Вся електронна бібліотека >>>

 Всесвітня історія >>

  

Історія

Всесвітня історія


 

Прабатьківщина слов'ян та їх етногенез

 

 

Є кілька версій прабатьківщини слов'ян та їх етногенезу, які пропонувалися і пропонуються різними вченими. Але всі вони за основу беруть древ-нейший російська письмовий пам'ятник - літопис «Повість тимчасових років»3, авторство якої приписують ченцеві Києво-Печерського монастиря Нестору (початок XII ст.). Нестор висуває міфологічну версію походження слов'ян: ніби рід їх сходить до молодшого сина Ноя-Иафету, який після розділу земель з братами отримав в уділ Північні і Західні стра-ни. Поступово в оповіді з'являються історичні факти. Нестор поселяє слов'ян в рим-ської провінції Норик, розташованої між верхів'ями Дунаю і Драви. Звідти, тіснили під-лохами (маються на увазі римляни, слов'яни змушені були переселитися на нові місця на Віслу і Дніпро.

«Дунайської» версії прабатьківщини слов'ян дотримувався російський історик С.М. Соловйов, поси-лаясь при цьому на давньоримського історика Тацита.

Учень С.М. Соловйова - історик В.О. Ключевський також визнавав «дунайську» версію прабатьківщини слов'ян. Але він вніс в неї свої уточнення; перш, ніж східні слов'яни з Дунаю по-пали на Дніпро, вони близько 500 років перебували в передгір'ях Карпат. За Ключевскому, тільки з VII ст. східні слов'яни поступово розселилися на сучасній Російській рівнині.

Частина радянських учених схиляється до дунайському походження слов'ян, але більшість дотримувався тієї версії, що прабатьківщина слов'ян перебувала набагато північніше. При цьому вони розходилися в думці і про етногенез слов'ян, і про те, де слов'яни сформувалися в єдину пов-ническую спільність - в Середньому Подніпров'ї і по Прип'яті або в межиріччі Вісли і Одеру.

Археолог та історик академік Б.А. Рибалок на підставі новітніх археологічних даних спробував об'єднати обидві ці версії можливої прабатьківщини слов'ян та їх етногенезу. По його мне-нію, праслов'яни займали широку смугу Центральної та Східної Європи: з півночі на південь шириною близько 400 км, а з заходу на схід протяжністю близько 1,5 тис. км. Західну її поло-вину з півдня обмежували європейські гори - Судети, Татри, Карпати, а на півночі землі прасла-вян доходили майже до Балтійського моря. Східну ж половину праслов'янської землі ограни-чивала з півночі річка Прип'ять, а з півдня-верхів'я річок Дністра і Південного Бугу і басейн річки Росі, яка впадає в Дніпро.

Б.А. Рибаков вважає, що слов'яни належать до стародавнього індоєвропейського єдності, в яку входять такі народи, як німецькі, іранські, кельтські, індійські, грецькі та ін. Центром початкового індоєвропейського масиву 4-5 тис. років тому були північно-східна частина Балканського півострова і Мала Азія. На рубежі III і II тис. до н.е. у північній частині Європи (від Рейну до Дніпра) розвинулося пастушеское господарство, і в пошуках пасовищ пас-тушеские племена в II тис. широко розселилися по Східній Європі. Осілі родинні ін-доевропейские племена поступово утворили великі етнічні масиви. Одним з таких масивів і стали прославяне, що заселили територію від Середнього Подніпров'я на сході до Одеру на заході, від північних схилів Карпат на півдні до широти річки Прип'ять на півночі.

Відомості про слов'ян (іменувалися сколотами) з'являються вже в V ст. до н.е. у древнегре-чеського історика Геродота. Інші античні автори - Полібій (III-II ст. до н.е.), Тит Лівії (I ст. до н.е. - I ст. н.е.), Страбон (і ст. н.е.), Тацит (ок. 58 - ок. 117) наводять відомості про слов'ян під на-званням венедів (венетів), які жили серед скіфських і сарматських племен десь на Віслі. Більш докладні відомості про слов'ян з'являються у візантійського історика Прокопія Кессарий-ського (ок. 500 - після 565) і готського історика Йордана (Иорданеса) (VI).

Прокопій Кессарийский високо оцінює слов'ян, особливо їх вміння битися в горі-стых, важкодоступних місцях. Про їх політичному пристрої він пише: «Ці племена слов'ян і антів, не управляються однією людиною, але здавна живуть народовладдям і тому відноси-тельно всіх щасливих і нещасливих обставин у них рішення приймаються спільно».

Йордан вперше описує слов'ян під власними племінними іменами : венедів, антів і склавенов, як відбуваються «від одного кореня». За його відомостями, венеди - предки західних слов'ян, що мешкали на північно-заході до Вісли і на південно-сході до Дністра. Предки східних сла-вян - анти, «наймогутніші серед слов'ян», за словами Йордану, жили на півдні за побере-жью Чорного моря, в пониззі Дніпра і Дунаю. Взагалі слов'яни (склавени) жили на півночі, в Приладожжі і Приозер'ї.

До того часу, коли слов'яни приєдналися до Великого переселення народів (VI ст.), країни світу пройшли великий шлях розвитку: виникали і руйнувалися величезні держави, йшли активні міграційні процеси. У IV ст. розпалася величезна Римська імперія. У Європі з центром у Римі утворилася Західне Римське держава. На території Балкан і Малої Азії виникла нова могутня держава - Східне, з центром в Константинополі, пізніше одержавши-шиї назву Візантійської імперії (проіснувала до 1453 р.). Воно стало спадкоємцем і пре-емником грецької культури, найбільш сильним і економічно розвиненим європейським держа-ством. Воно справляло великий вплив на своїх сусідів і торгували з ним племена, тому числі і слов'ян.

У Західній Європі в V-VII ст. йшло розселення германських племен, які завоювали террі територію Римської імперії. Тут склалися так звані «варварські» королівства - Франк-ське, Вестготское, Лангобардське та ін.

У VI ст. слов'яни (під назвою словени) включилися в світовий міграційний процес. Рас-селище слов'ян відбувалося в VI-VIII ст. по трьома основними напрямками: - на південь на Балканський півострів; на захід - в Середнє Подунав'я і межиріччі Одеру і Ельби; на схід і північ - по Східно-Європейській рівнині. У той же час відбувався поділ слов'ян на три гілки: пд-ву, західну і східну. До південним слов'янам відносяться нинішні болгари, серби, хорвати та ін, до західних - поляки, чехи, словаки, мужичане, до східних - росіяни, українці і білоруси.

 

До змісту книги: Всесвітня історія

 

Дивіться також:

 

Всесвітня Історія

 

Раси і народи Історія Геродота Міфи. Легенди. Перекази

 

Стародавній світ Стародавній світ та Середні віки Реферати з історії Сто великих таємниць Стародавнього світу

 

 Мистецтво Стародавнього Єгипту Мистецтво Стародавнього Китаю Міфи і легенди Азії Культура Японії

 

Стародавня Греція Римляни і греки Історія стародавнього Риму Культура стародавнього Риму

 

Історія Середніх віків Російська історія та культура Загальна Історія Мистецтв

 

Історія Стародавнього Сходу Література Стародавнього Сходу Історія Сходу

 

Брокгауз і Єфрон Основи історії мистецтв Історія медицини