Вся бібліотека >>>

Зміст книги >>>

  


Російський народ. Повна ілюстрована енциклопедія

Волк

Олександр Миколайович Афанасьєв


 

Вовк

 

 

Справу було в давнину, коли ще Христос ходив по землі разом з апостолами. Раз ідуть вони дорогою, йдуть широчезною; назустріч попадається вовк і каже: «Господи! Мені їсти хочеться!» - «Піди,- сказав йому Христос,- з'їж кобилу». Вовк побіг шукати кобилу; побачив її, підходить і каже:

«Кобила! Господь велів тебе з'їсти». Вона відповідає: «Ну, ні! Мене не з'їси, не дозволено; у мене на те є вигляді (паспорт), тільки далеко забитий».- «Ну, покажи!» - «Підійди ближче до задніх ніг». Вовк підійшов; вона як трісне його по зубах задніми копитами, ажіо (так що) вовк на три сажні тому відлетів! А ко: була втекла.

Пішов вовк зі скаргою; приходить до Христа і каже: «Господи! Кобила трохи не вбила мене до смерті!» - «Іди, з'їж барана». Вовк побіг до барана, прибіг і каже: «Баран! Я тебе з'їм, Господь наказав».- «Мабуть, з'їж! Та ти стань під горою так разинь свою пащеку, а я стану на горі, разбегусь, так прямо тобі в рот і вскочу!» Вовк став під горою, і роззявив пащу; а баран як розбіжиться з гори, та як ударить його своїм баранячим лобом: бац! Збив вовка з ніг, та сам і пішов. Вовк устав, дивиться на всі боки: немає барана.

Знову вирушив із скаргою; приходить до Христа і каже: «Господи! І баран мене обдурив; трохи зовсім не вбив!»- Піди,- сказав Христос,- з'їж кравця». Побіг вовк; попадається йому назустріч кравець. «Кравець! Я тебе з'їм, Господь наказав».- «Постривай, дай хоч з рідними попрощатися».- «Немає, і з рідними не дам попрощатися».- «Ну, що робити! Так і бути, з'їж. Дай тільки я тебе смеряю: влізу в тебе?» - «Смеряй!» - каже вовк. Кравець зайшов ззаду, схопив вовка за хвіст, хвіст за завив руку, і давай сірого прасувати (бити). Вовк бився-бився, рвався-рвався, відірвав хвіст, та давай Бог ноги. Біжить, що є сили, а назустріч йому сім вовків. «Стривай! - кажуть,- що ти, сірою, без хвоста?» - «Кравець відірвав».- «Де кравець?» - «Он іде по дорозі».- «Давай доганяти його»,- і пустилися за кравцем. Кравець почув навздогін, бачить, що справа погано, мерщій заліз на дерево, на самий верх, і сидить. Ось вовки прибігли і кажуть: «Станемо, братці, діставати кравця; ти, кургузой (безхвостий), лягай під испод, а ми на тебе, та один на одного уставимся,- либонь дістанемо!» Кургузой ліг додолу, на нього став вовк, інший, на іншого третій, все вище і вище; вже останній вилазить. Бачить кравець біду неминучую: ось-ось дістануть і закричав зверху: «Ну, вже нікому так не дістанеться, як через куций!» Кургузой як вискочить з-під низу так бігти! Всі семеро волков попадали додолу, так за ним навздогін; нагнали та ну його рвати, тільки друзки летять. А кравець зліз з дерева і пішов додому. (Із зібрання в. І. Даля.)

 

 

 

Наступна сторінка >>>

 

 

 

 

Вся бібліотека >>>

Зміст книги >>>