::

    

На головну

Зміст

 


Міфологічний Словник


СЛОВ'ЯНСЬКА МІФОЛОГІЯ

 

ВОЛКОДЛАК, волколак

 

в слов'янської міфології людина-перевертень, що володіє здатністю перетворюватися у вовка. Вважалося також, що чаклуни могли перетворити в волков цілі весільні поїзда. Виняткова архаїчність цих уявлень виявляється з того, що в інших індоєвропейських традиціях (зокрема, хетської) перетворення нареченого у вовка зв'язується з поширеною формою шлюбу - умиканням (насильницьким відведенням нареченої); пор. среднерус. діалектне «вовк»- «шафер з боку нареченого». Здатністю перетворюватися на вовка наділялися епічні герої - серб. Змій Вогненний Вовк, ін-рус. Всеслав (історичний князь Полоцький, 11 ст.), билинний Волх Всеславьевич, що свідчить про існування загальнослов'янської міфологічного героя-вовка (подібного грец. Долону, ін-інд. Бхиме, герм. Беовульфу та ін).

 

Прикметою Ст., як і героя-вовка, за переказами південних слов'ян, є помітна від народження «вовча шерсть» на голові (пор. тотожну ін-ісл. прикмету - «вовчі волосся» перевертня).

 

Це словосполучення дозволяє пояснити народну етимологію назви Ст.: сербохорв. вукодлак, волкодлак, словен. volkodlak, болг. вълколак, върколак, старослав. влъко-длакъ, вурколакъ, иольск. wilko-lek, чеш. vlkodlak. Але найбільш стародавня форма назви Ст., мабуть, складалася з з'єднання назв вовка і ведмедя (пор. літів. локис), як в тотожних за змістом ін-герм, іменах: ін-ісл. Ulfbiorn, древневерх-ненем. Wulf-bero (пор. поєднання здібностей ставати вовком і ведмедем у рядку 12 перетворень, описаних давньоруської книгою «Чаровник», забороненою церквою).

 

Іншим древнім назвою Ст. у слов'янській мові було слово, утворене від дієслова vedati, «знати»: укр. Віщун (вовкун), «вовк-перевертень», ін-чеш. vedi, «вовчиці-перевертні», словен. vedomci, vedunci, vedarci, «вовки-перевертні». Загальнослов'янський є уявлення про те, що В. з'їдають місяць чи сонце під час затемнення («влъкадлаци місяць изтдоше або слнце» серб, рукописи 13 ст., словен. solnce jedeno - про затемненні, чому є відповідники в рос. Початковою літописі та в ін.-чеш. джерелах).

 

Вважалося, що В. упирем ставав, тому рот йому після смерті затискали монетою. В російській літературі тема Ст. використовувалася, починаючи з Пушкіна, який першим вжив назву для них - «вурдалак».

 

 

 

 

На головну

Зміст