На головну сторінку бібліотеки

Зміст книги

 

 


народные приметыказания російського народу

зібрані Іваном Петровичем Сахаровим

 

 

Додатки до Народного Щоденника

 

Виписки з Стоглава

 

Глава 40, вопросъ 16. Въ мирскихъ свадьбахъ грають глумотворцы, і органники, і смъхотворцы, і гусельники, і бъсовския пъсни поютъ. І як кь церкви вънчатися поъдутъ, священникъ з крестомъ будетъ, а пред'явленні ним з всъми тъми іграми бъсовскими рыщутъ, а священики имъ про томъ не возбраняютъ, і священникомъ про томъ достоитъ запрещати.- Вопросъ 17. Так въ нашемъ ж православ'ї тяжутся, і нъцыи ж не прямо і поклепавь, крестъ цьлуютъ або способу святыхъ, і на полі б'ються, і кров проливаютъ, і въ тъ пори волхви і чародъйни-ки од бъсовскихъ навчання посібництво посібник имъ творятъ, кудеси быотъ, і въ Арістотелеві врата і въ Рафли смотрятъ, і за звъздамъ і за планетамъ глядаютъ і смотрятъ днів і часовъ, і тъми диявольськими дъйствы миръ прель-щаютъ і отъ Бога отлучаютъ, і на тъ чари надъяся поклепца і ябедникъ не мириться, і крестъ цълует і на полі б'ються і, поклепавъ, отбиваютъ.- Вопросъ 19. Так за дальнымъ странамъ ходятъ скоморохи, совокупляяся ватагами багатьма шестидесятъ, і за семидесятъ і до ста человъкъ, і за деревнямъ у крестьянъ сильно ъдять і пьютъ, і з клътей животи грабятъ, а за дорогамъ людей разбиваютъ.- Вопросъ 20. Так дъти боярські і люди боярські і всякі бражники зерню играютъ і пропиваются, ні служби не служатъ, ні промисло-ляютъ, і отъ нихъ всяке зло лагодиться: крадутъ і разбиваютъ і душі губятъ і то б зло искоренити.- Вопросъ 21. Так за погостамъ і за селамъ і по-лостяхъ брехливі пророки, мужики і жонки, і дъвки і старий баби, нагі й босі, і волосся отростивъ, рас-пустя, трусяться, і побивається, а сказываютъ, що имъ є св. П'ятниця і св. Анастасія, і велятъ имъ заповъ-дывати канунъ засвъчивати; онъ же заповъдываютъ христианомъ въ середовище і въ п'ятницю ручнаго дъла не дъла-ти, і женамъ не пряти, і платять не мыти, і камения не разжигати, і иныя заповъдываютъ богомерзкия дъла творити, кромъ Божественнаго письма; б тъмъ на-гимъ і босымъ і лживымъ пророкомъ шлях запретити, щоб миръ не спокушали.- Вопросъ 22. Злыя єресі, хто знаетъ ихъ і тримаються: Рафли, Шестокрылъ, Вороно-гай, Остромий, Зодій, Алманахъ, Звъздочетие, Аристотель, Арістотелеві врата, і інші склади і мудрості еретическия і кобі бъсовския, котория принади оть Бога отлучаютъ, і въ тъ принади въруючи, многихъ людей отъ Бога отлучаютъ і погубляютъ.- Питання 23. Въ Троїцьку суботу по селамъ і за погостамъ сходяться мужі і дружини на жальникахъ і плачуться за гробамъ съ великимъ кричаниемъ, і коли учнутъ скоморохи, і гудцы і прегуд-ницы грати, вони ж, од плачу преставше, начнуть ска-каті і плясати і въ долоні бити, і пъсни сатанинския пъти; на тъхъ ж жальникахъ ошуканці і шахраї.- Вопросъ 24. Русалії про Иоаннъ днъ, в навечерии Різдва Христового і Хрещення сходяться мужі і дружини і дъвицы на нощное плещевание, і на безчинный говоръ, і на плясание, і на скакание, і на богомерзкия дъла, і бываетъ отрокомъ осквернення і дъвамъ растлъние, і єгда ніч повз ходити, тоді отходять кь ръцъ съ великимъ кричаниемъ, аки бъснии, вмиваються водою; і коли начнуть заутреню звонити, тоді отходятъ въ доми своя, і падаютъ, аки мертвии, од великого хлохота-ня.- Вопросъ 25. А про ВелицЪ дні окличка, на Радоницю і Вьюнецъ і всяке въ нихъ бЪсование. І про томъ отвЪтъ. Щоб про Велицъ дні оклички і на Радуницы не творили, і скверними ръчьми не упрекалися, і про томъ священни-комъ дътемъ своимъ духовнымъ запрещати, чтобъ надалі така не творили.- Вопросъ 26. А въ великий четвер-токъ порану солому палятъ і кличутъ мертвыхъ; нъкото-які ж невъгласи попи въ великий четвергъ сіль под нрестолъ кладуть і до седьмаго четверга по Велицъ дні тако тримати, і ту сіль даютъ на лікування людемъ і скотомъ.- Вопросъ 27. В перший понедъльникъ Петрова поста въ гаї ходятъ і въ наливки бъсовския потЪхи дЬяти. І про томъ отвЪтъ. Щоб православні християни въ понедъльникъ Петрова поста въ гаї не ходили і въ наливкахъ бъсовскихъ потЬхъ не творили, і од того бъ въ конецъ престали, понеже то все еллинское бъсование, принадність бъсовская; і того ради православнымъ христиа-номъ не подобаеть таке творити.

 

Глава 26. Про училищахъ книжныхъ за всЪмъ гра-домъ. І ми про томъ за церковним совъту соборнъ поклали въ царствующемъ градъ Москвъ і за всъмъ гра-домъ: тъмъ ж протопопомъ і старъйшимъ священни-комъ і з всъми священики і диякони, коемуждо під своемъ градъ з благословення свого святителя изби-рати добрыхъ священниковъ і дьяконовъ і дьяковъ,-натыхъ і благочестивыхъ, имущихъ въ серця страхъ Божий, могущихъ і иныхъ пользовати, і грамотъ б і честі і писати вдатні були, і в тъхъ священниковъ і дьяконовъ учинити въ домЪхъ училища, чтобъ священни-біття і диякони і все православні християни въ коеждо градъ зраджували имъ своихъ дътей на вчення грамотъ, і на вчення книжнаго листи, церковнаго пъния псалтыр-наго і читання налойнаго, і тъ б священики, дяки, обрані вчили своихъ учениковъ страху Божому і грамотъ, і писати і пъти і честі з всякимъ духовнымъ вимозі ниемъ, найпаче всього учениковъ б своихъ брегли і зберігали у всякій чистотъ, і дотримувалися ихъ од усякого растлъния, наиначе отъ сквернаго содомскаго гръха і рукоблудства і отъ всякия нечистоти, чтобъ имъ вашимъ брежениемъ і поучениемъ пришедъ въ возрасть гідної-нымъ бути священицького чину. Так учениковъ ж б естя своихъ під святыхъ Божиихъ церквахъ карали і повчали страху Божому і кожному благочинию, псалмо-пънию, і читання, пъти і канорхати за церковним чину, вчили б є своихъ учениковъ грамотъ досить, скільки самі умъют, і чинність казали за даним вамъ отъ Бога таланту, ніщо скрывающе, щоб учениці ваші книги вчили все, що соборна свята церква приемлетъ, щоб потомъ надалі могли не тільки себе, але і інших поучати, і учити страху Божу про всъхъ полезныхъ. Тако ж би вчили своихъ учениковъ честі і пъти і писати, скільки самі умъютъ, ніщо скрывающе, але отъ Бога чекаючи винагороди, а здъ отъ ихъ батьків дари і почесті приемлюще по ихъ гідності.

 

Глава 28. Про книжныхъ писцахъ. Такожде, які писарі по градомъ книги пишутъ, і ви бъ имъ велъли писати съ добрыхъ переводовъ, та написавъ, правили, потомъ же продавали; а не правивъ б, книгъ не продавали; а який писецъ написалъ книгу, продастъ не исправивъ і ви б тъмъ заказували съ великимъ запрещениемъ. А хто у нього неисправленную книгу купити, і ви б того жъ бо возбранили съ великимъ запрещениемъ, щоб надалі тако не творили. А надалі, коли такі викриті будутъ, продавецъ і купецъ, і ви у нихъ тъ книги мали даромъ, без усякого зазору, так исправивъ, віддали б въ церква, яка будутъ церкви книгами мізерні. Так видяще така вашимъ брежениемъ та інші страхъ приимуть. І ви про всъхъ тъхъ, предреченныхъ церква-ныхъ чинъхъ, і про честныхъ иконахъ, і про святыхъ кни-гахъ, про всемъ про томъ потщалися совершити і исправити, що ваша сила, і за те од Господа Бога велику винагороду восприимите, од благочестиваго государя хвалу і честь, од нашого смирення соборне благословення, а од всього народу подяка і хваління за ваші священичі труди і подвиги. А аще ся съ благодарениемъ і хоті-ниемъ сердечнымъ исправити потщитеся, то съ радістю очікуйте сугубі мзди отъ Бога царства нєбєснаго, за реченному Христову словеси: добрий мій рабе, ласкавий і върный про малъ мі бысть въренъ, надъ багатьма тебе поставлю. Вниди въ радість Господа свого - і інше. Ця убт до здъ священства вашій написахомъ.

 

Глава 92. ОтвЪтъ про игрищахъ еллинскаго бЪсования. Ще мнозі отъ нерозумності проста чадь православ-ныхъ христианъ під градъхъ і въ селъхъ творятъ грек-ския бъсования, различныя ігри і плясание, противъ свята Різдва Христового, великаго Іоанна Предтечі і въ уночі на самий праздникъ, весь день і до уночі, мужі, і жони, і дъти, въ домъхъ і за улицамъ обходять і за водамъ глумлы творятъ всякими плясаньями і гра-нді гусльми і іншими багатьма види, сиръчь іграми і скаредними освіту. Ще ж і пьянствомъ подоба ж се творятъ під днъхъ і въ навечерии Різдва Христова, въ навечерии Василя Великаго, і въ навечерии Богоявлення. А индъ і инымъ образомъ така непотребная дъла творятъ въ Троїцьку суботу, і заговънь Петрова поста въ перший понедъльникъ ходятъ по се-ломъ, і за погостомъ, і за ръкамъ на ігрища, тамъ ж неподобная еллинекая бъеования творятъ, і тъмъ Бога прогнъвляютъ, въ невъдънии согръшаютъ проста чадь, никъмъ ж возбраняеми, ні обличаеми, ні запрещаеми, ні од священниковъ наказуеми, ні од суддів влашто-шаеми така творятъ неподобная дъла, святими батьки отреченная. Вмъсто сього бъеования отнынъ і надалі подобаетъ православнымъ христианомъ за такі святі та чесні свята святымъ церквамъ Божим на молитвъ упражнятися і пъниемъ Божественнымъ услаждатися, і шанування святого Божественнаго з увагою слушати, і на Божественныхъ литургияхъ з страхомъ стояти, і потомъ брашномъ і питиемъ въ до-мъхъ стоихъ учрежатися вкупъ про Бозъ ликоствующе съ священническимъ чиномъ, і съ одного своїми, і мало-мощнихъ живлять і веселящеся во славу Божу, а не въ пиянство, яко же і въ інші Панські свята. І заради того, за священним і по правиламъ заповъди св. отецъ, отнынъ і надалі православнымъ христианомъ на така давня еллинская бъеования не виходите, ні за городом, ні за селомъ, ні за ръкамъ, і про томъ благочестивого Царя за всъмъ градомъ і за селомъ своя царська заповъдь учинити, чтобъ православні християни на таке бъенование еллинское надалі не виходили, щоб той еллинское бъенование отнынъ, Божою благодаттю, і в твоє христолюбивое царство було потоптане до кінця.

 

Глава 97. ОтвЪтъ про милостиню, і про ругЬ за многимъ монастырямъ. А за нъкоторымъ монастырямъ, отецъ, твій, государів, князь великий Василь Ивановичъ всієї Русии самодержецъ, давалъ милостиню въ приказъ, а не въ прокъ, і хлъбъ, і сіль, і гроші, і воскъ на свъчи, і мідь на пшеницю на кутю і проскури. І послъ того мати твоя, велика государиня княгиня Олена несповна въ приказъ ж, а не въ прокъ давала не вся роки: а пос-лъ твоєї матері і великиий княгині, до твого царскаго віку, багато монастирі грамати спіймали вся роки мав милостиню въ прокъ в ругу; а інші монастирі та церкви многая прибутковий знову въ тъ ж часи граматы спіймали ругу мав изъ скарбниці; а у тъхъ монастирів і села є й інші доходи, а у приходныхъ церков приходу є вулиця, а у иныхъ села та городи, і садки, і пожни, і иныя мита, і лавки поземныя, так і твою царську ругу влаштували себъ ж въ тъ ж часи изъ скарбниці до твого царскаго віку. І про томъ тебъ, государю, благочестивого царя, велъти обшукати відомо: по кото-рымъ будеть монастырямъ, за большимъ і менылимъ, і за убогимъ мъстамъ твій пріснопам'ятний государ, князь великий Василь Ивановичь всієї Русии, давалъ въ прокъ милостиню, і тебъ бъ, государю, і нынъ за тЬмъ монастыремъ з того жъ давати милостині въ прокъ; а по которымъ монастыремъ давалъ отецъ твій милостиню въ приказъ, а будутъ у тъхъ монастирів села і доходи, і мочного имъ безъ те ругії прожити, і то государ въ твоєї царської воль: даті або отложити? А которымъ будеть убогимъ монастырямъ, і святымъ церквамъ і убогимъ мъстамъ без твоєї ругії надалі прожити неможливо, а отецъ твій милостиню въ приказъ давалъ, а у тебе царя все граматы зловили багато, що имъти милостині въ прокъ, і тебЬ, государю, благочестивого царя, і про томъ велъти обыскати извъетно: которымъ будетъ убогимъ монастырямъ і церквамъ мочного безъ тієї руки прожити, і те, государ, въ твоєї царської волъ. А которымъ будетъ убогимъ монастырямъ і святымъ церквамъ безъ твоєї руки прожити неможливо, і тебъ б, благочестивого царя, гідно і праведно таковыхъ пожаловати. Та й інші монастирі та мъста, і св. церкви, неимущимъ ні откуду допомоги устроити въ своє христолюбивое царство. А які ружные попи і диякони времянники въ ни-нъшняя лъта причли кь соборомъ своихъ поповъ і діа-коновъ, так і ругії і имъ милостиню изъ царські твоея скарбниці влаштували безъ твого царскаго въдома, і тъхъ всъхъ поповъ і диаконовъ отставити і ругії имъ царські не давати, і за столи ихъ не пущати, а жити имъ і молити Бога за старинъ, у своихъ церков.

 

Глава 99. Лъта 7059, вересня 15. Говорилъ з ца-ремъ і великимъ княземъ отецъ його, Макарій, митро-политъ всеа Русии: приговорилъ єси государ съ нами прежъ сього зі своїми прочани, з архієпископи і єпископи, про слободахъ нашихъ митрополичьихъ, і архі-епискошшхъ і епископлихъ і про монастырскихъ, що сло-бодамъ всъмъ новымъ тянути съ міськими людьми у всяке тягло і съ судомъ, ми нынъ тотъ приговоръ пам'ятаємо, що въ новыхъ слободахъ вЬдаетъ Богъ та ти, цар государ, опріч суду; а нынъ намъстники твої царські государеві і властели возлъ техъ новыхъ приходцовъ і старыхъ слобожанъ хотятъ судити, і въ томъ тъмъ сло-божаномъ нашимъ запустъти: а прежъ цього, государ, твої намъстники і волостели нашихъ слобожанъ не звужували. І ти бъ, государ, своимъ намъстникомъ і по-лостелемъ і надалі нашихъ слобожанъ не велълъ судити. А нынъ твій царський приговоръ съ нами, що въ тъ новыя слободи вийшли посацкие люди послъ отписи, і тъх б людей изъ новыхъ слободъ вивести въ город на посадъ. І про томъ вЬдаетъ Богъ та ти, государ, як тебъ про нихъ Богъ извъститъ. І надалі б митрополитомъ, і архиепископомъ, і епископомъ, і монастыремъ держати свої слободи по старинъ про судъ і про всякихъ дълъхъ по перше-нимъ граматамъ; а новыхъ б слободъ не ставити, і дворовъ многихъ въ старыхъ слободахъ не прибавливали, развЪ од батька дЪтемъ або од тестя на зятя, або отъ брата брат выставливалися і своїми двори жити. А опричнымъ прихожимъ людемъ, градскимъ і сельскимъ, въ тъхъ старыхъ слободахъ новыхъ дворовъ не ставити, а въ которыхъ слободахъ двори опустъютъ, і въ тъ двори называти людей сельскихъ пашенныхъ і не пашенныхъ, за ста-ринъ, какъ прежъ цього було, а отказывати тъхъ людей про сроцъ Юрьевъ дні осінньому, за царьову же указом, за старинъ ж. А съ посаду надалі градскихъ людей въ слободи не называти і не приимати, развъе казаковъ, нетяг-лыхъ людей, а изъ слободъ изъ митропольихъ, і архі-епископлихъ, і епискошгахъ, і изъ монастырскихъ, які селяни хотятъ йти въ город на посадъ, або въ села жити, і тъмъ людемъ йти вільно, про строцъ ж про Юрьевъ дні, отказомъ, на нашу царським указом.

 

 

Вся бібліотека >>>

Зміст книги >>>

 


При перепублікуванні посилання на Бібліограф.com.ua обов'язкове