На головну

Зміст

  

Російська Історія

 

русская история

Повість про Фрол Скобееве

 

ІСТОРІЯ ПРО РОССИЙСКОМЪ НОВГОРОДСКОМЪ ДВОРЯНИНА ФРОЛ СКОБЕЕВЕ, СТОЛНИЧЕЙ ДОЧКИ НАРДИНА-НАЩЕКИНА АННУШКИ

 

 

В Новгородському повіті був дворенинъ Фролъ Скобеевъ. У тому ж Ноугородском повіті имелисъ вотчини столника Нардина-Нащокіна, имеласъ дочъ Аннушка, яка жила в тих новгородських вотчинахъ.

І, дізнавшись Фролъ Скобеевъ про ту столничей дочки, взяв собі намір здобути любовъ з тією Ганнусею і роздивлятися її. Проте ж умыслил спознатся тієї вотчини з прикащиком, і завжди їздив в будинок того прикащика. І по деякому часі случилосъ бути Фролу Скобееву у того прикащика в будинку, і в той час прийшла до того прикащику мамка дочки столника Нардина-Нащокіна. І усмотрелъ Фрол Скобеевъ, що живе мамка завжди при Аннушки. І какъ пішла та мамка від того прикащика до пані своєї Ганнуся, і Фролъ Скобеевъ вышелъ за нею і подарував те мамку двома рублями. І та мамка сказала йому: «Господинъ Скобеевъ! Не по заслугах моїм до мене милостъ казать изволишъ, для того що моїй послуги до вас ніякий не знаходиться». І Фрол Скобеев віддав отої денги і сказав: «мені це ні в що!» І пошелъ від неї прочъ, і незабаром їй не оголосив. І мамка та прийшла до пані своїй Ганнусі, нічого про томъ не оголосила. І Фрол Скобеев посидів у того прикащика і поїхав у свій дім.

І в той час увеселителных вечорів, які бувають у веселості девичеству, называемыя за їх девичеству звання Святки, і та столника Нардина-Нащокіна дочъ Аннушка наказала своїй мамці, щоб вона їхала до всіх дворянам, яка під близькості тієї вотчини столника Нардина-Нащокіна має проживання та у яких дворян имеютца дочки, панни, щоб тих дочок просити до тієї столнической дочки Ганнусі для веселості на вечірку. І та мамка поїхала і просила всіх дворянських дочок до пані своїй Ганнусі, і з того ея проханням все обіцялися бути. І та мамка ведаетъ, що у Фрола Скобєєва є сестра, дівиця, і приїхала та в мамка будинок Фрола Скобєєва і просила сестру єво, щоб вона завітала в будинок столника Нардина-Нащокіна до Ганнусі. Та сестра Фрола Скобєєва оголосила тієї мамці пообождати малий час: «Я сходжу до братика свого, якщо прикажит мені їхати, то до вас з тим і оголосимо». І какъ прийшла сестра Фрола Скобєєва до брата свому і оголосила йому, що приїхала до неї мамка від столничей дочки Нардина-Нащокіна Аннушки «і просить мене, щоб я приїхала в будинок до них». І Фрол Скобеев сказав своїй сестрі: «Піди скажи тій мамці, що ти не будешъ одна, деякого дворянина з дочкою, не була». І та сестра Фрола Скобєєва про те весма стала думати, що брат її звелів сказати, однак жъ не сміла преслушать волі брата свого, що вона буде до пані ея цей вечір з деяку дворянскою дочкою, була. І мамка поїхала в будинок до пані своїй Ганнусі.

І Фрол Скобеев став говорити своїй сестрі: «Ну, сестриця, пора тобі зникати і їхати в гості». І сестра ево як стала зникати в дівочої уборъ, і Фрол Скобеев сказав своїй сестрі: «Принеси, сестриця, і мені дівочої убір, уберуся і я, і поїдемо разом з тобою до Ганнуся, столничей дочки». І та сестра ево веема про те журилася, понеже що «якщо визнає єво, то звичайно бути великій біді братові моєму, понеже той столник Нардін-Нащокін весма великої милості за царя». Проте ж не прислушала волі брата свого, принесла йому дівочої убір. І Фрол Скобеев убрався в дівочої убір і поїхав з своєю сестрою в будинок столника Нардина-Нащокіна до дочки ево Аннушки.

Зібралося багато дворянських дочок у тій Аннушки, і Фрол Скобеев тут же в дівочому вбранні, і ніхто його не може визнати. І стали все дівиці веселитца різними іграми і веселилися довгий час, а Фрол Скобеев з ними ж і веселився, і визнати його ніхто не може. І потім Фрол Скобеев в нужнику один, а мамка стояла в сінях з свечою. І як вийшов Фрол Скобеев з нужника і став говорити мамці: «Какъ, мамушка, багато наших сестеръ, дворянських дочок, а твоєї до нас послуги багато, а ніхто не може подарувати нічим за послугу твою». І мамка не може визнати, що він Фрол Скобеев. І Фрол Скобеев, вынев денех п'ять рубльов, подарував те мамку з великим примусом, і ті денги мамка взяла. І Фролъ Скобеев бачить, що визнати вона його не може, то Фрол Скобеев упав перед ногами тієї мамки і оголосив їй про себе, що він дворянин Фрол Скобеев і приїхав у девічеськой плаття для Аннушки, щоб з нею мати обязателную любов. І какъ угледіла мамка, що справді Фрол Скобеев, і стала у великому сумнени і не знає, з ним що робити. Однак жъ, пом'яну його до себе два численні подарунки: «Добро, господинъ Скобеев, за твою до мене милість готова чинити все з волі твоєї». І прийшла до покою, де дівиці веселятца, і нікому про те не оголосила.

І стала та мамка говорити пані своїй Ганнусі: «Повноті, дівиці, веселитца, я вам оголошу гру, як би перш за цього від децкой гри були». І та Аннушка не преслушала волі своєї мамки і стала їй говорити: «Ну, мамушка ласка, какъ твоя воля на всі наші дівочі ігри». І оголосила їм та мамка гру: «Прошу, пані Аннушка, ти нареченою». А на Фрола Скобєєва показала: «Ця дівчина буде нареченим». І повели їх у особливу світлицю для почиву, какъ водиться в свадбе, і всі дівчата пішли їх проводжати до тих покоїв і назад прийшли в ті покої, в яких перш веселилися. І та мамка веліла тим дівчатам петъ грамогласныя пісні, щоб їм крику від нихъ не чути бути. А сестра Фрола Скобєєва весма в сумі великої перебувала, сожелея брата свого, і сподівається, що звичайно буде притчина.

І Фрол Скобеев лежачи з Ганнусею, і оголосив їй себе, що він Фролъ Скобеев, а не дівчина. І Ганнуся стала у великому страху. І Фрол Скобеевъ не дивлячись ні на який собі страх і ростлил її дівицтво. По тому просила та Аннушка того Фрола Скобєєва, щоб онъ не обнесъ ея іншим. Потім мамка і всі дівчата прийшли в той покій, де вона лежала, і Ганнуся стала бути в особі мінлива, а дівчата ніхто не може визнати Фрола Скобєєва, для того що в девічеськой уборі. І та Аннушка нікому про те не оголосила, тілки мамку взяла за руку і відвела від тих девицъ і стала їй говорити майстерно: «Що ти наді мною зделала? Ета не дівиця зі мною була, він мужньої человекъ, дворянин Фрол Скобеев». І та мамка на те їй оголосила: «Істинно, пані моя, що не могла визнати його, думала, що вона така пані дівчина, як і протчия. А коли онъ таку дрібницю вчинив, відаєш, що у насъ людей доволі, можемо ево приховати в смертне місце». І та Аннушка сожелея того Фрола Скобєєва: «Ну, мамушка, вже бути такъ, того мені не повернути». І пішли всі дівчата в банкетний спокій, Аннушка з ними ж і Фрол Скобеев в тому ж девічеськой уборі, і веселилися довгий час ночі. Потім всі дівчата стали мати спокій, Аннушка лягла зі Фролом Скобеевым. І наутри встали всі дівиці, стали разьезжатся по домівках своїм, тако ж і Фрол Скобеев і з сестрою своєю. Аннушка відпустила всіх девицъ, а Фрола Скобєєва і з сестрою залишила. І Фрол Скобеев був у Аннушки три дні в дівочому вбранні, щоб не визнали єво служителі дому того, і всі веселилися з Аннушкою. І після трьох днів Фрол Скобеев поїхав у дім свій, та з сестрою своєю, і Аннушка подарувала Фрола Скобєєва денгами 300 рубльов.

І Фрол Скобеев приїхав у дім свій, весма радий і бисть робив банкети і веселився з протчею своєю братію дворян.

І пише з Москви отецъ ея, столникъ Нардін-Нащокін, у вотчину до своєї дочки Ганнусі, щоб вона їхала в Москву, для того що сватаються до неї женихи, столничьи діти. І Аннушка не преслушала волі батька свого, собрався незабаром і поїхала до Москви. Потім провідав Фрол Скобеев, що Аннушка поїхала в Москву, і став у великому сумнени, не відає, що робити, для того що він дворянин небагатій, а мав собі більше їжу завжди ходити в Москві повіреним з справами. І взяв собі намір какъ можна Ганнусю дістати собі в дружину. Потім Фрол Скобеев став відправлятися у Москву, а сестра його весма про те соболезнуетъ, про отлучени ево. Фрол Скобеев сказав своїй сестрі: «Ну, сестрице, не сумуй ні про що! Хоча живіт свій утрачу, а від Аннушки не відстану, або буду полковник або покійник. Якщо що зделается за наміром моєму, то й тебе не отставлю, а буде зделается нещастя, то поминай брата свого». Убрався і поїхав у Москву.

І приїхав Фрол Скобеев до Москви і став на квартирі близъ двору столника Нардина-Нащекина. І на другий день Фрол Скобеев пішов до обідні і побачив у церкві мамку, яка була при Аннушки. І за отшестви литурги вийшов Фрол Скобеев іс церкви і став чекати мамку. І какъ вийшла мамка ів церкви, і Фрол Скобеев підійшов до мамці, і віддав їй уклін, і просив її, щоб вона оголосила про ньому Ганнуся. І какъ мамка прийшла у будинок, то оголосила Ганнуся про приїзд Фрола Скобєєва. І Аннушка на те стала в радості і великої просила свою мамку, щоб вона завтрешней день пішла до обідні і взела б з собою денегъ 200 рубльов і віддала Фролу Скобееву. То вчинила по волі ея.

І у того столника Нардина-Нащекина була сестра, пострижена в Дівочому манастыре. І той столникъ приїхав до сестри своєї манастыре, і сестра його стретила по честі, брата свого. І столникъ Нардін-Нащекинъ у сестри своєї довгий час і мали багато розмов. Потім сестра ево просила брата свого покірно, щоб онъ відпустив до неї в манастырь для побачення дочъ свою Ганнусю, а її племінницю, для чого вона з нею багато часу не видаласъ. І столникъ Нардинъ-Нащекинъ обіцяв до неї відпустити. І просила його: «Коли і в небытностъ твою вдома я пришлю по ея корету і возников, щоб ти наказав їй їхати до мене і біс себе».

І станеться по деякому часі того столнику Нардину-Нащекину їхати в гості з жінкою своєю. І наказує своїй дочці: «Якщо надішле тебе з Москви сестра корету і з возниками, то ти їдь до неї». А сам поїхав у гості. І Аннушка просила мамки, як можна, пошъла Фролу Скобееву і сказала йому, щоб він, какъ можна, випросив корету і з возниками і приїхав сам до неї і позначився, буцімто від сестри столника Нардина-Нащекина приїхав по Ганнусю з Девичьева манастыря. І та мамка пішла до Фролу Скобееву і сказала йому все за наказом ея.

І какъ услышел Фрол Скобеев від мамки і не відає, що робити, і не знаетъ, какъ кого обдурити, для того що ево многія знатныя персони знали, що він, Скобеев, дворянин небагатій, тілки великої ябида, ходотайствуетъ за приказными справами. І прийшло в памятъ Фролу Скобееву, що весма до нього добръ столник Ловчиков. І пішов х того столнику Ловчикову, і той столник мав з ним разъговоров багато. Потім Фрол Скобеев став просити того столника, щоб він йому подарував корету і з возниками.

І приїхав Фрол Скобеев до себе на фатеру і того кучера поїв весма п'яна, а сам убрася в лакейське сукню, і сів на козли, і поїхав до столнику Нардину-Нащокину за Ганнусю. І побачила та Аннушк«на мамка, що приехалъ Фрол Скобеев, сказала Ганнусі, під виглядом інших того вдома служителів, нібито тітка прислала за нея з манастыря. І та Аннушка прибралася, і села в корету, і поїхала на квартиру Фрола Скобєєва.

І той кучер Ловчікова пробудився. І угледів Фрол Скобеев, що той кучеръ Ловчікова не в такому сылном пияцтві, і напоя єво весма жорстока п'яна, і поклав його в карету, а сам сів на козли і поїхав до Ловчикову на двір. І приїхав до двору, відчинив ворота і пустив возныков і з коретою на двір. Люди Ловчиковы бачать, що стоять возныки, а кучеръ лежить в корете жорстоко п'яний, пішли і оголосили Ловчикову, що «лежить п'яний кучеръ корете, а хто їх на двір навів, не знаємо». І Ловчиков корету і возников звелів прибрати і сказав: «То добре, що все не йшов, і з Фрола Скобєєва взяти нечево». І наутре став питати Ловчиковъ того кучера, де він був зі Фроломъ Скобеевым, і кучеръ сказав йому: «Толко пам'ятаю, какъ приїхав до нього на квартиру, а куди він поїхав, Скобеев, і що робив, не знаю». І столник Нардинъ-Нащокін приїхав з гостей і питав своєї дочки Аннушки, то мамка сказала, що «за наказом вашому відпущена до сестриці вашої в манастырь, для того що вона надіслала корету і возников». І столникъ Нардін-Нащокинъ сказав:

«Добряче!»

І столникъ Нардін-Нащокін довгий час не бывалъ у сестри своєї і сподівається, що дочъ ево в манастыре у сестри ево. А вже Фрол Скобеев на Ганнуся і одружився. Потім столникъ Нардін-Нащокинъ поїхав в манастырь до сестри своєї, довгий час і не бачить своєї дочки, і запитав сестри своєї: «Сестрице, що я не бачу Аннушки?» І сестра йому ответствовала: «Повно, братецъ, издиватся! Що мені робити, коли я бесчастна моїм проханням до тебе? Просила її прислати до мене; знатно, що ти мені не изволишъ вірити, а мені час таке немає, чтобъ надіслати нея». І столникъ Нардинъ-Нащокинъ сказалъ своїй сестрі: «Какъ, государиня сестриця, що ти изволишъ говорити? Я про те не можу разсудитъ, для того що вона відпущена до тебе вже того месяцъ, для того що ти надсилала за нея корету і з возниками, а я в той час був у гостяхъ і з жінкою, і за наказом нашого відпущена до тебе». І сестра йому сказала: «Никакъ я, братецъ, возников і кореты не посилала, ніколи і Аннушка у мене не бувала!» І столникъ Нардинъ-Нащокинъ весма сожелелъ про дочки своєї, горко плакалъ, що безвісно зникла дочъ єво. І приехалъ в домъ, сказалъ дружині своїй, що Аннушка прапала, і сказалъ, що у сестри в манастыре немає. І сталъ мамку спрашиватъ, хто приезжалъ з возниками і з коретою кучеръ. І сказала, що «з Девичьева манастыря від сестри вашої приїхав по Ганнусю, то за наказом вашу і поїхала Аннушка». І про томъ столникъ і з жінкою веема соболезновали і плакали горко.

І наутре столникъ Нащокинъ поїхав до государю і объявилъ, що у нього безвісно зникла дочъ. І государъ велелъ учинитъ публіку про ево столничей дочки: «Якщо ея хто містить таємно, щоб оголосили! Якщо хто її не визнає, а після обыщется, то смертю казненъ будетъ!» І Фролъ Скобеевъ, чуючи публікацію, не ведаетъ, що делатъ. І умыслил Фролъ Скобеевъ, щоб ітіть до столнику Ловчикову і оголосити йому про тому, для того що той Ловчиковъ весма до нього добръ. І пришелъ Фрол Скобеевъ до Ловчикову, мав з ним багато розмов, і столникъ Ловчиковъ спрашивалъ Фрола Скобєєва: «Що, господинъ Скобеевъ, одружився?» І Скобеев сказав: «Одружився, государ мій». - «Багатий чи взяв?» І Скобеев сказав: «Нині ще багатства не бачу, що вдалину - час зробить». І Ловчиков говорив Скобееву: «Ну, господинъ Скобеев, живи вже постійно відстань за ябидою ходити, живи в отчине своєї, кращим за здоров'я».

Потім Фрол Скобеев став просити того столника Ловчика, щоб він був предстателем ево біді. І Ловчиков йому оголосив: «Скажи, що? Якщо стерпно, буду предстателствовать, а коли щось нестерпно, не гнівайся!» І Фрол Скобеев йому оголосив, що «столника Нардкна-Нащокіна дочъ Аннушка у мене, і я одружився на ній». І столникъ Ловчиков сказав: «Какъ ти зробив, такъ сам і ответствуй!» І Фрол Скобеев сказалъ: «Якщо ти предстателствовать не будешъ про мене, то й тобі буде не без чево: мені вже прийшов показати на тебе, для того що ти возников і корету довал. Коли б ти не давав, і мені б того не вчинити». І Ловчиков став у великому сумнени і сказав йому: «Справжній ти шахрай, що ти надо мною зробив? Добро, какъ можу, буду предстателствовать!» І сказав йому, щоб завтрешней день прийшов в Успенської собор: «І столникъ Нардін-Нащокін буде у обідні, і я з ним буду. І після служби божої будемо стояти всі ми збірки на Іванівській площеди, і в той час прийди і паді перед ним, і оголоси йому про дочку. А я, какъ можу, про те буду предстателствовать».

І прийшов Фрол Скобеев в Успенській собор до служби божої, і столникъ Нардін-Нащокін, і Ловчиков, та інші столники всі були. І за отшестви литурги в той час у зборах на Іванівській площеди проти Івана Великого, і Нащокін тут же, мали столники між собою розмови, що имъ треба. І столникъ Нардинъ-Нащокинъ більше співчуваючи і разсуждая про дочки своєї, і столникъ Ловчиковъ разсуждая про те ж з ним до відмінювання милості. І на ті їх розмови пришелъ Фрол Скобеевъ і віддав всім столникам, какъ за звичаєм, поклонъ. І все столники Фрола Скобєєва знають. І крім всіх столников палъ перед ногами Скобеев столнику Нардину-Нащокику і просить пробачення: «Милостивий государъ, столникъ ознаки вагітності і пропон! Відпусти виновнаго, яко раба, якій возымелъ перед вами відвагу». І столник літами древенъ, однак ще жъ угледіти могъ, натуралною клюшкою подымаетъ Фрола Скобєєва і питає ево: «Хто ти таковъ, скажи про себе, що твоя нужда до нас?» І Фрол Скобеев лише каже: «Відпусти!» І столникъ Ловчиковъ подшел до Нардину-Нащокину і сказав йому: «Лежить перед вами і просить відпущення провини своєї дворенин Фрол Скобеев». І столникъ Нардинъ-Нащокинъ закричалъ: «Встанъ, шахрай! Знаю тебе давно шахрая, ябедника. Знатно, що наябедничав собі нестерпно. Скажи, шахрай! Буде непогано, стану старатся про тебе, а коли нестерпно, як хочешъ. Я тобі, шахраєві, давно казав: живи постійно. Встанъ, скажи, що твоя вина!»

І Фрол Скобеев встав від ногъ ево і оголосив йому, що дочъ ево Аннушка у нього і одружився на ній. І як Нащекинъ услышалъ від нього про дочки своєї, і залився сльозами, і став у беспаметстве. І мало опаметовался і став йому казати: «Що ти, плут, зделалъ? Ведаешъ ти про себе, хто ти такий? Нетъ тобі відпущення від мене вини твоєї! Тобі, шахраю, володіти дочкою моєю? Піду до государю і буду на тебе просити про твою плутской до мені образі!» І вторително пришелъ до нього столникъ Ловчиков і став єво разгаваривать, щоб онъ незабаром не мав доповіддю до государя: «Изволишъ з'їздити додому і оголосити про сім сожителнице своєї і порадь загально! Какъ до лутчему вже бути, такъ того часу не повернути, а він, Скобеев, від гніву вашого никуды не може скрытца». І столникъ Нардін-Нащокинъ раді столника Ловчікова послухав і не пішов до государю, і сів у корету, і поехалъ в домъ свій. А Фролъ Скобеев пошелъ на свою квартиру і сказав Ганнусі: «Ну, Аннушка, що будетъ нам з тобою, не відаю! Я объявилъ про тебе твоєму батькові!»

І столникъ Нардинъ-Нащокинъ приїхав у дім свій, та пошелъ в покої, жорстоко плачит і кричить: «Дружина, дружина! Що ти ведаешъ, я нашелъ Ганнусю!» І дружина його запитує: «Де вона, батюшка?» І Нащокін сказалъ дружині своїй: «Злодій-від, шахрай і ябедникъ Фролъ Скобеев одружився на ній!» Дружина ево услышела ті від нього мови і не відає, що говорити, співчуває про дочки своєї. І стали обидва горко плакати і в серцях своїх лають дочъ свою і проклинають і не відають, що чинити над нею. І прийшли в пам'ять, і сожелея дочки своєї, і стали разсуждать з жінкою: «Треба послати людину і сказати, де він, шахрай, живе, і провідати про дочці своїй, чи вона жива». І закликали людину свого, і послали знайти квартиру Фрола Скобєєва, і наказували провідати про Ганнусю, що жива вона, чи має прожиток яке.

І пішов человекъ шукати квартиру Фрола Скобєєва на двір. І усмотрил Скобеев, що від тестя ево пришелъ человекъ, і велів дружині своєю лікуй на постелю і притворить себе, нібито жорстоко болна. І Аннушка учинила з волі чоловіка свого. І присланої человекъ вошелъ в покої і отдалъ, какъ за звичаєм, уклін. І Скобеев запитав: «Що за человекъ і каку потребу имеешъ до мене?» І человекъ той сказав, що онъ присланъ від столника Нардина-Нащокіна провідати про Ганнусю, живе вона. І Фрол Скобеев сказав тому чоловікові: «Видишъ ти, мій другъ, яке здравье! Така-та родителской гневъ: видишъ, вони заочно лають і кленутъ, і тому вона при смерті лежить. Донеси ихъ милості: хоча б вони заочно лають, благословення їй дали». І человекъ той віддав їм уклін і пішов від них.

І пришелъ до пана свого, столнику Нащокину. І запитав його: «Що, знайшов квартиру і бачив Ганнусю? Жива вона чи немає?» І человекъ той оголосив, що Аннушка жорстоко болна і навряд чи буде жива «і вимагає від вас хоча словесно заочно благословення». І столникъ і з жінкою своєю соболезновали про неї, токмо разсуждали, що з злодієм і шахраєм робити. І мати ея стала говорити: «Ну, мій друг, вже бути такъ, що володіти дочкою нашою шахраєві такого, вже такъ богъ судив. Треба, другъ мій, послати до них образъ і благословити їх, хоча заочно. А коли серце наше до умилостивитца ним, то можемо і самі бачиться». Зняли із стіни образъ, якою обкладений був златом і камением драгим, како прикладу всього на 500 рубльов, і послали тим людиною і наказали сказати, щоб вона цього образу молилася, «а шахраєві і злодієві Фролке Скобееву скажи, щоб онъ ево не проматалъ».

І человекъ прийнявши образъ і пошелъ на двір Фрола Скобєєва. І усмотрил Фрол Скобеев, що пришедъ той же человекъ, сказалъ дружині своїй: «Встань, Аннушка!» І вона встала і села разом зі Фролом Скобеевым. І человекъ той вошелъ в покої і віддає образъ Фролу Скобееву. Прийнявши образъ, поставив, де належить, і сказалъ тій людині: «Така-то родителское благословення і заочно мають намір благословити, і богъ далъ, Ганнуся лехче, слава богу, здрава!» І сказалъ Фролъ Скобеев: «Тако ж і Аннушка дякує батюшку й матушку за їх родителскую милостъ». І человекъ прийшов до пана свого і оголосив про отдани образу і про здоров'ї Аннушки, і про благодарени їх, і пошелъ в показане своє місце.

І столникъ Нардинъ-Нащокинъ сталъ разсуждать і сожелеть про дочки своєї, і говорив дружині своїй: «Какъ, другъ, бути? Звичайно шахрай заморитъ Ганнусю: чим її годувати, і сам, какъ собака, голоденъ. Треба послати яка запасу на 6 лошедях». І послали запасъ і при тому запасі реэстръ. І Фрол Скобеевъ не дивлячись на реэстру, і наказав покласти в показане місце, і приказалъ тим людем за їх милості родителския дякувати. Вже Фролъ Скобеевъ живетъ роскочно і їздить скрізь по знатним персонам. І весма Скобееву удивлялисъ, що онъ зделалъ таку притчину так сміливо.

І вже чрезъ довгий час звернулися серцем і соболезновали про дочки своєї, тако ж і про Фрол Скобееве. І наказали послати людину до них і просити ихъ, щоб Фролъ Скобеев і з жінкою своєю, а сь ихъ дочкою, приїхав до столнику Нардину-Нащокину їсти. І пришелъ присланої человекъ і став просити Фрола Скобєєва, щоб зволив онъ приїхати цього дня з жінкою своєю їсти. І Фрол Скобеев сказалъ людині: «Донеси батюшку: готовъ бути донині кь їх милості!»

І Фролъ Скобеевъ забрався з жінкою своєю Аннушкою і поехалъ в будинок тестя свого, столника Нащокіна. І какъ приехалъ в будинок тестя, і Аннушка прийшла до батька свого та й упала перед ногами батьків своїх. Усмотрилъ Нащокинъ дочъ свою і з жінкою своєю, і стали ея бранитъ, карати гнівом своїм родителским. І, дивлячись на нея, жорстоко плакали, какъ вона такъ учинила без волі батьків своїх. Проте ж, лишаючи весъ свій гневъ родителской, отпустя їй провину, і приказалъ сестъ з собою. А Фролу Скобееву сказалъ: «А ти, плут, що стоишъ? Садисъ тут же. Тобі, шахраю, володіти моєю дочкою?» І Фрол Скобеев сказалъ: «Ну, государъ-батюшка, вже того такъ богъ судив!» І сіли всі разом їсти. І столникъ Нардинъ-Нащокинъ приказалъ людем своїм, щоб нікого в будинок постороннихъ не пускали: «Якщо хто приїде і стане питати, що вдома чи столникъ Нащокін, розповідайте, що час такого немає, щоб побачити столника нашого, для того зь зятем своїм, з злодієм і шахраєм Фролкою, їсть».

І по закінченні столу столникъ Нардинъ-Нащокинъ спрашивалъ: «Ну, плутъ, ніж станешъ жити?» - «Изволишъ ти відати про мене: більш нечим, що ходити за наказним деламъ».- «Перестанъ, плут, ходити за ябедою! І маєтку є, моя вотчина, в Синбирском повіті, яка за перепису складається въ 300-х сотень дворех. Виправ, плут, за собою і живи постійно» І Фрол Скобеев отдалъ поклонъ і з жінкою своєю Ганнусею і пренося перед ним дяка. «Ну, плутъ, не кланейся, піди сам справляй за себе!» І сидів трохи часу і поїхав Фрол Скобеев і з дружиною своєю на квартиру. Потім столникъ Нардін-Нащокін наказав його вернути і став йому говоритъ: «Ну, плут, ніж ти справишъ? Чи є у тебе грошей?» - «Известенъ, государъ-батюшка, какия у мене грошей; розви продати іс тих же мужиків!» - «Ну, плут, не продавай! Возми денегъ, я дамъ». І приказалъ дати 300 рублев, і Фрол Скобеев взяв гроші і поїхав на квартиру.

І з часом справив те вотчину за себе. Та поживши столникъ Нардін-Нащокін небагато час і вчинив за життя своєї Фрола Скобєєва спадкоємцем у всьому своєму движимомъ і нерухоме імені. І сталъ жити Фрол Скобеев у великому багатстві. І столникъ Нардін-Нащокинъ умре і з жінкою своєю. А Фрол Скобеев після смерті свого батька сестру свою рідну отдалъ за деякого столничьева сина, а що при них була мамка, яка була при Ганнусі, містили ея в великій милості і честі до смерті ея.

Цей історії конецъ.

 

 

 

Русско-византийский договордоговор руси с греками

 

  

 

На головну

Зміст