Вся бібліотека >>>

Зміст книги >>>

  


Російський народ. Повна ілюстрована енциклопедія

Пустынник и дьявол

Олександр Миколайович Афанасьєв


 

Пустельник і диявол

 

 

А. Один пустельник молився тридцять три роки, і бачить, до будь-та царю ходять диявола на обід, ивкают, гайкают (кричать, кличуть), скачуть, скачуть і пісні співають. Один раз Поганька кульгавий відстав від дияволів; пустельник вийшов да і питає його: «Куди ви так ходите?» - «Так ходимо ось до такого-то цареві на обід; у нього все стряпухи роблять все, не бяагословясь, нам і добре!» Старий і думає, як би про це сповістити царя; а від царя носили йому обідати кожен день. Він прийняв єства та на тарілках взяв і надписав, що диявола до нього ходять на обід кожен день. Цар побачив цю напис, негайно всіх людей змінив і поставив до куховаріння людей побожних; за що вони не візьмуться - все кажуть: «Господи, благослови!» Бачить пустельник дияволів - вперед йшли, веселі і радісні, а тому йдуть, заунывны і сумні, і питає знову Поганьку, що вони не веселі? Той тільки й сказав: «Мовчи ж! Вже ми тобі відплатимо!» Не став бачити після того пустельник дияволів. Один раз приходить до нього жінка побожна. Він її розпитав: кака, звідки? Ті-други розмови, стали винце попивати і напилися, змовилися венчатца; пішли, бачать все готово, як і є. Настав час вінці надягати; вже почали - тільки надіти. Пустельник і перехрестився; диявола відступилися, і він побачив петлю; так після того знову тридцять три роки молився, замолював гріхи! (Записана там же державним селянином А Зиряновим)

 

Ст. Був пустельник, молився тридцять років Богу: повз його часто пробігали беси. Один з них хрЪмой далеко відставав від своїх товаришів. Пустельник зупинив кульгавого і запитав: «Куди ви, беси, бігаєте?» Кульгавий сказав: «Ми бігаємо до царя на обід».- «Коли побіжиш назад, принеси мені сільничку від царя; тоді я повірю, що ви там обідаєте». Він приніс солоницу. Пустельник сказав: «Коли побіжиш знову до царя обідати, забіжи до мене взяти тому солоницу». Між тим на солонці написав: «Ти, царю, не благословясь, їси; з тобою беси їдять!» Государ велів, щоб на стіл ставили все, благословясь. Після того бесенки прибігли на обід і не можуть підійти до благословенного столу, палить їх, і втекли назад.

Почали питати кульгавого: «Ти залишався пустельником; вірно, говорив з ним, що ми на обід ходимо?» Він сказав: «Я тільки одну солоницу приносив йому від царя». Почали беси кульгавого за те дерти, для чого розповідав пустельнику. Ось кульгавий в помсту побудував проти келії пустельника кузню, і став старих переробляти в гірничо на молодих. Пустельник побачив, захотів і сам перевтілитись: «Дай-но,- каже,- і я переделаюсь!» Прийшов в кузню до бісеняти, каже: «а Можна і мене переробити на молодого?» - «Мусиш»,- відповідає кульгавий, і кинув пустельника в сурми; там його варив-варив і висмикнув молодцем; поставив його перед дзеркало: «Поглядись-ка тепер - який ти?»

Пустельник сам собі намилуватися не може. Потім сподобалося (захотілося йому одружитися. Кульгавий надав йому наречену; обидва вони прасуються не надивляться один на одного, милуються не намилуються. От треба їхати до вінця; бесенок і каже пустельнику: «Дивися, коли вінці стануть накладати, ти не прийми хрещення!» Пустельник думає: як же не хреститися, коли вінці накладають? Не послухався його й перехрестився, а коли перехрестився - то побачив, що над ним нагнута осика, а на ній петля. Якщо б не перехрестився, так би тут і повис на дереві; але Бог відвів його від кінцевої погибелі. (Із зібрання В.і.даля.)

 

С. Жив-був святий пустельник, і він вичитав в Писанні: всі, чого ні побажаєш, і все, чого не попросиш у Бога з вірою,- то Господь тобі і дарує. Захотілося йому відчути: чи це правда? «Ну, можна чи того статися,- думав він,- коли я побажаю взяти за себе царівну, то ужли ж цар і видасть її за такого старця!» Думав-думав і пішов до царя. Так і так, каже, хочу взяти за себе царівну заміж А цар каже: «Коли ти дістанеш мені такий дорогий камінь, якого ще ніхто не бачив, так царівна буде твоєю дружиною». Вернувся пустинник в келію; а межу давно вже прикро дивитися на його святе житіє, прийшов він спокушати пустельника і став розповідати йому про своє могутність. «А чи зможеш ти, нечистої, влізти в цей глечик з водою?» - «Е! Та я, мабуть, в порожній горіх влізу, не тільки в глечик!» - «Однак спробуй сюди влізти!» Рис здуру влізла в глечик, а пустельник і почав його хрестити. «Пусти мене, зроби милість, пусти! - закричав чорт на все горло,- хрест мене пече, страшно пече!» - «Ні, не пущу! Хіба візьмешся дістати мені такий дорогий камінь, якого ще ніхто на світі не бачив - ну, тоді інша справа!» - «Дістану, право слово, дістану, тільки пусти!» Пустельник открестил глечик; чорт вискочив звідти і полетів. Через малий час вернувся він з таким дорогим каменем, що всякому на диво! Взяв пустельник камінь і поніс до царю. Той - робити нічого - звелів царівну готуватися заміж за старця; пустельник і каже: «Не треба! Бач, я начитав в Писанні: що не попрошу у Бога - то мені і зробить, от мені й захотілося спробувати, а справді-то одружитися я не хочу». А нечистої вже як було радів, що збентежив пустельника: «Ось-де одружується з царівною, яке тут рятунок!»

В інший раз засперечався пустельник з чортом: «Не влізеш-де ти, окаянний, горіх свистун (свищ)! Рис хвалився і вліз. Ось пустинник давай його хрестити. «Пусти! - закричав нечистої,- будь ласка, пусти! Мене вогнем пече!» - «Випущу, коли промугикаєш ангельські гласи!» - Не смію,- говорить нечистою,- розірвуть мене за це наші!» - «Одначе пропій!» Що робити? Погодився чорт; ось випустив його пустельник на волю, сам упав на коліна і зачав Богу молитися, а нечистої заспівав ангельські гласи: то-то добре! То-то чудово! Бач, чертй раніше були ангели, тому вони і знають ангельські гласи. Як заспівав він - так і піднявся на небо: Бог, значить, простив його за це спів. (Записана видавцем у Воронезькій губернії, Бобровском повіті.)

 

 

 

Наступна сторінка >>>

 

 

 

 

Вся бібліотека >>>

Зміст книги >>>