На головну сторінку бібліотеки

Зміст книги

 

 


ворожба ворожеиказания російського народу

зібрані Іваном Петровичем Сахаровим

 

 

Російське народне чернокнижие

 

Сказання про ворожбі

 

Тлумачення значення снів

 

Ні жінки, ні дівчини в наших містах і селах, яка б не вірила снам. У давнину, бувало, з кожним сном походжали жінки до ворожейкам. І тоді російські сни можна було назвати по справедливості дивними снами. Все, що не побачать уві сні, все збувалося наяву. І як таким снам не вірити! Нині вже зовсім не те. Побачать уві сні, зараз наводять довідку з Московським оракулом, дивовижним оракулом. У ньому пояснені всі сновидіння. Не тому-то наші сучасні сни ніколи не збуваються.

 

Наші бабусі розрізняли сни з часу їх появи. У них сни бували: вечірні, опівнічні, ранкові. Вечірній сон не мав ніякої важливість; йому мало вірили, про нього навіть не ворожили. Сон опівнічний шанувався важливим; про неї дбали більше всього; він-то й привертав до жінок ворожейкам. Ранковий Сон був особливістю приналежністю молодих, чоловіка з жінкою, на першому році їхнього одруження. Цим сном тільки бавилися старики, коли молода почне, бувало, розповідати своїм рідним. Сон дівчини поважалася тільки під час святочних ночей.

 

Розгадуванням російських снів промишляли кумасі старі няньки, сусідки-бабусі, що живуть на самоті, і особливий клас людей-лечейки, жінки, бродять з вузликами трав вулицями в селах і містах, а по суботах виправляють звання акушерок в лазнях. Сни разгадывались завжди за образом життя людей і подарункам. Багатим завжди снилися сни хороші, а бідні - що ні побачать, все закінчувалося бідою. Ми наводимо тут міські сни, записані слово в слові з поясненнями чаклунів.

 

Сон молодий, багатої російської жінки. «Ось як тепер, бачу гору високу. Гора та не те, що наші гори земляні; не то що мій Парамон Филимоныч робив для Міші минулої зимою; гора була вся кришталева; на горі стояв терем. Та який же терем-то? Весь золотий, весь горить, як сонечко, весь повний людей. От і думаю: чи йти мені під терем? Піду ж, коли так придумалося. Йду по доріжці, а гора росте вище, терем вище того. Билася, билася, а все стою на одному місці. Придумала знову, як справи бути. Не піду, коли так! Сказала-й зробила. Раптом бачу - і що ж? З гори йде мій Парамон Филимоныч. Я його і не дізналася. Та й як було дізнатися? Бачиш, він був молодець молодцем; жупан на ньому золотої парчі, шапка чорного бобра; кучері русяві майоріли по плечах ключовий хвилею. А йде він не по сирій землі, а за килиму узорчату. Як підійшов до мене, та й уклонився, так і взяв за руку. Я, де, тебе давно чекаю,- мовив він. Як пішли ми, гора стала опускатися, терем став розчинятися, весь народ поклонятися. Тут-то я прокинулася».

 

Розгадування сну молодий, багатій жінці. «Ах ти, моя дорога голубонько! Та який же сон твій славний. Видно, кому щастя на роду написано, того й на яву і уві сні солодке життя. Гора-то твоя кришталева, то богачество твого Парамона Филимоныча. Коли ти захочеш, взгадаешь порахувати його, то виросте вище нашої попової гори. Що терем-то золотий, торг Парамона Филимоныча. А що народ у теремі, то товар золотий в торгу Парамона Филимоныча. А що твій Парамон Филимоныч - молодець молодцем, у каптані золотої парчі, то втіха твоя, то молодості твоєї оздоба. Що золот терем розчиняється, що народ поклоняється, то богачество розширюється, то дороги товари збуваються. А все-то твій сон, любов та згоду з Парамоном Филимонычем».

 

Сон старої, багатої жінки. «Живу ніби я, як було раніше, з своїм Агафоном Карпичем, на першому році, у любові, у згоді. Будинок наш повним-повна; сім'я-то все червона і почесна.

 

Гостей, гостей-те, що і боже збав! В яких костюмах вже не було! Були молоді молодушки, були літні в мою пору, були й старі старенькі. Жодної не було червоної дівчини. Вже мій Агафон Карпыч не сидить, не ходить, а всі гостей пригощає; вже і я молода за столом не сиджу, а всі гостей потчую. Раптом на дворі стемнуло, і в покоях тсж. Не бачу гостей і свого Агафона Карпыча. Залишилася одна-одинехочка. Тошным-нудно стало мені в самоті. Раптом сонечко засвітило на дворі. Дивлюся-вже у зеленому саду, навколо мене, калину з малиною та рожевий кущ. Тут я і прокинулася. До добра чи, до радості мій сон, не збагну».

 

Розгадування сну старої багатій жінці. «До добра і до радості твій любий сон, золота моя голубонько. А бачила ти все старе життя, коли здравствовал твій Агафон Карпыч. Що родина-то червона, то твоя почесна рідня. Що молоді молодушки, твої заміжні дочки; що літні, в твою пору, то рідні сестриці твої; що старі бабусі, то твої сватьюшки; що не було жодної червоної дівчини, то ти одна в будинку. А що на дворі затемнелось і в покоях тсж, то твоє вдівство, золота моя голубонько. Вже як сонечко зійшло, то на радість тобі, в твоїй самоті. А зелен твій сад, то червона сім'я, то радість твоя. Калина з малиною, то твій син з невісткою, то твоя втіха. Вже як рожевий кущ, то всі онуки твої, то прилука твоя. Гарний твій сон, і не всім судилося таке щастя. Багато радощів було у твоєму житті, а ще більше буде їх. Бережи свій кущ, спокій калину з малиною. Щастя твоє в тобі».

 

 

 

Вся бібліотека >>>

Зміст книги >>>

 


При перепублікуванні посилання на Бібліограф.com.ua обов'язкове