Вся бібліотека >>>

Зміст книги >>>

  


Російський народ. Повна ілюстрована енциклопедія

Бедная вдова

Олександр Миколайович Афанасьєв


 

Бідна вдова

 

 

А. Давно було - мандрував по землі Христос з дванадцятьма апостолами. Йшли вони раз як би прості люди, і не можна визнати було, що це Христос і апостоли. От прийшли вони в одну село і попросилися на нічліг до багатого мужика. Багатий мужик їх не пустив: «Он там живе вдова, вона пускає убогих; ідіть до неї». Попросилися вони ночувати у вдови, а вдова була бідна, пребеднеющая! Нічого у неї не було; тільки була малесенька краюшечка хлібці, та з жменьку мучицы; була у неї ще корівка, та і та без молока - не отелилася до того терміну. «У мене, господи»,- говорить вдова,- хатинка мала, і лягти вам ніде!» - «Нічого, як-небудь упокоимся».

Взяла вдова мандрівників і не знає, чим наситити їх. «Чим мені погодувати вас, рідних,- говорить удова,- всього-навсього є у мене одна малесенька краюшечка хлібця та з жменьку мучицы, а корова не призвела ще теля, і молока нетуть: все чекаю - ось отелиться... даруйте на хліб, на сіль!» - «Та, бабуся!» - сказав Спаситель,- не журися, все будемо ситі. Давай що є, ми і хлібця поїмо: все, бабуся, від Бога... Ось сіли вони за стіл, стали вечеряти, однією краю-шечкой хлібці всі наситилися, ще й скибок ева скільки залишилося! «Ось, бабуся, ти казала, що нічим буде нагодувати,- сказав Спаситель,- дивись-но, ми всі ситі, та й ще скибки залишилися. Все, бабуся, від Бога...»

Переночували Христос і апостоли у бідної вдови. Ранок каже вдова своїй невістці: «Подь, пошкреби мучицы в засіку, авось набереш з жменьку на млинці погодувати мандрівників».

Невістка сходила і несе борошна таки порядну махотку". Стара не надивится, звідки взялося стільки; було трохи, а таперьча і на млинці вистачило, та ще невістка каже: «Там у засіку і на інший раз залишилося». Напекла вдова блінков

'Варіант. Йшов Христос з 12 учнями, немов жебрачки. Прийшли вони в місто і попросилися ночувати до багатого купця; купець не пустив.., і пригощає Спасителя і апостолів! «Їжте, рідні, чим Бог послав...» - «Спасибі, бабусю, спасибі!».

Поїли вони, попрощалися з бедною вдовою і пішли собі в шлях. Йдуть десь по дорозі, а в стороні від них сидить на пагорбі сірий вовк; вклонився він Христа і став просити собі їжі: «Господи,- завив,- я їсти хочу! Господи, я їсти хочу!» - «Іди,- сказав йому Спаситель,- до бідної вдови, з'їж у неї корову з телям. Апостоли засумнівалися і сказали: «Господи, за що ж велів ти зарізати у бідної вдови корову? Вона так ласкаво прийняла і нагодувала нас; вона так раділа, ожидаючи від своєї корови теля: б у ній молочко - їжу на всю сім'ю».- «Так має бути!» - відповідав Спаситель, і пішли вони далі. Вовк побіг і зарізав у бідної вдови корову; як дізналася про те старенька, вона зі смиреньем промовила: «Бог дав, Бог і взяв; Його свята воля!»

От ідуть Христос і апостоли, а назустріч їм котиться по дорозі бочка з грошима". Спаситель каже: «Йди, бочка, до багатого мужика" у двір!» Апостоли знову усумнилися: «Господи! Краще б велів ти цій бочці котитися у двір до бідної вдови; у багатого і так всього багато!» - «Так має бути!» - відповідав їм Спаситель, і пішли вони далі. А бочка з грошима прикатилась прямо до багатого мужика у двір; мужик взяв, приховав ці гроші, а сам все незадоволений: хоч би ще стільки ж послав Господь, думає про себе. Христос і апостоли йдуть собі та йдуть. Ось опівдні була велика спека, і захотілося апостолам випити. «Ісусе! Ми пити хочем»,- кажуть вони Спасителя. «Йдіть,- сказав Спаситель,- ось по цій доріжці, знайдете криниця та напийтеся».

Апостоли пішли; йшли-йшли і бачать колодязь. Заглянули в нього: там-то срамота, там-то сквернота - жаби, змії, лягва... там-то недобре! Апостоли не напившись, скоро вернулися назад до Спасителя. «Що ж випили водиці?» - запитав їх Христос. «Ні, Господи!» - «Чому?» - «Так ти, Господи, вказав нам такий колодязь, що і подивитися-то в нього страшно». Нічого не відповідав їм Христос, і пішли вони вперед своєю дорогою. Йшли-йшли; апостоли знову говорять Спасителя: «Ісусе! Ми пити хочем». Послав їх Спаситель в іншу сторону: он бачите криниця,

' Варіант: Зібрала вдова вечеряти і каже: «Я б вам, рідні, блінков розчинила, так борошна нетути». Христос відповідає: «Подивися, може бути знайдеться».- «Ні, батюшки ви мої! Я вже в скрині крылуш-ком борошно повымела».- «Іди, подивися,- знову каже Христос,- може і знайдеться». Пішла вдова і бачить: повна скриня муки! Звідки що взялося! Принесла вона борошна, зробила розчин, а вранці встала і напекла млинців.

Ст. В давні часи ходыв по землі Бог і з святим Мыколаем і святим Петром, і вже святий Петро совсим обдерся" так, що й не стало на йому ныякого шматя". А Господь каже йому: «Пиды, Петре, та украды зби шматя дени-будь на тину, тай прислухай-ся - чи буде за ті лаяты тобі господиня, чи ні?» Від св. Петро пі-шов і покрав повишане на тынови людьске шматя, і убрався, пишов до Бога, тай каже: «Я вже вкравши шматя, али ж господиня мене за теє не гавкав, а тількі оглядывшысь сказала: "Нехай йому Бог звыдыть і избачить!» А Бог, выслухав цее, тай каже: «Ну добре, коли так!"». Від Бог, св. Петро і св. Миколай всі зашлы в обі-дранную хату до однієї найбиднищой вдови-мужычки, упросы-лысь в ній на ничь і сталы спрошуваты: «Чи ныма чого у тебе печаті? А господиня одвичае: «Ныма в мене нічого. Я бідна, хліб собі заробляю, і тількі травня хлиба, що один окрайчык на лыци». А Бог до нея каже: «Дай же нам хоч борщу». Вона знов одвичае: «Та ныма у мене ні якой стравити"", і ничогисынько не варыла».

Від Бог знов сказавши: «Погляды лыш, молодыце, добре в пічі, може і найдеш там чого-ныбудь». Вона все таки не хоче того слухаты, а дали Бог як причыпывея добре до неї: «Таки погляды в пичь та погляды». Від он, аби витчыпытьця, іду до печі; коли заглянула туди пичь, аж там богацько всякої всячыны - понаварывано різної хорошой стравити і варынухи. Тай каже вона: «Що це таке на світі значыт, я не топыла, аж богацько є понаварывано всякої всячини?» Вона від повынимала все з печі, і всі вони понайидалысь, тай полягалы спати; а господиня все не знала, що то Бог прийшов до неї. На другый день вранци Бог, св. Петро і св. Миколай повставалы, подяковалы гарно хозяйци,

"Варіант: Перший колодязь приготований багатому купцеві, а другий бідної вдови. " Ободрался. "' Сукні. "" Страви. " Подякували старанно. тай пишлы далі, і почулы вони высильне граньє: аж надхо-дять вони туди, коли дывятця, а там высилья в одного багатого мужыка. Від св. Миколай каже: «Господы мылостывый! Ходимо ми на ті высилья, чи не дадуть і нам за чарци горілки та чого пойисты?» А Бог каже: «Добре, ходым».

Від війни пишлы туди замисть старцив, буцим" просыты ми-лостыни, а багатий господар теи хати оглянувшысь до них, тай знов ставши частуваты за столом своїх высильных гостей, багатих хозяинив, а дали ставши гукаты на свою жинку: «А дай лыш там старцям мылостыни». А жінка його - така в убраньи, щой ку-ди! - закрычала сердыто: «Ти гляды своїх людей, що частуеш", і не оглядайся до старцив; бо як ти принадыш сых дідів"", то й не будуть через вих двері зачынятьця!»""

Дали погодывши, тієї господар як озирнувшись побачыв, що довго старци стояти в хаті, та нагумонив добре на свою жинку,- аж тоді вона дала тим старцям за маленький чароци горілки і по шматочку хлиба, тай выпроводыла їх за двері.

Від Бог з св. Петром і Мыколаем ідучи звиттыля", тай каже Бог: «Ну тай багатий ж цей чоловик, що ми були в нього на ви-сильи, али ж і міцно вин скупый, а його жінка іще гірша скупища і дуже велика злоедныця, та і обоє вони не вміють у щастя шануватысь"" і не хотять допомагати! другым бідним людям».

Від Бог з св. Петром і Мыколаем пишлы щляхом"" на полі полягалы спочываты, аж прибиг до вих вовк, тай просыть Бога: «Дай міні, Господы, що пойисты; бо я цилые добу нычого не йив і дуже охляв з голоду».

Бог выслухав цее, тай говорыть: «Пиды, вовче, в село; там є найбиднища вдова-мужычка, що ми в ній ночувалы; у ній є одна тількі ряба корова, то визьмы ту корову тай изъйиж». А св. Миколай почавши просыть Бога: «Господы милостивий! Нащо ж обижаты бидную вдову, нехай вовк не бере в нею послидней корови, бо вона буде гирько плакати і мучытьця; а краще нехай вовк відшкодування яку-ныбудь скотыну у того богатиря , де ми булли на высильи, бо вин багатий чоловик та ще й дуже скупый». А Бог каже: «Не можна так! Нехай возьме корову біля самої теи бидной вдови; нехай вона до час плачі та гирько бидуе"", бо вона на сім світі таланов не травні».

Від вовк побиг до неї, а вони полягалы спати. Св. Миколай і ставши жаловаты бидной вдови, тай почавши вин придумуваты, як би ухытрытьця і помогты для неї, а дали надумавши і подывувся, що Бог вже спыть (а Бог все знае, та навмысне буцим спыть, від св. Миколай узявши та мерщій побиг на впереймы""

вовка другою стороною, щоб вмазаты вдовыну корову болотом , щоб та корова була чорна, а не ряба, щоб не зъйив йі вовк. І як туди прибиг св. Миколай, від скориище болотом і обмазавши ту корову, так що вона зробылась чорна, тай зараз повернувши-ся назад до Бога. А Бог скоро вставши буцим нічого не знае, і каже до св. Петра і Миколая: «А що вставайте вже, та ходимо». І тіль-ки що хотилы вони йти далі, аж знов прибиг до вих тієї самий вовк і каже: «Ныма, Господы, у теи бидной вдови рябої корови, а тількі є у неї одна чорна».

Від Бог все вже знае, тай каже: «Ну так изъйиж ту чорну корову». А св. Миколай бачить, що нічого не вигляді*, тай замовчав. Від вовк побиг до чорної корови, а Бог з Петром і Мыколаем началы ідти шляхом. Від йдуть вони та йдуть, аж катытьця проти вих бочка, а св. Миколай пытае: «Що це таке, Господы, катытьця і куди?» Господь одвичае: «Це катытьця бочка з сребром і златом до того богатиря, що ми були в нього на высильи, бо та-кий його талан і така його частка; али всі його счастя буде на сім світі!» А св. Миколай давай просити, каже: «Господы мылостывый, удилы-ж, з цею бочки або з макитерку" для теи бидной вдови, де ми ночувалы; в неї ж вовк і послиднюю корову зъйив». А Бог одвичае: «Ні, того не можна! Бо цей талан дан одному тількі того богатырови».

Від св. Миколай вже замовчав, і началы ідти далі; ішлі та ішлі, аж св. Миколай захотив дуже пыты води тай каже: «Ах, як мыни хочетця пить!» А Бог говорыть йом: «Колысь я проходыв через оцей яр, що недалеко вигляд нас помітно, там я бачыв криницю". Іди туди, тай нап'ється води».

Коли пишов св. Миколай туди в яр, аж там коло крыныци по-бачыв такого богацько темного та сираго страшенно пеклі, такого сердытого, що аж кышыть; від вин злякався"" дуже тай на-сылу звиттыля утік". А Бог пытае: «Чого ти, Миколаю, так ныначе злякався, аж поблиднив з переполоху"", і мабудь не пыв води?» А св. Миколай одвичае: «Не міг я напыться, та ще й як побачыв, що там є такого богацько страшенно пеклі, то насылу я звиттыля утік».

Від Бог выслухав цее тай сказавши: «Ну, ходым ж дали!» І прошлы вони далі з пятыро гін , або більше, тай Бог знов каже до св. Миколая: «Іди у цей другый ярок, там повная буде криниця; то вже там напьесся води». Від св. Миколай пишов туди: коли надходыть в тій яр, яж там побачыв такий ще гиршый гад, та такого-ж його превелыкая сыла і дуже богацько, та ще й далеко злищий, як попереду бачыв, так що ныначе горыть трава.

І св. Миколай завсим перелякався та побилив, і насылу велику звиттыль утік, так ныначе на йому волосья і одежина зогорилася! І прийшов до Бога тай з переляку насылу розповівши, що не можна там напытысь води, бо ще й гиршей там є гад і далеко злищий від першого пеклі, що вин бачыв попереду. А Бог каже: «Ну коли так, то ходым ж далі».

Від війни пошлы далі і довго ишлы, аж побачылы далеко третій ярок ныначе з садком; тай Бог каже: «іди ж, Миколаю, в тій ярок, де бачыш - садок помітно, а вже там певне" напьесся води». Коли св. Миколай пишов туди, аж там така прихорошая криниця з пригожою водою, а над тею крыныцею і скризь там такії разнии, прихорошии, пахнючии цвиткы та ягоди, яблуки, хвыги, мындалы, розынкы"" і всяка овоч, а птыци такхороше спи иають та щебечуть різними голосами, і таке все там заныма-тельне, що й сказаты і не пропысаты можна. Від св. Миколай не знав, що й робити, чи воду пыты, чи любоватыся та прыглядува-тысь; напьетця трохы пахнючой води, тай оставыть пыты, та все разглядае. І вин трычи так потрохы пыв тую воду, та все разгля-дував, і не щувся"", що вин не в примиту пробув там цилых три рокы, як ныначе одну мынуту там був. Аж прыходыть туди

Господь Бог тай каже йому: «Що це ти, Миколаю, так довго тут сыдыш, що минуло того три рокы, як ти пишов сюди пить води?» І каже Бог: «А я тобі не дождався тай покынув, і далеко вже я выходыв з пів світа, покы знов до тебе вернувся». Від св. Миколай выслухавши цее, тай одвичае: «Господы мылостывый! Що це таке означати, що коло переднищих двох крыныць, куди я попереду ходыв пить поди, є там богацько страшенно пеклі, що й прыступыть страшно; а тутынька в третім яру так дуже прихорошая криниця з водою і все тутынька зростанні дуже гарная пах-нючая всяка всячина, що й не можна налюбоватысь і наслу-хатьця птычого щебетаня, що й любуйся, прислухайся тай ще того хочитця?» А Бог одвичае йому: «Оце ж знай, що передни-щий яр, де ти бачив богацько злого страшного пеклі, то теє міс-то называитця пеклом і воно опредиляно для того богатиря, що ми були в нього на высильи, а другий яр, де є ще гирший при-страшеный гад, то також приготовано пекло для жінки того-ж

багача, бо його жінка іще гірша вигляд свого чоловика ; як вони не вмилы в счастие житы, добре шановатысь, і не хотилы помогаты бідним людям, то за теє по смерті будуть вично мучитьця в тих пеклах. А оце третій яр, де ти, Миколаю, пыв воду, тай так довго тут забарывся* через теє, що тутынька дуже хоро-ше, называетця рай, опредиляный для теи бидной вдови, що ми в ній ночувалы, бо вона на сім світі цилый вік гирько бидова-ла, терпила та плакала, але була добра жінка і чесна, то за теє по смерті буде мати в сім раю вичное прибогатое щастя. Від бачь, як то робытця; будь добрий чоловиче, не вповай на зем-неї щастя, та люби бідних і намагайся, небоже, то, як кажуть, Бог в сім і майбутнім віку поможе!»

 

 

 

Наступна сторінка >>>

 

 

 

 

Вся бібліотека >>>

Зміст книги >>>