::

    

На головну

Зміст

 


Міфологічний Словник


СЛОВ'ЯНСЬКА МІФОЛОГІЯ

 

ДАЖБОГ

 

(ін-рос. Дажьбогъ, варіанти - Дажбогъ, Даждьбогь), у східнослов'янській міфології божество, що входило до складу т. н. Володимирового пантеону.

 

Перше згадка Д. - у «Повісті временних літ» під 980, з якого випливає, що місцем культу був пагорб, на пагорбі знаходився кумир Д. і тут Д., як і іншим богам, приносилися жертви. Найбільш змістовним (хоча і менш достовірними) є фрагмент про Д. у вставці, включеної в переклад уривка з «Хроніки» Іоанна Малали, що знаходиться в Іпатіївському літописі під 1144 р.: «За умрьтвии ж Феостовъ (ін-грец. Гефест) егож і Сварога наричить і царствова сынъ його іме-немъ Сонце, егожь наречуть Дажьбогъ. Сонце ж цар сынъ Свароговъ еже є Дажбог». Звідси випливає зв'язок Д. з сонцем і родинні стосунки з Сварогом (син - батько), безсумнівно пов'язаних з вогнем. Третій незалежний джерело, згадує Д.,- «Слово о полку Ігоревім», у якому двічі говориться про потрапили у важке положення росіян як про онуків Д.: «погыбашеть життя Дажьбожя вънука» і «въстала образа въ силахъ Дажьбожя вънука».

 

Ці контексти дають деяке підґрунтя для розуміння Д. як родоначальника або покровителя ін-російського етносу, який у свою чергу може трактуватися як спадщина, багатство Д. Не виключено, що саме цією обставиною слід пояснювати наявність власних імен типу Дажбоговичь в українській грамоти 14 ст. або Dadzbog в польських документах 13-15 ст. В більш пізніх джерелах за рідкісним винятком ім'я Д. виступає в сильно спотвореному вигляді. У списку 980 імені Д. безпосередньо передує ім'я Хор-са (при це тільки ці два імені з'єднані без союзу і), який, як і Д. зазначеному уривку, пов'язується з сонцем (пор. «Слово о полку Ігоревім»).

 

У тому ж списку 980 безпосередньо за ім'ям Д. ім'я Стрибога. Ці імена утворюють пару і формально (складне двучленное ім'я з загальним другим елементом - богъ і з формою дієслова в наказовому способі в першому члені: даж/д/ь-, стри-, пор. простягни) і змістовно: обидва божества, судячи зі значення їх імен та етимології, мають відношення до подачі багатства (бог - багатий, пор. іран. Baga-, ін-інд. Bhaga-, ім'я божества, персоніфікованого багатства, частки) і до його розподілу - розповсюдження (випрати) і, отже, виконують ймовірну соціально-економічну функцію наділення та розподілу багатства, майна, благ (характерно, що попередня пара богів у списку - Перун і Хорі - може за аналогією трактуватися як «природна» - грім/блискавка і сонце). Про широкі функції Д. свідчить українська народна пісня, де Д. зображається покровителем весілля, зустрічаючим нареченого-князя на світанку (зв'язок із сонцем, сходом), «між трьох доріг»; в іншій пісні, що відноситься до сезонного циклу, Д. висилає соловейка зиму замикати і отмыкать літо (пор. подібні мотиви у зв'язку з вырием). Ср. міфологізований образ земного царя в сербської казці - Дабог і сліди цього персонажа в епічних піснях про кралевиче Марці. Ці факти дають підставу для припущення про праслов'янських витоки імені і образу Д.

 

Дані давніх індоєвропейських текстів дозволяють віднести витоки Д. ще глибше. Ср. поєднання тих же (етимологічно) елементів, що і в імені Д. («дати» і «бог») в таких ведійських прикладах, як: daddhi bhagdm' дай частку/багатство, Рігведа II, 17, 7 [де daddhi - наказовий спосіб, точно відповідну даж(д)ь] або dsi bhdgo asi datrdsya datasi ти - Бхага (багатство), ти - діяч дари, Рігведа IX, 97, 55 і т. п. Тим самим в якості віддаленого джерела Д. визначається міфологізована постать подавця (розподільника) благ, до якого звертаються з відповідним проханням в ритуалі, в молитві, в благопожеланиях (пор. рос. дай, Боже...).

 

Дані міфології балтійських слов'ян дозволяють з ще більшою впевненістю говорити про праслов'янській характер цього божества і про деякі його особливості. Як син Сва-рога Д. може бути названий Сварожичем. Саме ця назва згадується зап.-європ. хронистами (див. Сва-рое). Можливі, однак, інші етимологічні пояснення (ім'я Д. іноді виводять з индоевроп. *deg-l*dag - 'палити', що визнається малоймовірним, а ім'я Стрибога тлумачать етимологічно як 'Батько Бог') і про те, що обидва ці імені відносяться до числа описових визначень, які могли бути «поетичним» позначенням інших богів.

 

 

 

На головну

Зміст