На головну

Зміст

  

Російська Історія

 

русская история

Сказання про Дракулу воєводі

 

Бысть в Мунтьянскои землі греческыя віри християнин воєвода ім'ям Дракула влашеским мовою, а нашим диявол. Толико зломудр, якоже по імені його, тако і житіє його. Приидоша до нього колись від турьскаго поклисарие1, і коли внидоша до нього і поклонишася за своїм звичаєм, а кап2 своїх з голів не сняша. Він же питання: “що заради тако учинисте до государю велику приидосте і такову сором мі учинисте?" Вони ж отвещаша: "такий наш звичай, государ, і земля наша має". Він же дієслова їм: “і аз хочу вашого закону потвердити, так міцно стоїте", і признач їм цвяхом малим залізним до головам прибити капи і відпусти їх, річок їм: “скажіть шедше государю вашому, він навчився від вас ту сором терпети, ми ж не навыкохом, та не посилає свого звичаю до іншим государем, котрі не хочуть його имети, але у собі його так тримає". Цар же велми разсердися про те і поиде на воїнством нього і прийшла на нього з багатьма силами. Він же, зібравши елико имеаше у собі війська, і удари на турків нощию, і множство изби їх, і не возможе противу великого воиска малими людьми, і возратися. І вряди з ним з того бою приидоша, та розпочато їх сам смотрити: коі поранений спреди, тому честь велику і подаваше витязем його учиняше, а вряди ззаду, того на палю признач всажати проходом3, теревенячи: "ти єси не чоловік, але дружина". А тоді, коли поиде на туркы, тако дієслова всьому воиску своєму: “хто хощет смерть помышляти, тои не ходи зі мною, остані зде". Цар же, чуючи те, поиде геть з великою срамотою, безчислено изгуби воиска, не сме на нього поити. Цар же поклисаря посла до нього, та дасть йому данину. Дракула ж велми почесті поклисаря оного і показу йому весь свій маєток і рече йому: “аз не токмо хочу данину давати цареві, але з усім своїм військом і з усією казною хочу до нього йти на службу, так як ми повелить, тако йому служу. І ти звести цареві, як поиду до нього, та не велить цар у своїй землі жодним зла учинити мені і моїм людем, а яз скоро хочу по тобі до царя іті, і данину принесу і сам до нього прииду". Цар, почувши, то від посла свого, що Дракула хощет прийти до нього на службу, і його посла почесті і обдаруй багато. І велми радий бысть, бе бо тоді ратуяся з східними. І посла скоро по всім градом і по землі, та коли Дракула поидет, никоегоже зла ніхто щоб Дракулу не вчинив, але ще й честь йому віддавали. Дракула ж поиде, собрався з усім воиньством, і приставове царстии з ним, і велику честь йому воздаваху. Він же преиде по землі його яко 5 дні і внезапу вернуся та розпочато пленити градове і села і безліч багато поплени і изсече, ових на колії сажаху турків, а інших на підлогу і присікаючи жжигая, і до ссущих младенець. Нічтоже прости, всю ту землю пусту учини, інших ж, іже суть християни, на свою землю прегна і насіли. І багато багато користи взем, возвратися, приставів тих вшанувавши, відпусти, річок: “шедше повесте царя вашого, якоже видесте, сколко могох, толико єсмь йому послужив. І буде йому бажана моя служба, і аз ще хочу йому тако служити, яка мі є сила". Цар же анітрохи йому не може учинити, але срамом переможений бысть.

 

І толико ненавидячи під своеі землі зла, яко хто вчинить дещо зло, татбу або розбої або кую лжу чи неправду, тоі жодною ді не буде живий. Аще чи великі болярин, або священик, або чернець, або прості, аще і велике богатьство мав би хто, не може искупитися від смерті, і толико грізний бысть. Джерело його і колодязь на єдиному місці. І до того кладязу і джерела прийшли путие мнозі від многых країн, і прихождаху людие мнозі і пияху від бездонного джерела воду, студена бо бе і солодка. Він же біля того колодязя на порожньому місці постави чару велику і димну злату; і хто хотяще воду пити, та тою чарою пієт, на тому місці так поставить, і, наскільки воно час пребысть, никтоже смеаше ту чару взяти.

 

Единою4 ж пусти по всей землі своеі веління, та хто старий і немічний, або чим шкідливий чи вбогий, вси та приидут до нього. І собрашася бесчисленое безліч жебраків і дивних до нього, чающие від нього великиа милості. Він же признач собрати всіх в єдину храмину велику, на те устроену, і признач дати їм ясті і пити доволі; вони ж ядше і возвеселишася. Він же сам прийде до них і дієслова їм: "що ще вимагаєте?" Вони ж вси отвещаша: "Відає, государя, бог і твоя величність, як тя бог напоумить". Він же дієслова до них: “хощете та дам вас беспечалны на цьому світі, і ничим ж нужни будете?" Вони ж, чающие від нього щось велике, і глаголаша вси: "Хощем, государю". Він же признач заперети храм і зажещи вогнем, і всі ту изгореша. І глаголаше до боляром своїм: “так весті, що учиних тако: перше та не стужают людем, і никтоже да не будеть нищь в моеи землі, але вси богатии, друге свободих їх, та не стражут никтоже від них на цьому світі від убогості або від недуги".

 

Єдиною ж приидоша до нього від Угорскыя землі два латинска мниха милостині заради. Він же признач їх розвести різно, і призва до себе єдиного від них, і показу йому округ двору безліч бесчисленое людеи на колех і на колесех, і запитай його, добро чи тако сотворих, і како ти суть, іже на колії. Він же дієслова: “Ні, государю, зло чиниши, без милості казниши, належить государю милостиву бути, а ти ж на кольи мученици суть". Покликавши ж і другаго і запитай його тако ж. Він же отвеща: “ти, государ, від бога поставлений єси хвацько творять стратити, а добро творять жаловати. А ти хвацько творили, за своєю справою восприали". Він же, закликавши перваго, і дієслова до нього: “так за що ти з монастиря і іс келії своєї ходиши за великым государем, не знаючи нічого, а нині сам єси глаголал, яко ти мученици суть. Аз і тобі хочу мученика учинити, та й ти з ними будеши мученик". І признач його на кіл посадити проходом, а іншому признач даті 50 дукат злата, дієслова: "Ти єси розумний чоловік". І признач його на возі з почестием відвести і до Угорскыя землі.

 

Колись же прийшла купець гість некы від Угорскыя землі в його град. І за його заповіді прости вооз свої на улиці граду перед полатою і товар на возі, а сам спаше в полате прийшовши. Та прийшовши один, украде з воза 160 дукат злата. Купець ж іде до Дракули, поведа йому изгубление злата. Дракула ж дієслова йому: "поиди, у цю ніч обрящеши злато". І признач за всьому граду искати татя, теревенячи: “аще не обрящется злодій, то весь град погублю". І признач своє злато нести і положити на возі уночі та приклади єдиний златои. Купець ж востав і отримаєте злато, і прочет єдиною і дващи5, обреташеся єдиний лишнии златои, і шед до Дракули, дієслова: “государю, обретох злато. І се є єдиний златои не мої, лишнии". Тоді ж приведоша і татя оного і з златом і дієслова купцю: “іди з миром, аще б ми не повідав єси, злато, готовий бих і тобі з сім татем на кіл посадити".

Аще дружина кая від чоловіка прелюбы створить, він же веляше сором еи вырезати і кожю содрати, і привязати її наду, і шкіру ту на стовпі серед граду і торгу повесити, і дівчатам, котрі девьства не збережуть, і вдовам також, а іншим сосца отрезаху; овым ж шкіру содравше з срама ея, і, рожен6 железен разжегши, вонзаху в сором еи, і усти исхожаше7, і тако прив'язана стояше біля стовпа нага, дондеже плоть і кістки еи розпадуться або птахам у харчі буде.

 

Єдиною ж яздящу йому шляхом і узре на якомусь сиромахе8 срачицю издрану худу, і запитай його: "имаши чи дружину?" Він же отвеща: “імам, государю". Він же дієслова: "веди ма в будинок твої, та вижю". І дружину його узре младу сущу і здраву і дієслова чоловікові ея: "Неси чи льон сіяв?" Він же отвеща: "господи, багато імам лну". І показу йому багато лну. І дієслова дружині його: “так за що ти лінощі имееши до чоловіка свого? Він повинен є сеяти і орати і тобі зберігає, а ти повинна єси на свого чоловіка одежю світло льопу чинити, а ти й срачици не хощеши йому учинити, а здрава сущи тілом; ти єси винна, а не чоловік твій: аще ли б чоловік не сіяв лну, то б твій чоловік повинен був". І признач еи руці отсещи і труп ея на кількість всадити.

 

Колись же обедоваше під трупием мертвих чоловік, іже на колії посаджених, безліч бо округ столу його; він же серед їх ядяше і тим услажашеся. Слуга ж його, іже перед ним ясті ставляше, смраду оного не могии терпети і заткну ніс і на країну свою голову схили. Він же запитай його: "що заради тако ремонтуєш?" Він же отвеща государю: “не можу цього смороду терпети". Дракула же ту і признач його на кіл всадити, теревенячи: “тамо ти є високо жити, сморід не можеть тобі доити".

Иногда9 ж прийшла від угорскаго короля Маттеашя апоклисарь до нього, людина не малий болярин, в лясех родом10, і признач йому сести з собою на обіді серед трупия того. І перед ним лежаше єдиний кількість велми дебел і високий, весь позлащен, і запитай апоклисаря Дракула: “що заради учиних сеї кількість? Тако повеж мі". Посол же тоі велми убояся і дієслова: “Государю, вважає мі ся тако: некии великии людина перед тобою согреши, і хощеши йому почтену смерть учинити паче інших". Дракула ж дієслова: “право рекл єси; ти єси велика государя посол кралевьскыи, тобі учиних сеї кількість". Він же отвеаща: “Государю, аще достоиное смерті вчинив буду, твори еже хощеши, праведныи бо єси суддя, не ти винен моеи смерті, але аз сам". Дракула ж расмияси і рече: "Аще б ми єси не тако отвещал, воістину був єси на цьому колі". І майже його велми і, обдарувавши, відпусти, теревенячи: ти правду ходи на поклисарство11 від великых государеи до великым государем, навчений бо єси з государьми великыми говорити, інші ж так не дерзнуть, але перше учими будуть, як їм з государьми великыми беседовати". Такий обычеи имеаше Дракула. Відкол до нього прихождаше посол від царя чи короля неизящен12 і не умеаше проти кознем хто отвещати, то на палю його всажаше, теревенячи: “не аз винен твоеи смерті, або государ твої чи ти сам, на мене ніщо рци зла: аще государ твої, відаючи тобі малоумна і не навчена, послав тебе є до мені, до великоумну государю, то государ твої вбив тебе є; аще чи сам осмілився єси, не научився, то сам убив єси себе". Тако поклисарю учиняше кількість високий і позлащен весь і на нього всаждаше.и государю його ті промови отписоваше з іншими, та не шле до великоумну государю малоумна і ненаучена чоловіка посольство.

 

Учиниша ж йому мастери бочкы железны; він же, насыпа їх злата, в річку поклади, а майстрів тих посещи признач, так никтоже увесть13 соделаннаго їм окаанства, токмо тезоименитыи14 йому диявол. Некогдаже поиде на нього військом король угорскы Маттеашь, він же поиде проти йому, і сретеся з ним, і удариша ся шпалери, і ухватиша Дракулу жива від своїх издан15 за крамоли. І наведено бысть Дракула до кралю, і признач його метнути в темницю. І седе в Вишеграді на Дунаи вище Будіна 12 років, а на Мунтьянскои землі посади іншого воєводу. Умершу ж того воєводі, і краль пусти до нього в темницю, та аще восхощет бути воєвода на Мунтианскои землі, як і перші, то так латиньскую віру прииметь, якщо ж ні, то умрети в темници хощеть. Дракула ж люби паче временнаго світла солодкість, ніж вічного і бесконечнаго, і отпаде православ'я, і відступи від істинні, і прости світло, і приа тму, на жаль не возможе темничныя временныя тяготи понести, і уготовася на нескінченна мука, і прости православну нашу віру, і приат латыньскую принадність. Краль ж не токмо дасть йому воєводство на Мунтьянскои землі, але і сестру свою рідну дасть йому за жінку. Від нея ж роді два сина, поживши ж мало яко 10 років і тако скончася в тои прельсти. Глаголют ж про нього, яко, і в темници седя, не остася свого злаго звичаю, але миші ловлячи і птаха на торгу купуючи, і тако казняше їх, ову на кількість посажаше, а инои главу отсекаше, а з иныя перие ощипав пускаше. І научися битими і тим темници кормляшеся. Єгда же краль изведе його іс темници і приве його на Будін, і дасть йому будинок у пещи противу Будіна, і ще у краля не був, случися якомусь лиходієві уити на його двір і сохранися. Гонящии ж приидоша і начаша искати і наидоша його, Дракула ж востав взем списа свої і скочи з полаты і отсече голову пристава оному, тримає лиходія, а лиходія відпусти, інші ж бежаша і придоша до биреву16, і поведаша йому колишнє; бирев ж з усіма посадникы іде до кралю, жалуяся на Дракулу. Корол ж посла до нього, вопрашая: “Що заради таке зло учини?" Він же тако отвеща: “зло никое ж учиних, але він сам себе вбив. Знаходячи разбойническы на великого государя будинок, всяк так погибнеть. Аще чи то до мене явив би, і аз у своєму будинку знайшов би того лиходія, або б видав, чи простив його від смерті". Кралю ж поведаша. Корол же нача смеятися і дивитися його сердцю. Кінець же його сице: живяше на Мунтианскои землі, і приидоша на землю його турци, начаша пленити; він же удари на них, і побегоша турци. Дракулино ж військо без милості начаша їх сещи і гнаша їх, Дракула від радості возгнав на гору, так видить, како секуть турків. І отторгося від війська ближнии його, мнящися яко турчин, і удари його єдиний копієм, він же, бачивши, яко від своїх вбиваємо, і ту убі своїх убииць мечем своїм, його ж мнозими копії сбодоша, і тако убиен був. Корол ж сестру свою узятий, і з двема сынми, в Угорську землю на Будин. Єдиний при кралеве сина живе, а другии був у варданского бископа і при нас умре, а третяго сина стареишаго Михайла тут же на Будину видехом, від царя турскаго вдався до кралю, ще не женився, прижив його Дракула з єдиною девкою. Стефан же молдовскый з кралевы волі посади на Мунтьянскои землі якогось воеводскаго сина, Влада ім'ям. Бысть бо тоі Влад від младенства чернець, тому і свещенник та ігумен в монастирі, тому ростригся і сів на воєводство одружився, зрозумів воєводської дружину, іже після Дракули мало побув і вбив його Стефан волосьскый, того дружину зрозумів, і нині воєвода на Мунтьянскои землі Влад, іже бывы чернець і ігумен. В літо 6994 лютого 13 преже писав, та ж літо 6998 генваря 28 в інше преписах аз грішний Єфросин.

 

 

1 Поклисарие - посли.

2 Кап - шапок, фесок.

3 Проходом - заднім проходом.

4 Єдиною - одного разу.

5 І прочет єдиною і дващи - і перерахував один раз і інший.

6 Рожен - кол.

7 І усти исхожаше - і він виходив назовні через рот.

8 Сіромахи - бідняка.

9 Іноді - ніколи.

10 В лясех родом - поляк родом.

11 Поклисарство - посольство.

12 Неизящен - нетямущий.

13 Увесть - дізнається.

14 Тезоименитыи - однойменний.

15 Виданий - зрадників.

16 Биреву - господарю.

 

 

 

Русско-византийский договордоговор руси с греками

 

  

 

На головну

Зміст