда Серебрякова
Юхим Волков
І.Є. Грабарь

Жуковський
Григорій Мясоєдов
Володимир Стожаров
М. Чюрльоніс
Фірс Журавльов

Андрій Рубльов. Ікони

 


 

Рафаель Санті
Веласкес

Боттічеллі

Ренуар

Клод Моне

Ієронім Босх

Поль Гоген

Ван Гог

Сальвадор Далі

Густав Клімт

Рубенс

Дега

ван Дейк

Ежен Делакруа

Дюрер

Тулуз-Лотрек

Шарден

Рембрандт

Мане
Карл Шпіцвег
Енгр
Франц Марк
Ганс Гольбейн (Хольбейна) Молодший
Леонардо да Вінчі
Аксели Галлена-Каллела

Хаїм Сутін

Модільяні

Поль Сезанн

Анрі Руссо

Каналетто

Адольф Менцель

Сіслей

Давид Фрідріх

Альтдорфер

Коро

Антоніо Корреджо

Тернер

Джон Констэбл (Констебл)

Лукас Кранах

Китайська живопис: Чжао Цзі

Японська живопис. Хокусай

Хасегава Тохаку

Утагава Тоекуни

Утагава Кунієси (Куниеши)

Живопис укійо-е: Кітагава Утамаро

Судзукі Харунобу

Андо Утагава Хиросигэ

Утагава Кунисада

Кейсай Эйсен. Жанри окуби-е, бидзинга

Цукиока Еситоси (Ешитоши)

Охара Косонь. Жанр "кате-е"(кате-га) - квіти і птахи

 


 

Лувр. Велика галерея (650 картин)

Музей Зелені Склепіння

Дрезденська збройова палата

Лондонська Національна Галерея

Із зібрання Лувра

НАТЮРМОРТ: Електронна бібліотека ДиректМедиа

Мистецтво Стародавнього Китаю

Мистецтво Стародавнього Єгипту

Колекція російських ікон 15-20 століть

 

ГАЛЕРЕЯ Galeries Peintes

 

Загальні положення. Витягнуті в довжину

неширокі зали міських палаців і

готелів ще з початку XIV ст. зван-

лися у Франції <галереями>. Однак

сам тип цих конструкцій набагато

більш давній, його можна знайти в

візантійських і каролінгських двір-

цах. Функції галерей змінювалися в

протягом століть: крита галерея для

прогулянок, зал для святкувань і

уявлень, з XVI ст. галереї

стають місцем, де вис-

тавляются колекції картин і скуль-

пткр. Галереї могли прикрашатися жи-

вописью на плафонах і стінах, віт-

ражами, плитковим підлогою. Іноді в

галереях розвішувалися шпалери

Етимологія слова <галерея> нез-

відоме. Його немає в класичній ла-

тыни, воно з'являється тільки в Х ст.

у вульгарній латині (<galeria>),

позначаючи в Римі <портал церкві>

апелюючи до Біблійної Галі-

леї. Слово <Galilaea> могло перетворень-

куватися в <galeria>. Можливо також,

що грецьке слово <gale>, вид

портика, перетворилося в <gale-

rie>, через проміжне слово

<galera>. У французьких документах

слово <galerie> з'являється в початку

XIV ст. Мало воно відношення до

старофранцузскому <galer> (радо-

тися, веселитися, galerie - ве-

сельє, розвага), тому що га-

лереи призначені для роз-

ня? Нічого певного про походжен-

ходінні цього слова сказати нель-

зя.

Розвиток галереї у Франції.

XIII - XIVвв. Численні галереї

існували у Франції з XIII ст.,

але ми нічого не знаємо про їх внут-

внутрішньому оздобленні. Найбільш відома

галерея Мерсьє, побудована Сен Луї

у палаці Ситі в Парижі

(1239/40-1248). Перші галереї, про

оздобленні яких ми маємо деяких зако-

які відомості, - це галереї готелю

Мао в Конфлансе (ок. 1320), галереї

Эсдэн, вперше згадуються в 1325,

галереї графа Артуаского і герцога

Бургундського, багато прикрашені

стінописом та скульптурами на

історичні сюжети (ок. 1386).

XV ст. Серед паризьких галерей XV ст.

можна назвати галерею герцога Бет-

фора (1432) і <чудову> га-

лерею в апартаментах королеви в

готелі Сен-Поль.

XVI ст.

Франція. У 1528 за замовленням Франциска

I в Фонтенбло була побудована біль-

велика галерея, яка повинна була

носити його ім'я, виконання декора-

ції було доручено Россо

(1534-1537). Оригінальна і складна

система декору, створена Россо,

повинна була мати грандіозний успіх

у всій Європі. Іконографічна

програма була присвячена галереї

уславлення короля в різних ал-

легорических сценах. У 1540 по за-

казу Франциска I в Фонтенбло стро-

ится інша галерея, названа за

сюжетом своєї декору, який вико-

повнив Приматиччо, <галереєю Одіс-

сіючи>. Зруйнована в 1736, вона на

протягом двох століть була гір-

достью Фонтенбло. Крім галерен

Франциска I, у Франції чудово

збереглася і галерея замку Уарон

(1546-1549). Її створена декорація

(ймовірно, Ноелем Жалье) під впливом

ням Фонтенбло.

Італія. При вивченні італійських

галерей XVI ст. виникає термінології-

гическая проблема. У насправді,

термін <галерея> з'являється тільки

у 1560 і лише в кінці століття, під

французьким впливом, набуває

широке поширення. Головні

італійські галереї XVI ст. - це

галерея палацу Саккетти, прикрашена

у 1574 копії фресок Мікеланджело

з Сікстинської капели, знаменита

<галерея географічної карти>,

влаштований папою Григорієм XIII в

Бельведері (1580), і галерея палацу

Ручеллаи-Русполі. за своїми розмірами

і декорації (Я. Цуккі. ок. 1586)

є однією з найбільш важливих

римських галерей XVI ст. В Мантуї Р.

Гонзага створив в герцогському палаці

<галерею деї Мези> (ок. 1571) і

<галерею делла Мостра> (ок.

1592-1600), які повинно було ук-

рашать зібрання картин і скульптор

У Гонзаги. У Турині Еммануель I Са-

войский доручив Федеріко Цуккаро

прикраса <великої галереї> (1606).

XVII ст.

Італія. Кращий приклад римської галі-

реї XVII ст. - галерея Фарнезе, іс-

полненная в 1597-1604 Аннібале Кар-

раччи і його численними допомого-

ніками. Складна декорація, з еле-

ментами ілюзіонізму, включає в

себе кілька систем, зокрема

"quadn riportati" (картини помилкових

рамах). Іконографічна програма

розписи на теми загальної і всепо-

беждающей любові ілюстрована мі-

фологическими образами.

Інші галереї. У 1609 Альбані ви-

повнив декор галереї в палаццо

Джустініані в Бассано. В 1619 Ланф-

ранко отримує від папи Павла V Бор-

гезе замовлення на розписі в бенедик-

тинской ложі собору св. Петра. Цей

проект не був здійснений, але

вестен за гравюрами. У 1622-1654

кілька галерей створив П'єтро да

Кортона, зокрема, в палаццо

Маттеї ді Джове (1622-1623), на

віллі маркіза Саккетти в Кастельфу-

зано (1626-1629), де зразком для

художника служили розпису галереї

Фарнезе, перекладені на більш

простий і легкий мову, а також в

палаццо Памфілі (1651-1654), весь

звід якої прикрашений живописом без

стукко. Галерея в палаццо Перет-

ти-Альмаджиа (ок. 1640), декориро-

ванна Франсуа Перрье, нагадує

галерею в Кастельфузано. Потрібно так

відзначити розпис Квиринальской

галереї, створену в 1656-1657 під

керівництвом П'єтро да Кортона

(збереглася фрагментарно). Остан-

остання велика галерея XVII ст. в Римі

- це, ймовірно, галерея в палаццо

Колона, розписана Дж. Коли і Ф.

Герарди (ок. 1675-1678). У Флорен-

ції потрібно відзначити галерею в палац-

цо Ріккарді, склепіння якої розписаний

фресками Л. Джордано (1682-1683).

Франція. На відміну від галерей XVI

ст., галереї XVII століття мають

потрійну функцію: зал прийомів, місце

для прогулянок і експозицій різних

зборів. У XVII ст. існувало

безліч галерей, але кожна з них

була вирішена по-своєму, як в струк-

турі, так і в розташуванні, иконог-

рафії і декорі.

На початку століття за замовленням Генріха IV

були облаштовані, серед інших, ін-

тер'єри Лувру і Фонтенбло. В Фон-

тенбло Туссена Дюбрей розписав (ок.

1600) галерею Оленів, а Амбруаз Дю-

буа - галерею Діани в апартаментах

королеви (зруйнована в XX ст.). В

Луврі Дюбрей виконав (ок. 1600)

декор Малій галереї (згоріла в

1661, сучасна галерея Аполло-

на). У палаці, побудованому Саломо-

ном де Бросом для Марії Медичі

(сучасний Люксембурзька дво-

рец), було дві галереї, стіни кото-

яких, можливо, були расписанны, а

плоскі стелі - позбавлені декору.

Для цих галерей Марія Медічі зака-

зали Рубенсу дві серії з 24 кар-

тін. Рубенс, мабуть, встиг за-

кінчити картини тільки для правої

галереї - галереї Медічі

(1622-1625, перероблена в XVIII ст.,

нині - Париж. Лувр), розпис галі-

реї Генріха IV не була завершена. В

1625-1640 Симон Вує розписав мно-

жество галерей, не збереглися до

наших днів: у замку Шийї

(1630-1631), в готелі Бюльон

(1634-1635), галерея знаменитих лю-

дей в Пале-Кардиналь, портрети для

якій він писав у співавторстві з Ф.

де Шампенем (ок. 1632). Для розпису

Великий галереї Лувру король приготува-

ласил Нікола Пуссена, який

1640 повернувся з Риму. Закінчена

лише на чверть, ця робота Пуссе-

на не мала великого успіху і не

збереглася. Там же, в Луврі, в

1663 до розпису Галереї Апполона

приступив Лебрен. Однак він вико-

ніл тільки дві композиції на склепінні,

який буде завершено частково в

XVIII ст. і в XIX столітті

(Делакруа).

У середині XVII ст. переважали

приватні галереї, багато з них були

згодом зруйновані або фронті-

лани. Можна назвати галереї в готелі

Ля Врийер (сучасна <золота га-

лерея> в Банку Франції), яку

прикрашають полотна роботи Рені, Пус-

сіна, П. та Кортоны і плафон, рас-

писаний Франсуа Перр'є в 1645,

готелі Ламбер (ок. 1650 - 1658), рос-

пісь якої (Лебрен) була найбільш

честолюбним прикладом французького

барочного ілюзіонізму тієї епохи:

готелі Бретонвийер, прикрашена Се-

бастьяном Бурдоном (ок. 1663, не

збереглася). Серед провінційних

галерей назвемо чотири галереї Ту-

лузского Капітолію (1674-1685.

Жан-П'єр Ривальз). <Дзеркальна га-

лерея> у Версальському палаці, ство-

дана Жюлем Ардуэном-Маневром і

Лебреном (1678-1684), - найбільш зна-

менитая галерея кінця XVII ст. Деко-

рації Лебрена ілюструють

головні події в період царствова-

ня Людовика XIV (1661-1678). <Зер-

кальна галерея>, в якій тор-

жествует <обманка> і пишність, ста-

ла моделлю королівської галереї, її

часто імітували або копіювали.

XVIII ст.

Франція. Над розписами галереї

XVIII ст. працювали такі художники,

як Антуан Куапель (галерея в Па-

ле-Руаяль, 1702-1717, не збережи-

лась) і Шарль де Лафосс (галерея

готелі Кроза на вул. Рішельє,

1704-1707, не збереглася). Однак

в цілому в XVIII столітті галереї

вже вийшли з моди: великим декору-

тивним програмами тепер предпочи-

талі <дессю-де-порти> і станкову

живопис. Італія. Характерним при-

мером смаку того часу є

Дзеркальна галерея в палаццо До-

риа-Памфнли в Римі ( 1732). з бога-

тим і пишним прикрасою. У 1756 на

склепінні галереї на віллі Альбані

Менгс написав композицію <Парнас>.

Численні гатереи <давалися

і за межами Риму: серед них слід-

дме особливо відзначити розпису Джован-

ні-Баттіста Тьєполо і архиепископс-

кому палаці в Удіне (1727) і в па-

лаццо Клеричи в Мілані (1739).

XIX століття.

У XIX ст. замовлення на розписі галерей

виходять, головним чином, від держа-

дарства. Можна назвати розпису Де-

лакруа на склепіннях бібліотеки Сенату

(1845-1846) і в Палаті депутатів

(1846-1847). Галереї тепер зван-

ються інакше, але мають ті ж функції

- фойє в Опері (розпису зводу, ок.

1870) або зал урочистостей у міській

ратуші (Бенжамен Констан і Жерве,

ок. 1872). Але найбільш відома

галерея XIX століття - галерея зна-

менитых людей в Тулузькому Капито-

ліі, декорована Б. Констаном і

Ж. П. Лореном.

 

 

ЗМІСТ КНИГИ: «Енциклопедія живопису»