Вся бібліотека >>>

Зміст книги >>>

  


Російський народ. Повна ілюстрована енциклопедія

сказки

Олександр Миколайович Афанасьєв


 

Півень і жерновцы

 

 

Жив да був собі старий зі старухою, бідні-бідні! Хліба-то у них не було; от вони поїхали до лісу, назбирали жолудів, привезли додому і почали їсти Довго чи коротко вони їли, тільки стара впустила один жолудь в підпіллі. Пустив жолудь росток і в невеликий час доріс до підлоги. Баба побачила і каже: «Старий! Треба пів-та прорубати; нехай дуб зростає вище; як виросте, не станемо в ліс за жолудями їздити, станемо в хаті рвати». Старий прорубав підлогу; дерево росло-зростало й виросло до стелі. Старий розібрав і стелю, а після і дах зняв; дерево все росте та росте, і доросло до самого неба. Не стало у старого зі старою жолудів, узяв мішок і поліз на дуба. Ліз-ліз і піднявся на небо. Ходив-ходив по небу, побачив: сидить кочеток-золотий гребенек, масляно головка, і стоять жерновцы. Ось старий-ат довго не думав, захопив з собою і кочетка, і жерновцы і спустився в хату. Спустився і каже: «Як нам, стара, бути, що нам їсти?» - «Постій,- мовила стара,- я спробую жерновцы». Взяла жерновцы і стала молоти: ан блін та пиріг, блін так пиріг! Що не поверне - все млинець так пиріг! І нагодувала старого.

Їхав повз якийсь пан, і заїхав до старого зі старою в хату. «Немає питає, чого-небудь поїсти?» Баба каже: «Чого тобі, рідної, дати поїсти, хіба блінков?» Взяла жерновцы і намолола: нападали блінкі та пиріжки. Проїжджий поїв і каже: «Продай мені, бабуся, твої жерновцы».- «Ні,- каже бабка,- продати не можна». Він узяв та й вкрав у неї жерновцы. Як узнали старий зі старушкою, що вкрадені жерновцы, стали горе горювати. «Постій,- каже кочеток-золотий гребенек,- я полечу, дожену!» Прилетів він до боярським хоромам, сів на ворота та й кричить: «Кукареку! Боярин, бояри! Віддай наші жерновцы золоті, блакитні! Боярин, бояри!.Отдай наші жерновцы золоті, блакитні!» Як почув пан, нині наказує: «Ей, малий! Візьми, кинь його в воду».

Спіймали кочетка, кинули в криницю; він і став примовляти: «Носик, носик! Пий воду. Ротик, ротик! Пий воду»,- і випив всю воду. Випив всю воду і полетів до боярським хоромам; всівся на балкон і знову кричить: «Кукареку! Боярин, бояри! Віддай наші жерновцы золоті, блакитні! Боярин, бояри! Віддай наші жерновцы золоті, блакитні!» Пан наказав кухареві кинути його в гарячу піч. Спіймали кочетка, кинули в піч гарячу - прямо в вогонь; він і став приказувати: «Носик, носик! Лий воду. Ротик, ротик! Лей воду»,- і залив весь жар в печі. Пурхнув, влетів у боярську світлицю і знову кричить: «Кукареку! Боярин, бояри! Віддай наші жерновцы золоті блакитні! Боярин, бояри! Віддай наші жерновцы золоті, блакитні!» Гості почули це і побегли з дому, а господар втеча наздоганяти їх; кочеток-золотий гребенек схопив жерновцы, та й полетів з ними.

{Записана видавцем у Воронезькому повіті?)

 

 

 

Наступна сторінка >>>

 

 

 

 

Вся бібліотека >>>

Зміст книги >>>