Вся бібліотека >>>

Зміст книги >>>

  


Російський народ. Повна ілюстрована енциклопедія

Исцеление

Олександр Миколайович Афанасьєв


 

Зцілення

 

 

Ось бачиш, скажу тваей миласти, був адин священик бяднеющий, пребяднеющий. Прихід у неї був хвора малий, алі як тобі сказати правду казати:

шо інше, толька, слиш, всі малился Богу, якби в достатку та бути пасправнее. Ось він все малился, ди малился, день і ніч малился, і Ніколу миласливава прасил все, якби справица. Ан немає - лих! Не дає Бог йому щастя. Ось він пашол з дому, куди очі дивляться: шов-шов, всі шов, і побачив він; возля дароги сидять двоя з сумками, як і він піші - ну, знаш, присіли атдахнуть. Адин-ат малодинькай з бароткай, а інший-ят сединькай дідок». Адин-ат, знаш, був сам Христос, а інший-ят Нікола мілас-лівай. Ось він абрадовался, патшол до ним і гаваріт: «Ну, братці! Ви, як і я, пішки йдете; хто ви дискать такі?» Ані йому сказали: «Ми ворожецы, знахарі, і варажить вміємо і лікуємо». - «Ну, слиш, не можна вам взяти і мене з сабою».- «Пайдем»,- га-варять йому. «Толька матряй" все порівну ділити».- «Знама справи, шо порівну». Ось эвтим справах-та і пашлі ані всі троя разом. Йшли вони, йшли, втомилися і зайшли в начавать хатинку. Поп-ат все у себе з вечора з'їв, шо, знаш, була у нево съеснова. А у Христа з Микола миласливым була адна лиш прасвирачка, і ту пала-жили ані на полачку у абразов та другова дні. Ранок поп встав; захателась йому є, він взяв украт(д)кай ту прасвирачку і з'їв. Христос-ат схопився прасвирачки, ан ліх немає її! «Хто, слиш, маю прасвирачку з'їв?» - каже тата. Він замкнувся, сказав: «Знати не знаю, я не їв». Ось так таму справі і бути.

Встали, вийшли з хатинки і пашлі апять; йшли ані, йшли, і прийшли в адін горат. Ось малодинькай з бароткай знахар, знаш - Христос-ат і гаваріт: «У эвтам гараду у багатава пана де є бальна дочка; ніхто не смох її вилікувати, айдате-ка ми до нього». Прийшли ані до таму панові, стали стучатца у нево пад ак-ном: «Пусти-но нас; ми, слиш, вилікуємо тваю дочка».

Ось пустили їх. Дав їм той пан лікувати палю дочка; ані взяли її і павели в баню. Привели в лазню, і Христос-ат всією її розрізав на частини: ана і не чула, й не плакала, не кричала. Розрізав на частини, взяв і перемив все на все в трьох вадах. Перемив в трьох вадах і слажил її всією разом папрежняму, як була. Слажил разом, і спрыснул раз - ана зрослася; спрыснул в іншій - вона пашевелилась; спрыснул в третій - ана встала. Привели її до атцу; ана, знаш, і гаваріт: «Я ва здарова всім папрежняму». Ось пан той їх вдоваль сито на сито всім накарія-милий і напаил. Поп їв, їв, насилу з місця встав, а ті, знаш; Христос-ат ди Нікола миласливай, немношка закусили, і ситі. Ось пасля барин-ат аткрыл їм скриня з грішми: «Ну, слиш, беріть, скільки душевашей бажана». Ось Христос взяв жменьку, ди Нікола миласливай іншу; піп почав савать скрізь собі, і у кишені, за пазуху, і в торбу, і в сапаги - ильно" скрізь була повна.

Ось эвтим справах-та пашлі ані апять в дарогу; йшли, йшли, і прийшли до річки, Христос з Микола миласливым разом перейшли легоханька, а поп-ат з грошима йшов-йшов па ваде-та й почав була танути. З другова та березі Христос з Микола миласливым кричать йому: «Кинь, кинь гроші! Кинь, слиш, гроші! А то утонишь».- «Ні,- гаваріт,- хоч утану, а їх не кину».- «Кинь, кинь гроші! А то захлинеться, помреш».- «Ні, помру - не кину!» - гаваріт поп, і кає-як перебрів він з грошима-та через річку. І сіли всі на троя бережок. Христос-ат і гаваріт тата: «Давай гроші-та ділити». А піп не дає: «Эвта травень гроші! Ви шо не брали собі більше? Я трохи була не утанул з ними, а ви га-варили: кинь їх».- «Ауговор-ат,- сказав Христос,- віть лутча дених. Ось піп став викладати палі гроші в купу, і Христос з Микола миласливым слажили палі туди-жа, Ось эвтим справах-та став Христос ділити гроші і класти на чотири купки, на чотири частки. Поп-ат гаваріт: «Нас де троя; каму кладеш ти ше четверту частку?» - «Четверта частка таму,- гаваріт Христос,- хто травня прасвирачку з'їв».- «Я, чуєш, її з'їв!» - патхватил поп. Ось Христос-ат з Микола миласливым усміхнулися. «Ну, калі ти травня прасвирачку з'їв, так ось тобі евті дві купки дених. Так от і маю вазьми собі ж»,- гаваріт Христос. «І травня, слиш, купку візьми собі»,- гаваріт Нікола миласливай. Ну, таперь у тебе многа денех! Іди дамою, а ми підемо дні.

Поп-ат узяв усі гроші і пашол адин. Пашол, знаш, і думає: чим дискать мені дамою йти, лутча піду я адин лікувати; я зумію таперь - бачив, як лечут. Ось він йшов-йшов, прийшла в горат і проситца до аднаму багатаму купцеві: дізнався знаш, шо у нього є дочка бальна, і ніхто її не мох вилікувати. Проситца до багатаму купцеві: «Пустіть мене, я вашу бальну дочка вилікую». Пустили його. Він, знаш, запевнив їх, шо вилікує. Ну харашо, так таму справі і бути: вилікує, так ви лікує! Ось выпрасил він бальшой нтш вострай і павло бальну в лазню, і почав її різати на частини: знаш, бачив - як Христос-ат різав. Тільки нуку кричати эвта бальна; кричала, кричала, шо ні є сили! «Не кричи, слиш, не кричи: будишь здарова!» Ось порізав її замертво на частини, і почав її перемивати в трьох вадах. Перемив і почав складати апять, як була папрежняму; ан-ліх не складається ана на прежняму. Ось він мучився, мучився над нею, кає-як слажил. Слажил і спрыснул раз - ан, слиш, ана не срастаетца; спрыснул в інший - немає толку; спрыснул в третій - все, знаш, без толку. «Ну, біда травня! Прапал я таперь! Угажу на висилицу, ліба матряй в Сибір на катару!» Почав плакати і малитца Богу і Николі миласливому, штоп паслали йому апять тих знахарів. І бачить в акошка, шо йдуть до нього в баню ті знахарі: малодинькай з ба-роткай і сединькай дідок. Ось як абрадовался їм! Бух їм в ноги: «Батюшки травень! Будьте атцы радні! Взявся я лікувати на вашу думку, так не виходить...» А евті знахарі апять, знаш, були Христос і Нікола миласливай. Взашли, усміхнулися і гаварят: «Ти хвора скоро вивчився лікувати-та!» Ось Христос-ат взяв мертваю все па частинах перемив, ди і слажил. Слажил, знаш, папрежня-го, як було, і спрыснул раз - ана зрослася, спрыснул в іншій - ана пашевелилась, спрыснул В третій - вона встала. Ось поп-ат перехрестився: «Ну, слава тобі, Господии! Уш ось як рат - сказати не можна!» - «Вазьми,- сказав Христос,- і атведи її таперь до батька; ди матряй, не більше лікуй! - міцно покарав йому,- а не те прападешь!» Ось знахарі ті: Христос і Нікола миласливай пашлі са двара, а поп-ат привів її до атцу: «Я її, слиш, вилікував». Дочка сказала атцу, што ана таперь здорова па прежняму. Купець пука ево паить, кармить, угаваривать, штоп астался він у нсво-та. «Ні, не астанусь!» От купець емудених дач вдональ, лошать з павоскай, і поп уш пряма паехал дамою і па-лажил зарік, шо лікувати таперь не стане.

(Записана в Казанської губернії.)

 

 

 

Наступна сторінка >>>

 

 

 

 

Вся бібліотека >>>

Зміст книги >>>