Вся електронна бібліотека >>>

 Всесвітня історія >>

  

Історія

Всесвітня історія


 

Господарське життя Київської Русі

 

 

Основними господарськими заняттями слов'ян були землеробство, тваринництво, мисливство, рибальство, ремесло. Візантійські джерела характеризують слов'ян як людей рослих, світлих, що живуть осіло, так як вони «будують будинки, носять щити і б'ються пеші».

Новий рівень розвитку продуктивних сил, перехід до пашенному, осілого та масово-му землеробства при складанні відносин особистої, економічної та земельної залежності надав новим виробничим відносин феодальний характер. Поступово підсічна сис-тема землеробства замінюється двох - і трехпольем, що обумовлює захоплення общинних земель сильними людьми - відбувається процес обояривания землі.

У Х-XII ст. у Київській Русі складається велике приватне землеволодіння. Формою земель-ної власності стає феодальна вотчина (отчина, тобто батьківське володіння), не лише відчужувана (з правом купівлі-продажу, дарування), але і передається у спадок. Вотчина міг-ла бути князівської, боярської, монастирській, церковної. Проживають на ній селяни не толь-ко виплачували данину державі, але ставали поземельно залежними від феодала (боярина), виплачуючи йому за користування землею натуральну ренту або відпрацьовуючи панщину. Однак зна-значне число жителів як і раніше становили незалежні від бояр селяни-общинники, які платили данину на користь держави великому князю.

Ключем до розуміння соціально-економічного ладу давньоруської держави може багато в чому служити полюддя - збору данини з усього вільного населення («людей»), хронологиче-скі охоплює кінець VIII - першу половину Х ст., а локально і до XII ст. Це була фактично найбільш оголена форма панування і підпорядкування, здійснення верховного права на землю, встановлення поняття підданства.

Зібране в колосальних розмірах багатство (продовольство, мед, віск, хутра тощо) не тільки задовольняла потреби князя та його дружини, але і становило досить високу частку давньоруського експорту. До зібраної продукції додавалися раби, челядь з полонених або по-полеглих у тяжку кабалу людей, які знаходили попит на міжнародних ринках. Грандіозні, добре охоронювані військово-торгові експедиції, що припадають на літній час, доставляли експортну частину полюддя з Чорного моря в Болгарію, Візантію, на Каспій; росіяни сухопут-ві каравани досягали Багдада по дорозі в Індію.

Особливості соціально-економічного ладу Київської Русі знайшли відображення в «Руській Правді» - справжнє зводі давньоруського феодального права. Вражаючи високим рівнем зако-нотворчества, розвиненою для свого часу правовою культурою, цей документ діяв до XV ст. і складався з окремих норм «Закону Руського», «Найдавнішої Правди» або «Правди Яросла-ва», Доповнення до «Правди Ярослава» (положення про судових збирачах штрафів та ін), «Прав-ди Ярославичів» («Правда Руської Землі», затверджена синами Ярослава Мудрого), Статуту Володимира Мономаха, що включав «Статут про різи» (відсотках), «Статут про закупах» та ін; «Про-дивною Правди».

Основною тенденцією еволюції «Руської Правди» стало поступове розширення правових норм від княжого закону до середовища дружини, визначення штрафів за різні злочини проти особистості, барвистого описи міста до спроб кодифікувати норми склалися до цього часу ранньофеодального права, який охоплював кожного жителя держави від княже-ських дружинників і слуг феодалів, вільних сільських общинників і городян до холопів, че-ляді і не володіли власністю і перебували в повному володінні свого пана, фак-тичних рабів. Ступінь несвободи визначалася економічним становищем селянина: смер-ди, рядовичі, закупи-хлібороби, з тих чи інших причин потрапили в часткову залежність-тість від феодалів, відпрацьовували значну частину часу на вотчинних землях.

У «Правді Ярославичів» знайшло відображення пристрій вотчини як форми земельної власності-мадськості та організації виробництва. Її центр складали хороми князя або боярина, вдома його наближених, стайні, скотний двір. Керував вотчиною огнищанин - княжий дворецький. Княжий під'їзної займався збором податків. Роботою селян керували ратайные (па підвішені) і сільські старости. У вотчині, організованої за принципом самодостатності, іме-лися ремісники і майстрині.

Київська Русь славилася своїми містами. Невипадково іноземці називали її Гардарикой - країною міст. Спочатку це були фортеці, політичні центри. Обростаючи новими посадами, ставали осередком ремісничого виробництва і торгівлі. Ще до утворення Київської Русі міста Київ, Новгород, Білоозеро, Ізборськ, Смоленськ, Любеч, Переяславль, Чернігів та ін. склалися на найважливішому водному торговельному шляху «з варяг у греки». У Х-XI ст. створюється нове покоління політичних і торгово-ремісничих центрів: Ладога, Суздаль, Ярославль, Муром та ін

У Київській Русі отримали розвиток понад 60 видів ремесел (теслярські, гончарне, полот-няное, шкіряна, ковальське, збройове, ювелірне й ін). Продукція ремісників витрати-лась іноді на десятки і сотні кілометрів навколо міста і за кордон.

Міста взяли на себе також функції торгівлі та обміну. В найбільших з них (Києві, Новгороді) велася широка і регулярна торгівля на багатих і великих базарах, які постійно проживали як іногородні, так і іноземні купці. Особливе значення у господарському житті Київської Русі придбали зовнішні економічні зв'язки. Російських купців «рузариев» добре зна-чи за кордоном, надавали їм значні пільги та привілеї: договори 907, 911, 944, 971 рр .. з Візантією та ін. Серед п'яти найважливіших магістральних торгових шляхів царьградско-візантійський, закаспийско-багдадський, болгарська, регинсбургский і новгородсько-скандинавський найбільше значення спочатку мали перші два.

Цікаво, що внутрішня торгівля на Русі, особливо у XI-X ст., носила переважно «меновый» характер. Потім поряд з обміном з'являється грошова форма. Спочатку в якості грошей виступали худоба (шкіряні гроші) і хутра (куни-хутро куниці). «Руська Правда» згадує і металеві гроші. Головною рахункової металевої грошової одиницею служила гривня кун (зливок срібла довгастої форми). Гривня кун поділялась на 20 ногат, 25 кун, на 50 резан і т.д. Проіснувавши на давньоруському ринку аж до XIV ст., ця грошова одиниця була витіснена рублем. Карбування своєї монети на Русі почалася у Х-XI ст. Поряд з нею мали ходіння і іно-земні монети.

Політичне та соціально-економічне життя слов'ян давньоруської держави до-полняла і духовна життя.

 

До змісту книги: Всесвітня історія

 

Дивіться також:

 

Всесвітня Історія

 

Раси і народи Історія Геродота Міфи. Легенди. Перекази

 

Стародавній світ Стародавній світ та Середні віки Реферати з історії Сто великих таємниць Стародавнього світу

 

 Мистецтво Стародавнього Єгипту Мистецтво Стародавнього Китаю Міфи і легенди Азії Культура Японії

 

Стародавня Греція Римляни і греки Історія стародавнього Риму Культура стародавнього Риму

 

Історія Середніх віків Російська історія та культура Загальна Історія Мистецтв

 

Історія Стародавнього Сходу Література Стародавнього Сходу Історія Сходу

 

Брокгауз і Єфрон Основи історії мистецтв Історія медицини Історія Воєн

 

 

Греків: Київська Русь

 

Київська Русь "Жива давня Русь"

 

"Освіта Київської Русі". Карта Київської Русі

 

Карамзін: Історія держави Російської в 12 томах

 

Ключевський: Повний курс лекцій з історії Росії

 

Татищев: Історія Російська

 

Довідник Хмырова

 

Правителі Русі-Росії (таблиця)

 

Легенди і перекази стародавнього Новгорода

 

Ломоносов - Стародавня Російська історія: Від початку князювання Рурикова до смерті Ярослава першого

 

Ломоносов - Стародавня Російська історія: Про князювання Владимирова перш хрещення

 

"Садиба новгородського художника 12 століття"

 

"Язичництво древньої Русі" Рибалок

 

"Я послав тобі бересту" В.Л. Янін