Вся бібліотека >>>

Зміст книги >>>

  


Російський народ. Повна ілюстрована енциклопедія

Золотое стремя

Олександр Миколайович Афанасьєв


 

Золоте стремено

 

 

У деякому царстві, у деякій державі жив-був один циган, була у нього дружина і семеро дітей', і дожив він до того, що ні їсти, ні пити нічого - немає ні шматка хліба! Працювати-то він лінується, а красти боїться; що робити? Ось вийшов циган на дорогу і стоїть в задумі. На ту пору їде Єгорій Хоробрий". «Здорово! - каже циган,- куди їдеш?» - «До Бога».- «Навіщо?» - «За наказом: чим кому жити, ніж промишляти».- «Розкажи про мене Господу,- каже циган,- ніж велить мені харчуватися?» - «Добре, доповім!» - відповідав Єгорій і поїхав своєю дорогою. От циган чекав його, чекав, і тільки вгледів, що Єгорій їде назад, зараз і питає: «Що ж доповів про мене?» - «Немає»,- каже Єгорій. «Що ж так?» - «Забув!» Ось і в інший раз вийшов циган на дорогу, і знову зустрів Егорія: їде він до Бога за наказом. Циган і просить: «Скажи де про мене!» - «Добре»,- сказав Єгорій - і знову забув. Вийшов циган і в третій раз на дорогу, побачив Егорія і знову просить: «Скажи де про мене Богу!» - «Добре, скажу».- «Та ти, мабуть, забудеш?» - «Ні, не забуду». Циган не вірить: «Дай, каже, мені твоє золоте стремено (стремено) я потримаю, поки ти повернешся назад; а без того ти знову забудеш». Єгорій відв'язав золоте стремено, віддав циганові, а сам про одному стремене поїхав далі. Приїхав до Бога і став питати: що кому жити, чим займатися? Отримав наказ і хотів було їхати назад; тільки став на коня сідати, глянув на стремено і згадав про цигана. Вернувся до Бога і каже: «Попався мені ще на дорозі циган і покарав запитати: чим йому харчуватися?» - «А циганові,- говорить Господь,- той і промисел, коли у кого що візьме та приховає; його справа обдурити так выбожить!» Сів Єгорій на коня і приїхав до цигана: «Ну, правду ти, циган, розповідав! Коли б не взяв ти стремено, б зовсім забув про тебе».- «То-то й є! - сказав циган,- тепер повік мене не забудеш, як тільки глянеш на стремено - зараз мене помянешь. Ну, що Господь-то сказав?» - «А то й сказав: коли у кого що візьмеш-сховаєш та забожишь, твоє і буде!» - Спасибі,- мовив циган, вклонився і повернув додому. «Куди ж ти? - сказав Єгорій.- Віддай моє золоте стремено».- «Яке стремено?» - «Так ти ж у мене взяв?» - «Коли я в тебе брав? Я тебе вперше бачу, і ніякого стремена не брав, їй-Богу, не брав!» - забожився циган.

Що робити - бився з ним, бився Єгорій, так і поїхав ні з ніж! «Ну правду розповідав циган: коли б не давав йому стремено - і не знав би його, а тепер повек пам'ятати буду!»

Циган узяв золоте стремено і пішов продавати. Йде дорогою, а назустріч йому їде пан. «Що, циган, продаєш стремено?» - «Продаю».- «Що візьмеш?» - «Півтори тисячі рублів».- «Чому так дорого?» - «Потім, що воно золоте».- «Ну, гаразд!» - сказав пан; спохопився в кишеню - немає більше тисячі. «Ось тобі, циган, тисяча - віддавай стремено; а решта гроші напоследях отримаєш».- «Ні, пане, тисячу-карбованців, мабуть, я візьму, а стремена не віддам; як дійдеш, що слід по домовленості, тоді і товар отримаєш». Пан віддав йому тисячу і поїхав додому. І те. 1ько приїхав - зараз же вийняв п'ятсот рублів і послав до цигана з своєю людиною. «Віддай,- каже,- ці гроші циганові, та візьми у нього золоте стремено». Ось приходить барської людина в хату до цигана. «Здорово, циган!» - «Здорово,доброї людина!» - «Я привіз тобі гроші від пана».- «Ну давай, коли привіз». Взяв циган п'ятсот рублів і давай поїти його вином; напоїв досхочу! Як напоїв досита, став панською людина збиратися додому і каже цигана: «Давай же золоте стремено».- «Яке?» - «Та то, що пану продав!» - «Коли продав? У мене ніякого стремена не було».- «Ну, давай назад гроші!» - «Які гроші?» - «Та я зараз віддав тобі п'ятсот рублів».- «Ніяких грошей я не бачив, їй-Богу, не бачив! Ще тебе самого Христа заради поїв, не те, що брати з тебе гроші!» Так і отперся циган. Тільки почув про те барин, зараз поскакав до цигана: «Що ж ти, злодій такою, гроші забрав, а золотого стремена не віддаєш?» - «Та яке стремено? Ну, ти сам, пане, розсуди, як можна, щоб у такого мужика-серяка так було золоте стремено!» Ось пан з ним возився-возився, нічого не бере. «Поїдемо, каже, судитися».- «Мабуть,- відповідає циган,-тільки подумай, як мені з тобою їхати-то? Ти є пан, а я мужик вахлак! Одягни-но наперед мене в гарну одежу, та й поїдемо разом».

Пан нарядив його в свою одежу, і вони поїхали в місто судитися. Ось приїхали в суд; пан каже: «я Купив у цього цигана золоте стремено; він гроші забрав, а стремена не віддає». А циган каже: «Панове судді! Самі подумайте, звідки візьметься у мужика-серяка золоте стремено? У мене будинки і хліба-то немає! Не відаю, чого цього панові треба від мене? Він, мабуть, скаже, що на мені і одежина його!» - «Так таки моя!» - закричав пан. «Ось бачите, панове судді!» Тим справа й скінчилося; поїхав пан додому ні з чим, а циган став собі жити та поживати, та добра наживати". (Із зібрання в. І. Даля).

 

Варіант. Тільки що виїхав Єгорій, мужик продав Нестерка золоте стремено так купив собі хліба і всякого харчу, і з тієї пори завжди у кого що не візьме - а вже неодмінно затаїть і забожит.

 

 

 

Наступна сторінка >>>

 

 

 

 

Вся бібліотека >>>

Зміст книги >>>