Вся бібліотека >>>

Зміст розділу >>>

 


портрет Чехова

Російська класична література

Антон Павлович Чехов


 

Гусячий розмову

 

 

У блакиті небесній, здійснюючи свій звичайний переліт, довжиною вервечкою летіли дикі гуси. Попереду летіли старики, гусячі дійсні статські радники, позаду - їх сімейства, штаб і канцелярія. Старики, крекчучи, вирішували поточні питання, гуски говорили про модах, молоді ж гуси, летіли позаду, розповідали один одному сальні анекдоти і ремствували. Молодим здавалося, що старі летять вперед не так швидко, як того вимагають закони природи...

- Так не можна летіти! - говорили вони, коли виснажувався запас сальних анекдотів. - Це чорт знає на що схоже! Летимо, летимо і ще до Чорного моря не долетіли! Гей, ви, ваше-ство! Ви Будете по-божому летіти або ні?

Розважливі ж старі міркували інакше:

- І не розумію, навіщо ми летимо, Гусак Гусич! - казав один дідок іншому, записывавшему прізвища роптавших. - Летимо на Захід, в невідому прірву, в країну опереток! Згоден, оперетка хороша річ, навіть необхідна, але зрозумійте ж, що ми для неї ще не дозріли! Для нас з вами куплет «Всі ми невинні від народження», мабуть, ще нічого, для розуму ж не дозрілого він загибель.

Душевно радію, ваше-ство, що знаходжу у вас співучасника в своєї скорботи. Природа змушує нас летіти, здоровий сенс запитує: ну, до чого ми летимо? Сидіти б нам зиму тут, де і місця багато, і страви рясні, і гусяча моральність самобутня. Погляньте ви на цих свійських гусей! Як завидна їх частка! Живуть осіло Тут у них і дармової корм, і вода, і гній, в надрах якого полягає багато багатств, і багатоженство, освячене віками... І скільки важливими вчинками літописі їх прикрашені! Не спаси вони Риму, цього розсадника римських згубних ідей, вони не знали б собі в історії суперників! Погляньте, які вони ситі, задоволені, як етичні їх дружини!

- Але, ваше-ство, - втрутився один гусак з породи молодих та ранніх, через це видиме задоволення з них беруть занадто дорого. Вони платять своєю незалежністю. З них, ваше-ство, готують «гусака з капустою», гусяче сало й гусячі пера!

- От якщо б у тебе в голові було поменше таких ідей, - огризнувся старий, - то ти не говорив би так зі старшими! Як твоє прізвище?

І так далі. До місця свого призначення гуси летіли благополучно. Нічого особливого не сталося. Раз тільки старики, побачивши на землі молоденьку свойскую гуску, моргнули очима, прищелкнули мовами і, забравши фуражні гроші, спустилися вниз, але і то ненадовго. Гуска гроші взяла, але почуття старих відкинула, пославшись на свою невинність.

  

<<< Зміст розділу. Всі розповіді Чехова