На головну сторінку бібліотеки

Зміст книги

 

 


Предания и сказания о русском чернокнижииказания російського народу

зібрані Іваном Петровичем Сахаровим

 

 

Російське народне чернокнижие

 

Сказання про знахарстві

 

Розмінний ковпак

 

В селах є таємне повір'я, що злі духи навчають людей чернокнижию. Цю страшну таємницю поселяни дізнаються з вечірніх оповідей знахарів, вірять їй і передають потомству. У сільських оповіданнях завжди наводяться приклади, що сталися з різними людьми за навчання чернокнижию. Тут наводимо для цікавості один сільський розповідь, записаний слово в слово.

 

«У нашому селі жив один завзятий малий. Не великий, а прудкості в ньому було возів на десять. Вже коли надумає, бувало, потішитися, то вся село стогоном стогне. Живал не працюючи, а хлібець білий їдав; зате одяг на ньому була боляче не мудра. Він був всім з руки. Пропаде корова, конячка, всі йдуть до нього. Просватают кого, він перший гість. Загрустует хто, посилають до нього на втіху. Одна біда з ним була: попався в некрутчину. Та й тут відкашлявся. Наш світ боляче на нього зуби стер. Робити розголосу ніхто не посмів; тому-то він і жив розкошуючи. На святках він пропав без вісті. Тут заговорили люди похилого віку. Один з них знав, як він спознался з нечисту силою. Справа, бач, як було.

 

У селі зимували солдати. Він був і їм під руку. Солдати, бачиш, навчили його, як спознаться з нечисту силою. Повели його на острів, а лісник йшов за ними здалеку, невтямки їм. Ходили, ходили по лісі і напали на козюльку. Довго шепотіли на ній, окаянні; потім зірвали їй голову. Лісник-то був не промах: заліз на дуб та й давай поглядати на них. Ось, як зірвали голову так набили в неї гороху, давай заривати в землю, давай класти прикмети. Лісник давай собі запримечать. Пройшла зима. Виріс горох. Наш малий походжає собі в ліс та милується собі горохом. А лісник всі за ним примічає. Ось зацвів горох. Завзятий наш прийшов помилуватися. Як зауважив колір, ну і кривлятися кругом. Кривлявся, кривлявся, та й давай виривати горох з коренем. Як висмикнув, ну свивать кільце з трави. Ось він, бачиш, собі і пішов у кошару. Лісник вискочила з дупла, так і звив собі кільце. Ось як завзятий прийшов в стадо, примружив ліве око, а правим ну дивитися в кільце. Лісник те ж робить. Бач, як сарана підлетіла до удалому нечиста сила. Всі були в шапках, а один в червоному ковпаку. Все підібрано молодець до молодцю. Лісник було і злякався, та, спасибі, у нього в голові закачано було. Підбіг у червоному ковпаку і довго сперечався з хоробрим. Трохи було справа не дійшла до бійки. В червоному ковпаку заплясал собі тропака. Завзятий тут-то скочив на навшпиньки, підкрався, так тяп ляп, і зірвав червоний ковпак. Як заблагав він, як почав просити свій ковпак. Завзятий анічичирк. Варто, та й тільки. От і давай торочити про обіцянки. Завзятий запросив Чорну книжку, що замкнені на Сухаревой вежі. Довго відмагався він від міни; однак поскакав за ліс. Завзятий походжає собі так милується ковпаком. Видно, шкода стало, а проміняти його боляче потрібно. Ось іде весь побитий. Бачиш, нечиста-то сила довго не впускала його на вежу, а він пробрався крізь щілинки; хоч роздер собі морду, та зате дістав. Видно, без ковпака тошное життя. Давай ковпак, а той давай собі вимагати книжку. Маяли, маяли один одного, та і розмінялися.

 

Нечиста сила зникла з ковпаком розмінним; а наш завзятий зажив з Чорною книжкою. З того-то часу він опанував нечисту силу, хитрував по-своєму над православними, так і пропав без вісті. Лісник-то було собі задумав, ан не тут-то було: нічого не почекав; тільки у нього у дворі вся скотина перевелася».

 

 

 

 

На головну сторінку бібліотеки

Зміст книги

 


При перепублікуванні посилання на Бібліограф.com.ua обов'язкове