Вся бібліотека >>>

Зміст книги >>>

 

Мистецтво. Живопис

Енциклопедія живопису


Дивіться також: Живопис. Музеї

 

Софт:

Електронні альбоми «Життя і творчість великих художників»

 


 

Галереї художників в нашій бібліотеці:

З історії реалізму в російській живопису 18-19 століть

Картини російських художників першої половини 19 століття

Картини російських художників середини 19 століття

Віктор Васнецов

Врубель

Ісаак Левітан

Айвазовський

Шишкін

Костянтин Васильєв

Кустодієв

Полєнов
Маковський
Сєров
Бенуа
Рєпін
Сомов
Петров-Водкін
Добужинський
Богаєвський
Філонов
Бакст

Коровін
Бурлюк
Аполінарій Васнецов
Нестеров
Верещагін
Крыжицкий
Куїнджі

Олексій Венеціанов
Федір Васильєв
Іван Крамскої
Богданов-Бєльський
Горюшкін-Сорокопудов
Іван Білібін
Микола Ге
Суріков
Лев Лагоріо
Ніко Піросмані
Абрам Архипов
Боровиковський

Федір Алексєєв
Аргунов І.П.

В.Э. Борисов-Мусатов
Зінаїда Серебрякова
Юхим Волков
І.Є. Грабарь

Жуковський
Григорій Мясоєдов
Володимир Стожаров
М. Чюрльоніс
Фірс Журавльов

Андрій Рубльов. Ікони

 


 

Рафаель Санті
Веласкес

Боттічеллі

Ренуар

Клод Моне

Ієронім Босх

Поль Гоген

Ван Гог

Сальвадор Далі

Густав Клімт

Рубенс

Дега

ван Дейк

Ежен Делакруа

Дюрер

Тулуз-Лотрек

Шарден

Рембрандт

Мане
Карл Шпіцвег
Енгр
Франц Марк
Ганс Гольбейн (Хольбейна) Молодший
Леонардо да Вінчі
Аксели Галлена-Каллела

Хаїм Сутін

Модільяні

Поль Сезанн

Анрі Руссо

Каналетто

Адольф Менцель

Сіслей

Давид Фрідріх

Альтдорфер

Коро

Антоніо Корреджо

Тернер

Джон Констэбл (Констебл)

Лукас Кранах

Китайська живопис: Чжао Цзі

Японська живопис. Хокусай

Хасегава Тохаку

Утагава Тоекуни

Утагава Кунієси (Куниеши)

Живопис укійо-е: Кітагава Утамаро

Судзукі Харунобу

Андо Утагава Хиросигэ

Утагава Кунисада

Кейсай Эйсен. Жанри окуби-е, бидзинга

Цукиока Еситоси (Ешитоши)

Охара Косонь. Жанр "кате-е"(кате-га) - квіти і птахи

 


 

Лувр. Велика галерея (650 картин)

Музей Зелені Склепіння

Дрезденська збройова палата

Лондонська Національна Галерея

Із зібрання Лувра

НАТЮРМОРТ: Електронна бібліотека ДиректМедиа

Мистецтво Стародавнього Китаю

Мистецтво Стародавнього Єгипту

Колекція російських ікон 15-20 століть

 

ВАН ГОГ Вінсент Van Gogh, Vincent

(1853, Грот-Зюндерт, Брабант - 1890, Овер-сюр-Уаз)

 

Голландський художник У розвитку короткою

творчої біографії Ван Гога його життя і

його мистецтво пов'язані настільки тісно,

що кожним новим місцем перебування

художника відповідає новий етап

в його творчості. Ця еволюція, од-

на з найяскравіших в історії іс-

мистецтва, зафіксована в листах

Ван Гога до художників ван Рап-парду

і Емілю Бернару і, особливо, до його

молодшому братові Тео. Народження приз-

вання. Вже у віці дев'яти років

Ван Гог проявив смак до малювання,

але справжнє художнє призва-

ня проявилося у нього достатньо

пізно, в 1880 році, після ряду послі-

вательных невдач, сентиментальних і

релігійних (він був сином пастора),

і лише завдяки поїздці в Боринаж,

де він був проповідником (грудень

1878 - липень 1879): <...я сказав се-

бе: <Щоб не було, я ще подні-

мусь, я знову візьмуся за олівець,

який кинув в хвилину глибокого

відчаю, і знову почну малювати!>

З тих пір, як мені здається, все в

мене змінилося> (лист до Тео, ав-

густ 1880). Художник зробив свій

відчайдушний вибір, за яким після-

довала величезна потреба у про-

щенні, навіть участі, і в моральній

та фінансової підтримки, яку

чинив йому тільки Тео. Всі твор-

кість Ван Гога буквально кричить про

цієї потреби, вираженої як у

коло його читання (Біблія, Золя,

Діккенс, Мішле, Гюго), так і в його

художніх смаках (Рембрандт,

Дюпре, Жюль Бретон, Дом'є, Добіньї

і, особливо, Мілле, якому він

наслідував навіть у Сен-Ремі: не Мане,

а саме Мілле він вважав найбільш сов-

ремінним живописцем, відкриває

широкі перспективи). Вже з самого

початку і абсолютно свідомо Ван

Гог хотів стати художником принижений-

вих, оспівуючи їх невдячний

праця, як колись він намагався при-

нести їм розраду в Євангелії і по-

наче того, як він запропонував дах

повії (Гаага, 1882-1883). Од-

водночас зростала його любознатель-

ність до мистецтва та літератури.

Після роботи в якості продавця

художньої гал. Гулиль (Гаага,

Лондон, Париж, 1869 - 1876), куди в

1873 надійшов і Тео, і після ніс-

кілька місяців роботи в прикажчика

книгарні в Дордрехті (1877)

і потім невдалої проповедничес-

кої діяльності, в житті Ван Гога

наступають два великих періоди -

голландська і французька (які

у свою чергу можуть бути розділені

на кілька етапів, в залежності

від місця перебування художника). Вони

представляють собою щось на кшталт дип-

тиха, на межі якого располага-

ється короткий, але дуже важливе пре-

бывание в Антверпені. Голландський

період. Голландський період у твор-

честве Ван Гога (Эттерн, Гаага,

Дрент і, особливо, Ню-енен, грудень

1883 - листопад 1885) близький досвіду

Бо-ринажа, де художник щодня

стикався з фізичної та мораль-

ной убогістю. В 1880-1882 Ван Гог

постійно удосконалює свій рісу-

нок. Під час перебування в Лондоні

(1873-1875) він зібрав підшивки жур-

фесіоналів <The Graphic London News>

<Illustration>, де публікувалися

гравюри на дереві і літографії. Він

займався також аквареллю (<Даху в

Гаазі>, 1882, Париж, приватне собр-

ня) і вперше всерйоз звертається до

живопису. В Гаазі, де разом з

Брейтнером він робив етюди вуличних

сцен, Ван Гог отримав свій перший і

єдиний замовлення (12 перових рі-

сунков видів міста) від одного з

своїх дядьків, продавця картин в Амс-

тердаме. У Гаазі художник виконує

<Скорботу> (малюнок, квітень 1882, Га-

ага, приватне зібрання; у листопаді-

го ж року була зроблена і литогра-

фім) - алегорична фігура, для

якої позувала вагітна Сін,

повія. Тема, виражає отча-

of перед мимовільним життєвим обс-

тоятельством, і суто графічний

стиль, гострий і напружений, роблять

цей лист одним з головних произве-

установ і наближає предсимволизма

Ван Гога австрійцям Клімту і Ши-

ле. Ван Гог малювальник (збережи-

лось, зокрема, багато етюдів уг-

лем) досяг зрілості в Нюэнене.

Чоловіки і жінки, найчастіше за

роботою, селяни і ткачі, предс-

тавлены завжди з величезною симпатією

(1885, Оттерло, музей Креллер-Мюл-

лер). Для живопису того періоду ха-

рактерна сильна світлотінь, пастоз-

ність, експресія, яка нага-

нает Халса і Рембрандта. У листі до

брата Тео, який, живучи з 1880

Парижі, підносить йому світлі

кольори імпресіоністів, він пише про

переваги коричневих тонів.

Картина <Їдці картоплі> (1885,

два варіанти - Амстердам, музей Ван

Гога, і Оттерло, музей Креллер-Мюл-

лер) являє собою синтез і

кінцеву точку голландського періо-

так. Це не найкраща робота Ван

Гога, так як старанність, яке

він показав, закінчуючи картину,

суперечить стихії його генія. Од-

проте вона дуже важлива для розуміння

його мистецтва; пізніше, вже в

Сен-Ремі, вона викликала у художника

ностальгічні спогади про Се-

вірі. <Я намагався підкреслити, що

ці люди, які поїдають свій картопля

при світлі лампи, тими ж руками,

які вони притягують до страви,

копали землю; таким чином, полот-

але говорить про важку працю і про те,

що персонажі чесно заробили

свою їжу>. Перебування в Антверпені.

Перебування в Антверпені (але кінець-

листопада 1885 - кінець лютого 1886) від-

зазначає початок інтересу Ван Гога до

кольором під подвійним впливом Рубенса,

твори якого він відкриває

в музеї, і японських естампів, кото-

які він придбаває (пізніше у нього

буде зібрання з більш ніж двохсот

листів). В Антверпені з'являється і

серія автопортретів, а також здивуй-

тільна <Голова мертвого з сигарі-

тією> (Амстердам, музей Ван Гога), з

рідкісним для нього чорним гумором і ен-

соровскими ремінісценціями. Париж.

Але тільки в Парижі (лютий 1886 -

лютий 1888), де він зупинився в

квартирі Тео в будинку 54 по вулиці Ле-

пік, починається трансформація його

бачення. Після короткого перебування

у майстерні Кормона, де він позна-

комился з Тулуз-Лотрек, щался і

який за його наполяганням приїхав в

Арль 20 жовтня 1888. Проте їх

спільна творча життя закон-

чилась кризою 23 грудня, коли

Ван Гог здійснив спробу вбити Го-

гена, а потім відрізав собі мочку

вуха (<Автопортрет з зав'язаним

вухом>, 1889, Чикаго, приватне собр-

ня). Незалежно від хвороби Ван Го-

га (яка носила епілептичний

характер його відносини з Гогеном

свідчать про глибоку відмінність

між цими двома художниками:

классичный Гоген, що відправився іс-

кати свій втрачений рай, і драма-

тичный Ван Гог, конфлікти якого

завжди пов'язані з соціальними обс-

тоятельствами. Протягом пос-

ледних 18 місяців життя, Ван Гог

докладає величезні зусилля, цілком

віддаючись роботі. Вплив Гогена,

майже непомітне в картинах з чет-

кою композицією (<Арена в Арлі>,

листопад 1888, Санкт-Петербург, Держ.

Ермітаж), проявилося в <Танцювального-

ном залі Фолі-Арлезьен> (1888, Па-

ріж, музей Орсе) або в останньому

варіанті <Колискової> (1889, Бос-

тон, Музей образотворчих мистецтв), іс-

полненном незабаром після виписки ху-

дожника з госпіталю Арля. Сен-Ре-

мі. На вимогу арлезианцев Ван

Гог був поміщений в лікарню

Готель-Дьє (березень 1889), де його на-

вестил Синьяк, а в травні влас-

ної волі художник їде в притулок

для душевнохворих Сен-Поль-де-Мо-

золь в Сен-Ремі-де-Прованс (травень

1889 - травень 1890), де він переніс

три жорстоких нападу і звідки

вийшов вкрай пригнобленим. Тим не ме-

неї періоди Арля і Сен-Ремі изоби-

луют цілком закінченими робо-

тами, пейзажами, картинами з кольору-

ми і портретами, в яких Ван Гог

використовує колір у своїй глибоко ін-

дивидуальной манері, узгод-суя жел-

ті, зелені, синій і бузкові то-

на (<Тополі>, 1889, Мюнхен, Нова

пінакотека; <Стіг сіна>, 1889, Від-

терло, музей КреллерМюллер). Широ-

кіо площині насиченого кольору,

службовці фоном і висхідні до

японському эстампу (<Арлези-анка>,

1888, Париж, музей Орсе; 1889,

Нью-Йорк, музей Метрополітен) пос-

тепенно поступаються місце динамізму

мазків, використання яких підстилаючою

казав художнику неоимпрессионизм

(<Оливковий сад>, 1889, Оттерло,

музей Креллер-Мюллер), але справжнє

походження яких пов'язане, не-

сомненно, з його віртуозними малюнків-

ками бамбуковим або тростинним

пером, подібно японським майстрам

(<Ла Кро з висоти Монмажура>, Арль,

1888, Амстердам, музей Ван Гога).

Червоними та зеленими тонами Ван Гог,

за його власними словами, стремил-

ся виразити людські пристрасті, а

теплими, нейтральними тонами - гар-

монизировать крайню грубість. Не-

які портрети арльського періоду

виконані в спокійних стриманих

тонах (<Молодий чоловік у кашкеті>,

1888, приватне зібрання); портрети,

написані в Сен-Ремі, навпаки,

відрізняються м'яким, звивистих рі-

сунком і насиченим колоритом

(<Портрет Трабю>, 1889, Солер,

приватне зібрання). Овер-сюрУаз. Ці

риси властиві й творам, створеним

в Овер-сюрУаз (<Церква в Овере>,

<Вдома в Кордевилле>, Париж, музей

Орсе), де Ван Гога на останньому

етапі його життєвого шляху (травень-липень

1890) лікував доктор Гаше. Інші ж

картини, повні дисгармонії, свід-

тельствуют про зростаючу тривогу ху-

дожника перед загрозою нових криз-

сов, тривозі, від якої звільнити

його зміг тільки постріл з пистоле-

та 27 липня (він помер рано вранці 29

липня). У січні 1890 стаття Альбера

Орье <Mercure de France> про твор-

честве Ван Гога вперше привернула

увагу публіки до його мистецтва;

лютому Тео, якому судилося

померти всього через кілька місяців

ців після брата (у січні 1891) зі-

общил художнику, що одна з його

картин - <Червоні виноградники>, -

показана на виставці групи <XX>

у Брюсселі, була куплена за 400

франків бельгійської художницею Ан-

ний Бік (нині - Москва, Музей зображення

разючих мистецтв ім. А. С. Пуш-

кіна). Серія автопортретів Ван Гога

дозволяє простежити еволюцію цієї

нерівної битви художника з соціаль-

вими та матеріальними умовами життя-

ні, з хворобою, яка заканчива-

ється перемогою творчості. Після

Нюэ-нена графіка Ван Гога була пос-

вящена переважно пейзажні

етюдів; акварелі і малюнки (китайська троянда" -

кая туш, вугілля) по кількості рав-

ни його живописних робіт. У них

реальність відтворюється інтенсив-

сивно і правдиво (<Поле пшениці і

кипариси>, 1889, Амстердам, музей

Ван Гога). Ван Гог дав фран-

цузскому фовизму урок побудови

картини з допомогою кольорових плям,

якого не знали ні неоимпрессио-

нисты, ні Гоген, а німецькому екс-

прессионизму, зайнятому більше

моральними проблемами, - симво-

лическую роль кольору. Якщо произве-

дення Ван Гога французького періоду

стали складовою частиною розвитку но-

вого мистецтва, то роботи голланд-

ського періоду викликали інтерес до се-

бе лише після першої світової війни,

коли бельгійсько-голландська екс-

прессіонізм заново відкрив доброде-

показники суворою, овіяної вітрами зем-

; саме тут мистецтво Ван Гога

знайшло своє продовження, особливо в

пізній творчості Пермеке і Яббе-

ке. Нарешті, останні картини Ван

Гога (<Ворони в пшеничному полі>

<Дерева, коріння і гілки> (Амстер-

дам, Музей Ван Гога) передбачають

сучасне мистецтво, зокрема,

абстрактний експресіонізм. Каталог

творів Ван Гога, складений

Де Ла Файем, був виданий у 1970; він

включає понад 850 картин. Ван Гог

виконав 9 літографій в Голландії і

один офорт в Овер-сюрУаз (<Портрет

доктора Гаше>), видрукуваний на

пресі доктора (прес нині знаходить-

ся в Парижі і є влас-

ністю японського гравера Хасегавы).

Твори Bar Гога добре предс-

тавлены в музеях Голландії, в Амс-

тердаме (Гір. музей та музей Ван Го-

га, заснований в 1972), Оттерло

(музей КреллерМюллер), Гаазі (Муні-

ципальный музей) і Роттердамі (го-

зей Бойман-са-ван Бенингена). В па-

ризькому музеї Орсе, в основному бла-

завдяки дару Гаше, знаходиться ряд

останніх картин художника. У біль-

шинстве великих американських музеїв

також представлені значні

твори Ван Гога - у Бостоні

(Музей образотворчих мистецтв), Чикаго

(Художній інститут), Кэмбрид-

ж (Массачусетс, Художній го-

зей Фогт), Клівленді (музей), Дет-

рийте (Інститут мистецтв), Канзасі

(музей), Мерионе (фонд Барнса),

Нью-Хэвене (Художня гал.

Єльського університету), Нью-Йорку

(музей Метрополітен і Музей су-

сучасного мистецтва), Філадельфії

(Музей мистецтва), Сент-Луїсі (Гір.

художній музей), Толедо (Ода-

йо, Музей мистецтва) і Вашингтоні

(Нац. гал. і збори Філліпс), а

також в приватних зібраннях. Крім

того, роботи художника зберігаються в

Швейцарії (Базель, Художній

музей; Цюріх, Кунстхауз і збори

Бюрле; Вінтертур, збори Оскара

Рейнхарта; а також у багатьох част-

вих зборах, наприклад, у зборах

Ханлозера), в Німеччині (Ессен, му-

зей Фолькванг; Бремен, Кунстхалле;

МюнВан Гог здружився з Піссаро, Го-

геном, Бернаром і Синьяком, а також

відвідував бутік татуся Тангі (його

портрет зберігається в музеї Родена в

Парижі). До 1886 палітра Ван Гога

світлішає (<Герань>, Нідерланди, Ла-

гем, приватне зібрання). В японських

естампи, яким художник іноді

наслідує з великою достовірністю

і в неоимпрессионизме (1887 він

працює разом з Синьяком), він

прагне знайти свободу як ком-

позиції, так і в колірних плоскос-

областях, а також нову виразність

мазка. Його настільки індивідуальна ма-

нера народилася з гармонійного сін-

теза цих двох протилежних тих-

технічних прийомів. Виразна ін-

інтенсивність попереднього періоду

так, яка проявляється в пер-

перші місяці перебування в Парижі

(<Голова жінки>, 1886, Базель,

збори Стахелин), потім зникає;

Ван Гог пише живі, свіжі з ко-

лориту твори, в яких пре-

мають білі, рожеві і блакитні

тони: інтер'єри ресторанів (1887,

Оттерло, музей КреллерМюллер), види

Монмартру (1887, Амстердам, Гір.

музей). Арль. Спори з Гогеном і

Бернаром переконують Ван Гога в необ-

мати перевершити імпресіонізм і

неоимпрессионизм; у лютому 1888

художник їде в Арль, на південь

Франції. На півдні, про який йому го-

ворил Тулуз-Лотрек, більше світла і

більше фарб; він знає тепер, що

еволюція живопису є еволюція

кольору, і дуже швидко реагує на

розсіяне світло і алюзії импресси-

онизма (<Міст Ланглуа>, 1888, Від-

терло, музей Креллер-Мюллер). Імен-

але ця концентрація виразних

коштів - малюнка і кольору - привле-

калу його в японських естампи (<Вид

Ла Кро>, 1888, Амстердам, музей Ван

Гога) і творах Гогена, кото-

рим він восхихен, Нова пінакотека;

Берлін, Нац. гал.; Вуппер-таль, му-

зей ван дер Хайдта), Великобританії

(Лондон, Нац. гал., гал. Тейт і

гал. Інституту Курто; Едінбург,

Нац. гал. Шотландії), Росії

(Санкт-Петербург, Держ. Ермітаж;

Москва, Музей образотворчих іс-

кусств їм. А. С. Пушкіна), а також

у Сан-Паулу (Художній музей),

Празі (Нац. гал.), Оттаві (Нац.

гал.), Копенгагені (Нова Карл-

сберг-ська гліптотека) і Парижі

(музей Родена). Велика виставка

творів Ван Гога - картин (

Амстердамі) та малюнків (в Оттерло)

була показана в Голландії в 1990,

столітню річницю смерті художни-

ка. В 1995 в Москві (Музей роз-

зительных мистецтв ім. А. С. Гармати-

на) пройшла виставка <Японська гра-

вюра Укийо-е у творчості Ван-Гога>

(колекція Суспільства Утагава, Япо-

ня).

 

 

ЗМІСТ КНИГИ: «Енциклопедія живопису»