На головну сторінку бібліотеки

Зміст книги

 

 


русские народные игрыказания російського народу

зібрані Іваном Петровичем Сахаровим

 

 

Сказання про російських народних іграх

 

Ветчинка

 

Гра Ветчинка уособлює собою якесь народне повчання. Не хотіли цією грою наші предки відвернути молодь від викрадення? Якщо вона була введена в стару російську життя з цією нравственною метою, то ми повинні мати високе поняття про сімейне^ життя наших предків.

 

У цій грі молодь передусім забиває в землю кілочок і до нього прив'язує мотузку, довжиною до 2 і більше аршин. Біля кілочка кладуть різні старі речі. У селах вживають для цього завжди старі постоли. Водырь, приречений за жеребом водити, бере в одну руку мотузку, а в іншу - прут. Гравці, підходячи до водырю, запитують:

 

Гравці. Наспіла чи Ветчинка?

Водырь. Ні!

В. Наспіла чи Ветчинка?

В. Немає!

В. Наспіла чи Ветчинка?

Ст. Кипить.

Гравці. Наспіла чи Ветчинка?

Водырь. Кипить. Ворушить, Продаватися Велить.

 

З останнім словом починається розкрадання Ветчинки. Водырь, вытянувши мотузку, намагається зловити викрадачів прутом. Якщо хто отримає удар, той заступає місце водыря. Гра продовжується до тих пір, поки гравці растаскают всю Ветчинку. Коли ж не буде відкрито до пряма викрадачів, а Ветчинка невідомо ким растаскана, тоді піде порушание водырю-покарання. Всі гравці беруть по пруту, стають у два ряди. Водырь біжить по ширинки, переслідуваний гравцями. Пощади в цій грі ніколи не буває.

 

 

 

Вся бібліотека >>>

Зміст книги >>>

 


При перепублікуванні посилання на Бібліограф.com.ua обов'язкове