На головну сторінку бібліотеки

Зміст книги

 

 


народные приметы февральказания російського народу

зібрані Іваном Петровичем Сахаровим

 

 

Місяць лютий

 

2. Сретенские морози.- Прикмети.- Перекази

 

Сретенские морози в Тульській губернії вважаються останніми, і після їх поселяни не вирішуються пускатися вдалину на санній їзді. Там, за переказами, відлига, що з'являється у цей день передвіщає худу і гнилу весну.

 

Прикмети, спостережувані поселянами в цей день, бувають різні, дивлячись по місцевості.

 

У Костромській губернії, при появі відлиги, кажуть: «На Сретеньев день від горобця стіна мокра». Із цим разом вони примічають поява ранньої весни.

 

У Рязанської губернії, при випаданні снігу, кажуть: «На Стрітення сніжок, прижене на весну дожжок». Якщо з'явиться заметіль, то кажуть: «Коли на Стрітення метіль дорогу переметет, то корми-т підбере». З цієї приметою у них з'єднується поняття про пізньої осені, нестачі корму.

 

У Тульській і Рязанській губерніях є повір'я, що з цього дня в перший раз з'являється весняна теплота. Для цього у них є приказка: «На Стрітення зима з літом зустрілася».

 

У Тульській губернії, коли середь дня з'явиться сонце, кажуть: «Сонце йде на літо, а зима на мороз».

 

У Каширському повіті є переказ про загиблого сімействі, предпринявшем в цей день поїздку вдалину, за рибою, до масниці.

 

Жив колись-то, кажуть вони, старий з сім'єю ситно і багато. Всього було у нього багато і у всьому йому була спорина. Нагородив його господь дітками розумними і таланливыми. Чого сам старий не додумає, то дітки домислять, а чого діти не зуміють, то батько навчить. Одружив старий всіх дітей один день, а поженивши, задумав напоїти, нагодувати всіх сватів і сватей, а корм для них порядил на широкої масляної. От і надумав старий на промисел: з'їздити вдалину за рибою, заробити копійку і гостей удоволить. Старий все сбирался, чекав шляхи та дороги; глядь - поглядь і - Стрітення на дворі, а там і масляна на носі. І зібрався старий всією сім'єю, опріч баб і хлопців, а на поїзд спорядив сім підвід. Як прочуяли баби про наряд за рибою, так і невідомо що вийшло. І повоют і поплачуть баби навколо чоловіків: не тут-то було. Задумали баби і свої хитрощі: і сни-то їм недобрі бачилися, і туга-то на них не до добра нападала, і домовик їх до лиха тиснув. Відомо, бабська справа: не сперечайся з ними. Ні-таки, старий не слухає їх. Поїду-таки поїду за рибою, нагодую про масляній сватів і сватей, каже він їм. Адже не що зробиш з мужиком: упертий живе і зроду не слухає. Як на біду, саме на Стрітення почалася відлига. Завили баби дужче від лихий прикмети: «Погляньте-ко, рідненький, на двір: яка стала відлига? Адже морози-то минули; подуло з весни». Не бувати добра, не бачити чоловіків, голосять баби. Старий-таки все думає: поїду та й поїду. От і поїхав старий за рибою на семи підводах, а на тих возах посажал синів, та й сам сів. Чекають баби своїх чоловіків тиждень, а про них і слуху немає; чекають і іншу, і ніхто вести не показує. Ось і строката тиждень настала, а родимих все немає. Підійшли і заговины, а з ними і пішли чутки: ось там-то мужик потонув, а там двох чоловіків знайшли мертвим. Виють баби дужче. Кому масляна, а бабам великий піст. І почули баби про біду: на Волзі, де, їх чоловіки на льоду подломились з підводами. Ніхто не врятувався. Звісно, у того й лихо на носі висить, хто не чтет візьме та не слухає старих людей. А та на що було старому їхати на Стрітення, коли надворі відлига? Не слухався, так і поминай як звали. Сирітство-то, сирітство яке залишив!

 

 

Вся бібліотека >>>

Зміст книги >>>

 


При перепублікуванні посилання на Бібліограф.com.ua обов'язкове