Вся бібліотека >>>

Зміст книги >>>

  


Російський народ. Повна ілюстрована енциклопедія

Илья-пророк и Никола

Олександр Миколайович Афанасьєв


 

Ілля-пророк і Нікола

 

 

Давно було; жив був мужик. Николин день завжди шанував, а в Ільїн ні-ні, та і працювати стане; Миколаю-угоднику і відслужить молебень, і свічку поставить, а про Іллю-пророка й думати забув.

От як раз-то йде Ілля-пророк з Ніколою полем цього самого мужика; йдуть вони так дивиться - на ниві зеленя стоять такі славні, що душа не натішиться. «Ось буде урожай, так урожай! - каже Микола. Та й мужик-то, право, хороший, доброї, побожною; Бога пам'ятає і святих знає! До рук добро дістанеться...» -

«А от подивимося,- відповів Ілля,- ще багато дістанеться! Як спалю я блискавкою, як виб'ю градом все поле, так буде мужик твій правду знати, так Ільїн день почитати». Посперечалися-посперечалися і розійшлися в різні сторони. Микола-угодник зараз до мужика: «Продай, говорить, скоріше ільїнському батьки весь свій хліб на корені; не то нічого не залишиться, все градом повыбьет». Кинувся мужик до попа: «Не купиш, батюшка хліба на корені? Всі поле продам; така потреба в грошах прилучилась, що вийми та поклади! Купи, батько! Дешево віддам». Торгуватися-торгуватися, і сторгувалися. Мужик забрав гроші і пішов додому.

Минуло ні багато, ні мало часу: зібралася, понадвинулась грізна хмара, страшенною зливою і градом вибухнула над нивою мужика, весь хліб як ножем зрізала - не залишила жодної билинки. На інший день йде повз Ілля-пророк з Николою; і говорить Ілля: «Подивися, який розорив я мужиково поле!» - «Мужиково? Ні, брат! Розорив ти добре, тільки це поле іллінського попа, а не мужиково».- «Як попа?» - «Та так; мужик - з тиждень буде"- як продав його ільїнському батькові і гроші все сповна отримав. То-то, чай, поп по грошам плаче!» - «Постій же,- сказав Ілля-пророк,- я знову поправлю ниву, буде вона вдвічі краще колишнього». Поговорили і поииги всякої своєї дорогою. Микола-угодник знову до мужика: «Іди, каже, до попа, викупиш поле - в збитку не будеш. Пішов мужик до попа, вклоняється і каже: «Бачу, батюшка послав Господь Бог нещастя на тебе - все поле градом вибито, хоч куля покоти! Так вже і бути, давай навпіл гріх: я беру назад своє поле, а тобі на бідність ось половина твоїх грошей». Поп зрадів, і зараз вони по руках вдарили.

Між тим - звідки що взялося - стало мужиково полі поправлятися; від старих коренів пішли нові свіжі пагони. Дощові хмари то і справа носяться над нивою й напувають землю; дивний вродив хліб - високої та частою: смітної трави зовсім не видно; а колос налився повній-повній, так і гнеться до землі. Пригріло сонечко, і дозріла жито - немов золота коштує в поле. Багато натиснув мужик снопів, багато наклав копиць; вже зібрався возити, та в скирти складати. На чу пору йде знову повз Ілля-пророк з Николою. Весело оглянул він все поле і каже: «Подивися, Нікола, яка благодать! Ось так нагородив я попа, повек свій не забуде...» - «Попа?! Ні, брат! Благодать-то велика, адже це поле - мужиково; поп тут ні при чому залишиться»,- «Що ти!» - «Праве слово! Як вибило градом всю піну, мужик пішов до ільїнському батьки і викупив її назад за половинну ціну». «Постій же! - сказав Ілля-пророк,- я заберу хліба всю ріжків: скільки б не наклав мужик снопів, більше четверика за раз не вымолотит».- «Погано!» - думає Микола-угодник; зараз вирушив до мужика. «Дивись,- каже,- як станеш хліб молотити, більше одного снопа за раз не клади на ток». Став мужик молотити: що ні сніп, то і четверик зерна. Всі засіки, все кліті набив житом, а все ще залишається багато; він поставив нові комори і насипав полнехоньки. Ось іде якось Ілля-пророк з Николою повз його двору, поглянув туди-сюди і каже: «Бач, які комори вивів! Щось насипати в них стане?» - «Вони вже полнехоньки»,- відповідає Микола - угодник. «Так звідки ж узяв мужик стільки хліба?» - «Овва! У нього всякої сніп дав по четверику зерна; як зачав молотити, він все по одному снопу клав на ток».- «Е, брат Нікола! здогадався Ілля-пророк; це все ти мужику переповідаєш».- «Ну, ось вигадав; стану я переказувати...» - «Як там хочеш, а це вже твоя справа! Ну, буде ж мене мужик пам'ятати!» - «Що ж ти йому зробиш?» - «А що зроблю, те тобі не скажу».- «Ось коли біда так біда приходить! - думає Микола-угодник, і знову до мужику: купи, каже, дві свічки, велику та малу, і зроби те-то, і то-то.

От на другий день йдуть разом Ілля-пророк і Микола-угодник у вигляді подорожніх, і попадається їм назустріч мужик.- несе дві воскові свічки - одну велику рублеву, а іншу копійчану. «Куди, мужичок, шлях тримаєш?» - запитує його Микола-угодник. «Так ось йду свічку рублеву поставити Іллі-пророку; вже такий був милостивий до мене! Градом поле вибило, так він батюшка постарався, та вдвічі краще колишнього дав урожай».- «А копійчана-то свічка на що?» - «Ну, ця Миколаю!» - сказав мужик і пішов далі. «От ти, Ілля, кажеш, що я все мужику переказую; чай, тепер сам бачиш, яка це правда!» На тому справа і покончилось; змилувався Ілля-пророк, перестав мужику бідою загрожувати; а мужик зажив розкошуючи, і став з тієї пори однаково почитати і Ільїн день і Миколин день. (Записано зі слів селянина Ярославської губернії)

 

 

 

Наступна сторінка >>>

 

 

 

 

Вся бібліотека >>>

Зміст книги >>>