На головну сторінку бібліотеки

Зміст книги

 

 


кудесники и кудесничествоказания російського народу

зібрані Іваном Петровичем Сахаровим

 

 

Російське народне чернокнижие

 

Сказання про кудесничестве

 

Змова материнський в наносний тузі своїй дитятки

 

На море на Окиане, на острові на Буяні, на порожнистої галявині, під дубом мокрецким, сидить дівиця красна, а сама-то тоскуется, а сама-то сумує через у тузі невідомою, під сумуючи недознаемой, під кручине недосказанной. Йдуть сім старців з старцем, незваних, непрошених. Гой ти єси, червона дівиця, з ранку до вечори кручинная! Ти що, навіщо сидиш на порожнистої поляні, на острові на Буяні, на море на Окиане? І рече дівиця семи старцям з старцем: знайшла біда серед околиці, залягла по завзято серце щемить, болить голівонька, що й світ не милий ясний, постыла вся ро-душка. Взопиша сім старців з старцем, грізним-грізно, учали ламати тугу, кидати тугу за околицю. Кидма кидався туга від сходу до заходу, від річки до моря, від дороги до роздоріжжя, від села до цвинтаря, і ніде тугу не вкрили; кинулася туга на острів Буян, на морі на Окиан, під дуб мокрецкой.

Заговорюю я, рідна матінка, така-то, свою любу дитятку, таку-то, від наносний туги по сей день, за цей час, за цю хвилину. Слово моє ніхто не превозможет ні аером, ні духом.

 

 

 

 

 

 

 

 

На головну сторінку бібліотеки

Зміст книги

 


При перепублікуванні посилання на Бібліограф.com.ua обов'язкове