Вся бібліотека >>>

Зміст книги >>>

  


Російський народ. Повна ілюстрована енциклопедія

Крестный отец

Олександр Миколайович Афанасьєв


 

Хрещений батько

 

 

У деякому царстві, у деякій державі жив-був бідній мужик з жінкою; дітей у них не було. Стали вони просити Бога, щоб дав їм дітище під младості на посмотрение, під старість на втіху, а по смерті на помин душі. Створив Господь їм дітище. Зрадів мужик, пішов до сусіда і почав просити в куми: «Мабуть,- каже,- приведи немовляти в крещеную віру». Сусід відмовився за тим, що мужик-то був дуже бідний. Пішов він до іншого, та той відмовився. Все село виходив, ніхто до нього не йде в куми. Що робити? пішов мужик в іншу село. Йде шляхом-дорогою, і попадається йому назустріч незнайомий старець. «Здорово, добра людина куди йдеш, куди шлях тримаєш?» - «Здорово, дідусь! Дав мені Господь дітище під младості на посмотрение, під старість на втіху, а по смерті на помин душі, так ось яке прилучилось горе: я людина бідною, ніхто і не йде до мене призвести немовляти в крещеную віру».- «Візьми мене». Мужик невимовно тому зрадів і благодарствовал старому. «Ну,- каже старець,- іди тепер до багатого купця, проси дочка його в крес(т)ныя матері».- «Ах, нареченої кум! Як мені до купця йти, він мною побрезгает».- «Не твоя печаль! Іди і проси. Та дивись, щоб до завтраму, до зранку все було готово». Бідній мужик вернувся додому, запріг коня і поїхав в місто до багатого купця. «Що-дыть?» - питає купець. «Так ось, пан купець! Дав мені Господь дітище під младості на посмотрение, під старість на втіху, а по смерті на помин душі. Мабуть, відпусти свою дочку в крес(т)ныя».- «А коли у тебе кстины (хрестини)?» - «Завтра вранці».- «Ну, добре. Іди з Богом, вона приїде».

На другий день вранці приїхала кума, прийшов і кум, і оксти-чи немовляти. Попрощались і пішли по своїх місцях. Став немовля зростати, так такої розумної та доброї, всім сусідам на заздрість. Віддали його вчитись грамоті; які вчаться років з п'яти, а він всю науку в рік закінчив, всіх перегнав! Прийшла Святий тиждень. Отслушал хлопчик заутреню і ранню обідню, сходив до крес(т)ний матері, похристосовался, вернувся додому та й питає: «чи Батюшка й матушка! Де живе мій крес(т)ний, я б до нього пішов, похристосовался?» - «Люб'язний син,- кажуть вони,- ми й самі не знаємо; як охрестив він тебе з тією самою пори ми його й не бачили, і нічого про нього не чули».- «Ну, батюшка і матінка! Прощайте. Піду шукати свого крес(т)ного». І пішов він, куди очі дивляться; йшов-йшов, вийшов у чисте поле і зустрівся йому старець. «Здрастуй! - говорить старець.- Куди йдеш, куди шлях тримаєш?» - «Здорово, дідусь! Йду шукати крес(т)ного».- «Я твій крес(т)ний,- каже старий,- ходімо зі мною». А старий був сам Господь, і він повів свого хрещеника в Царство Небесне; привів і наказує: «Дивись, хрещеник! По всіх палатах гуляй, не входь тільки в ці двері». Сказав і пішов від нього; хлопчик залишився один. Ось він ходив-ходив по всіх палатах і надумав собі: чому так не велів мені крес(т)ний входити в цю кімнату? Дай піду, подивлюся - що там таке? Увійшов и.увидел там розбійника, а перед ним на колінах стоїть людина; жаль йому стало того людини, вхопив він камінь і вбив розбійника. Раптом є Господь. «Не послухав,- каже,- ти мого наказу! Цей розбійник убив у своє життя дев'ять чоловік, а ти його гріхи тепер на себе зняв; іди на землю і працюй, поки гріхів своїх не замолишь!» Вказав йому Господь дорогу: «Йди ось по цій дорозі; будуть тобі на шляху два озера, по пояс від берега до глибини береги; дивися ж, не пий води з них, а коли нап'єшся - навік загинеш».

Пішов хлопчик шляхом-дорогою; йшов-йшов і прийшов до першого озера. Став переходити на інший берег і добрався вже до середини, і захотілося йому пити; така жага напала, що утерпеть несила. Почав молитися Богу, і надумав помочити голову водою; помочив - і стало йому легше. Вийшов він на іншу сторону, глянув у воду і бачить, що на голові у нього волосся стали срібні.

Вирушив далі в путь-дорогу, прийшов до іншого озера, став перебиратися на той берег, дістався до середини, і знову напала на нього жага: так ось і випив! Почав він Богу молитися, і знову надумав помочити голову водою; помочив - і зробилося йому набагато легше. Вийшов на берег, глянув у воду й побачив на своїй голові золоті волосся. Пустився далі; йшов-йшов, прийшов у велике місто, купив на ринку воловий пухир і надів його на голову, измарался весь брудом і замешался між поденниками! Прийшов на ринок царський садівник, забрав усіх поденників; одного його не бере на роботу. «Що ж ти мене не візьмеш?» - «Так ти хто?» - «Я - Іван Шолудивий, садівник».- «Ну, коли ти садівник, мені таких і треба». І повів його прямо до царя в сад. Роздав усім поденщикам роботу; остався один Іван Шолудивий. А у цього царя була улюблена яблуня, і засохла того вже десять років; привів він його до цієї яблуні і каже: «Ось тобі робота, прищепи цю яблуню». Іван взяв Шолудивий ножик і прищепив яблуню; вона зараз взялася, розцвіла і принесла такі ж славні яблука, які і раніше давала. Як побачив то садівник - вздивовался; до вечора він розрахував всіх поденників, а Івана Шолудивого залишив при собі: «Живи, брат, у мене; ти мені потрібен!»

Живе Іван Шолудивий у царя в саду, ні з ким не дружби зводить, не гуляє, а все Богу молиться. Раз уранці встав він рано і пішов прямо до колодезю, скинув з голови воловий пухир і давай вмиватися; вмився і почав розчісувати свої золоті кучері. Побачила його з вікна менша царівна і так полюбила, що й уві сні і наяву - всі його бачить, от зібралися царівни, прийшли до свого батька і впали в ноги: «Не накажи,- кажуть,- стратити; накажи мова говорити».- «Кажете, люб'язні дочки!» - «Милостивий отче! Ми вже вчинених літах, пора нам виходити заміж».- «Гаразд»,- каже цар. І розіслав усім царствам, за всім державам, щоб з усіх сторін з'їжджалися женихи: царі і царевичі, королі й королевичі, і могутні богатирі. З'їхалися женихи, пішов бенкет на весь світ. Ось цар встав і каже своїй великий дочки: «Іди, дочка люб'язна! Вибирай собі нареченого». Вибрала велика царівна; після того пішла середня царівна - і та вибрала собі жениха. «Ну, вибирай ти!» - каже цар меншою царівну. Вона взяла налила чарку горілки і каже: «Хто цю чарку вип'є, той і наречений мій буде!» Піднесла чарку прямо до Івана Шелудивому, вклонилася йому і подчует: «Ну, наречений чоловік, їж на здоров'я!» У царя ні пиво варити, ні вино курити, чесним бенкет-ком та за весіллячко. Повінчали царівен. Ось старші сестри і сміються над меньшою: твій де чоловік є дурень! «Вам що за нужда?» - відповідає царівна,- віть не вам з дурнем жити!»

Жили вони довго чи коротко; напав на те царство сильний ворог. Зібралися старші зяті і поїхали битися. А Іван Шолудивий вийшов у чисте поле, свиснув-крикнув своїм богатирським голосом: «Ей ти, сивка-бурка! Стань переді мною, як лист перед травою!» Звідки не взявся кінь, став перед ним як укопаний. Надів він на себе сукню богатирське, сіл на коня, вдарив по крутих стегнах і помчав на ворога, наче сокіл на гусей і лебедів, і став бити направо й наліво. Тільки його самого поранили в ліву руку; побачила то менша царівна, взяла хустку і перев'язала йому руку. Знову поїхав Іван Шолудивий і перебив дочиста все військо вороже; вернувся в царський сад, ліг і заснув міцним сном. Побачила його царівна і спознала, хто такий богатир був; сказала цареві - той так зрадів, що на радощах віддав йому половину царства; і стали вони жити-поживати, та добра наживати.

 

(Із зібрання Ст. И.Даля.)

 

 

 

Наступна сторінка >>>

 

 

 

 

Вся бібліотека >>>

Зміст книги >>>