Вся бібліотека >>>

Зміст книги >>>

  


Російський народ. Повна ілюстрована енциклопедія

Повесть о царе Аггее и како пострада гордостию

Олександр Миколайович Афанасьєв


 

Повість про царя Аггее і како потерпілий гордостию

 

 

Бысть во граді Филуяне цар, ім'ям Огій, славен зело. І з часу приключишася стояти йому в церкві у Божественния літургії і чтущу ієреєм святе Євангеліє, коли ієрей, прочитавши рядки евангельския, дослухається писано: «Багата зубожіють, а жебрак обогатеют!» Чуючи ж то цар і возъярися, і рече цар: «Писано хибно є се писання: євангельське слово, а неправда!» І каже цар: «Аз есмь багатий зело і славний; како мені обнищати, а жебракові обогатети проти мене?» Коли ж оттольи (?) жахи наполнися, і признач цар ієрея посадити у темницю, а лист признач з Євангелія видерти. І поиде цар у свій дім і нача пити і вживати і веселитися.

Видевша ж цар в поле оленя, поеха і взяти з собою юношов, і погна в слід і хоті оленя уловити. Бе ж олень прекрасний зело. Цар же рече отроком своїм: «Стійте ви зде, аз піду, уловлю єдиний оленя». І погна у слід; олень поли за річку. Цар привяза свого коня до дуба і совлече одяг з себе і поли наг за річку. Коли річку переплы, і абие олень невидимий став. Ангел Господній всід на коня царьова в образі царя Огія, розповів юнакам своїм: «Уплы єлень за річку»- і поеде" з юнаками під град свій до цариці. Цар же Огій звернувся взад на коня, і ні коня і не платять не знаходить, і ста наг і вельми задумався.

І поиде Огій до міста свого, і вигляді пастухів пасуща волів, і вопроша у них: «Браття менша пастухи, де є бачили коня і платие моє?» Пастухи вопроша його: «Хто ти єси?» Він же рече їм: «Аз єсмь цар ваш Огій». Пастухи ж реша: «Окаянний людина! Як ти смееши называтися царем? Ми ж бачили царя Огія, нині проїхав під град свій з п'яти(ма) юнаками. І нача його бранити, бити батогами і трубами (?); цар же нача плакати і рыдати. Пастухи отбиша його геть, і пошед до города свого наг. І сретоша його торгові люди граду того і вопрошаша його: «Чоловіче, що ти нагий?» І він рече: «Одяг мою пограбували розбійники». Вони ж даша йому одяг худу і раздраную. Він же узяв і поклонишася їм і поиде до граду своєму; і, прийшовши до города свого, попросися до якоїсь вдови ночувати і нача її по-прошати: «Скажи, пані моя, хто є у вас цар?» Вона ж від-вещаша йому: «Чи ти не нашій землі людина?» І сказав йому. «Цар є у нас Огій». Він запитай: «Скільки років царює?» Вона ж сказала йому: «35 років». Він же написавши своєю рукою лист до цариці, що у нього були з нею таємні справи і думки, і пове-ле якоїсь дружині знести лист до цариці. Цариця взяла лист і признач честі перед собою. Він же написася чоловіком її царем Аг-геєм. І нападе на неї страх великий; по страсе тому нача говорити: «Како цей убогий чоловік нарицает своєю мі" жінкою? Аще це повідає цар накаже стратити». І признач біті його батогом нещадно без царського відома. Біша його без милості і ледь отпустиша жива; він же поиде з граду, плачучи і ридаючи, і спогади євангельське слово, що богатии зубожіють, а жебрак обогатеют, і каяся про те попу, како похули святе Євангеліє і како ієрея в темницю посадив і поидоша незнаемым шляхом. Цариця чи є в образі царя ангелу: «Ти, государ мій милий, рік зі мною не спиши і ліжка не твориши; како мені пребы-вати повз тебе?» Цар же рече їй: «дано Обіцянку Богу, що три роки з тобою не спати і не ліжку творити» - отыде від неї в свою царську палату.

Огій-цар прийшла в незнаемый град, найнявся у селянина працювали в літо; і працювали крестьянскаго справи не вміє, і селянин йому відмови. Він же нача плакати і рыдати, і поидоша шляхом від міста і сретоша його на шляхи жебрак. Він же рече їм: «Візьміть убт, братіє, і мене з собою; нині чоловік убогий, працювати не вмію, а просити не смію і стыжуся. Що ми кажіть, я у вас стану труждатися». Вони ж поимше його з собою і даша йому суму носити. Вони ж приидоша до нічлігу ночевати і признач йому лазню топити та воду носити, і постелю стлати. Цар же Огій вооз-плакася гірко: «на Жаль мені! Що створив собі. Владику гнівив; сам же царства свого позбувся і погибель собі створив, а вся постраждав за слово євангельське!» Рано ж возста жебраки і поидоша до города свого Филуану, і прийшовши на царський двір, і нача милостині просити. І бисть в той час у царя бенкет великий; і признач цар взяти жебраків в палату, кормите" досить, і признач взяти у жебраків мехоношу в царські палати і посадити в особливу палату. І як бенкет у царя разшелся, і бояра і гості всі розыдошася, ангел в образі Огія царя прийшла до нього в палату, де Огій цар з жебраками обідає. «Ведаеши ти гордого царя і великого, како похули слово євангельське?» І нача його учити і наказывати надалі євангельське слово не хулити і священиків почитати, а себе не звеличувати, кротку і смиренну бути

 

(Із зібрання Ст. І Даля, якому легенда ця, запозичена зі старої рукописи, доставлена з Шенкурского повіту Архангельської губернії.)

 

 

 

Наступна сторінка >>>

 

 

 

 

Вся бібліотека >>>

Зміст книги >>>