Вся електронна бібліотека >>>

 Всесвітня історія >>

  

Історія

Всесвітня історія


 

Класичний період і епоха еллінізму

 

 

На початку V ст до н.е. грецький світ, широко рас-пространившийся по берегах Середземного моря, випробував сильний криза - зіткнення з величезною перською державою і її союзником на Заході - Карфагеном.

Греко-перська війна. В кінці VI-на початку V ст. до н.е. перський уряд розвиваю-ет широкі завойовницькі плани, для здійснення яких воно мало в своєму розпорядженні найбільшими фінансовими засобами. Велике місце в цих планах відводилося підкорення Греції. Греція була роздроблена, існувала розрізненість інтересів між окремими полісами і про-щинами: Спарта і Аргос, Афіни і Егіна, беотийские міста і Фіви конфліктували, не існувало загальнонаціональної організації, і хоча для ведення війни з персами утворився тимчасовий союз, він був слабким, і деякі поліси, такі, як Аргос, Фессалія, Фіви, залишилися нейтральними відношенню до нього.

До союзу приєднався 31 поліс. На чолі його стояла Спарта, найбільш сильна ополчени-го. На загальні потреби союзники назбирали грошові кошти та передали їх спартанцям в якості військового податку.

Засновниками Спарти в Х ст. до н.е. були дорійці, вторгнення в область південній Греції (Лаконії) і завоювали у VIII ст. до н.е. сусідню, багату і родючу, область Мессенію, що зробило Спарту одним з найбільших грецьких держав. До початку періоду архаїки спар-танці торгували з іншими грецькими державами і ввозили з-за кордону кращі товари. Спартанські ремісники виготовляли прекрасні вироби з металу, художники розписували вази.

Події VII ст. до н.е. (поразка у війні проти Аргоса, тривало 20 років, повстання міс-сенцев проти Спарти) переконали спартанців в необхідність посилити армію. Спартанці створили систему виховання ідеальних воїнів. До початку класичного періоду Спарта стала найсильнішою у військовому щодо державою у Греції, її воїни славилися дисципліною і храб-ростью.

У 490 р. до н.е. перське військо висадилось з кораблів в 40 км від Афін в містечку Мара-фон. Греки напали на персів і розгромили їх, не зазнавши великих втрат. Але незабаром новий пер-сидский цар Ксеркс зібрав велику армію і флот і вторгся в Грецію з суші і моря. У 480 р. до н.е. перси перейшли через протоку Дарданелли з плавучого мосту, побудованому з кораблів. Щоб перепинити персам шлях у Середню Грецію, загін греків під командуванням спартанско-го царя Леоніда (508/507-480 до н.е.) зайняв вузький Фермопильский прохід між морем і горами, але був оточений і загинув. Перси захопили всю Аттику, зруйнували Афіни, залишені жителя-ми. Було очевидно, що на суші греки не могли перемогти персів. Тоді афінський стратег Фемі-стокл (ок. 525 - ок. 460 до н.е.) зібрав весь грецький флот біля острова Саламін і дав там бій ог-ромному перського флоту. В 479 р. до н.е. в бою у Платеї греки зуміли розбити персів і на суші. Після цього рештки перської армії пішли з Греції і більше на Елладу не нападали.

Перемога греків над персами багато в чому стала можливою завдяки морський та фінансової реформ Фемістокла. До 483 р. до н.е. грецький народ погодився на пристрій великого воєн-ного флоту, що зажадало фінансової реформи, що поклала початок існуванню афинско-го бюджету.

Під час правління Фемістокла Афіни отримали великий дохід від срібних рудників. За давнім типом розподілу видобутку цю суму належало спільно «проїсти», тобто розбраті-ділити між громадянами. Фемістокл запропонував народу відмовитися від цієї роздачі і передати ці кошти на державні потреби без винагороди.

Ця реформа мала важливі військові та політичні наслідки. Вона подвоїла військову силу Афін. Поруч зі старими класами переважно сільського населення, яких висунула конституція Клісфена, завдяки розвитку морських зв'язків і відносин виросли нові. Біль-шое значення Фемістокл надав зміцнення Афін як фортеці і зміцнення нової військової гавані Пірей. Був створений Делоський союз, і Афіни перетворилися в морську державу. Щоб створити боєздатний, могутній флот, учасники союзу зробили внески в загальну скарбницю у вигляді сво-їх кораблів і грошей; їх перша зустріч в 478 р. до н.е. сталася на острові Делос, де впоследст-виї зберігалася загальна скарбниця союзу.

Після Перської війни настав час розквіту і могутності Афін. Його називають «зо-лотым століттям». У цей період (479-431 рр. до н.е.) завдяки торгівлі Афіни стали дуже багаті-ми. Як великий центр культури Афіни залучали кращих скульпторів, гончаров, архітектури-рів, драматургів, істориків і філософів.

У цей період в Афінах остаточно склалася демократична система, видатним представником якої був Перікл (ок. 490-429 до н.е.). Талановитий, чудово освічена, блискучий оратор, він міг силою красномовства переконати слухачів у своїй правоті. Він зміцнив економіку і військово-політичну міць Афін, перетворив місто на центр освіти Еллади, в культурну столицю Греції.

При Периклі отримали розвиток всі сфери економіки Афін - будівництво, ремесла, тор-говля, суднобудування та морські перевезення, текстильне виробництво. Це дозволило збільшити зайнятість населення, активізувати його участь у праці та заробітку.

Все це вимагало великих витрат, і Перікл поставив держава на нову фінансову основу. Величезні витрати на зміцнення і прикраса Афін покривалися з грошових запасів храмових скарбів, утворилися з доходів зі священних земель, з часткою військової здобичі і з приватних вкладів і дарувань. Щодо реформи Перікла ці скарби перестали бути неприкосно державним запасом. Крім того, використовувалися засоби військового бюджету, що включав поступ-лення союзників, оскільки Перікл вважав, що головний місто виконує свої обов'язки щодо союзників, він має право витратити надлишки на споруди, які принесуть йому вічну славу і дадуть громадянам хороший заробіток.

Пелопоннеська війна. Благополуччя і процвітання Афін порушилося з початком Пелопон-несської війни. Вона велася за панування в Греції між демократичними Афінами і олигар-хической Спартою. Вона тривала 27 років (431-404 рр. до н.е.) За ці роки маси людей загинуло страт і посиланнях. Спартанське військо неодноразово вторгалася в найбільш густонаселену об-ласть - Аттику, у результаті її населення зменшилося вдвічі. Військові дії позначилися й на економіці Афін. До того ж в Афінах спалахнула епідемія, в якій загинув і Перікл. Почалися розбрати і серед афінян. На вимогу переможців-спартанців демократія в Афінах змінилася аристократією. Пізніше демократія в Афінах була відновлена, але стати загальногрецьким лі-дером Афінам більше не вдалося.

В середині IV ст. до н.е. на півночі Греції піднялася Македонія. У 340 р. македонський цар Філіп II (близько 382-336 до н.е.) зажадав, щоб греки визнали його владу і під його керівників-дством вступили у війну з Персією. Відмовилися підкорятися фіванці і афіняни були розбиті в битві з македонцями в 338 р. до н.е. при Херонее. У цій битві відзначився 18-річний син Фі-ліппі Олександр (356-323 до н.е.), який через два роки царем Македонії і вождем всієї Елла-ди. Його вихователем був Аристотель (384-322 до н.е.). У 20 років він вступив на престол і взяв владу в Македонії. Олександр припускав зміцнити своє панування в Греції і розширити вла-дення у Азії. Він одразу ж вступив на шлях військових завоювань, результатом яких стали ог-ромная імперія і титул Олександра Великого. Його військова кампанія відрізнялася зухвалістю і стратегічним мистецтвом. Він був військовим генієм, володів незвичайною енергією і чоловіка-ством, його соратники і війська були йому безмежно віддані.

В 323 р. до н.е. Олександр, прозваний Македонським, помер від лихоманки, і його военачальни-ки поділили імперію між собою, що призвело до територіальним війнам, що тривав з 323 р. у 281 р. до н.е. Однак в протягом кількох сотень років після смерті Олександра грецька культура і грецькі ідеї відігравали визначальну роль у країнах його імперії.

Період з 336 по 30 рр. до н.е. називають епохою еллінізму. Прагнули збільшити свою територію римляни з III ст. до н.е. спочатку погрожували грецьких колоній в Італії, а потім у ре-док трьох війни з Македонією і після повстання у Македонії в 147-146 рр. до н.е. перетворили Македонію і Грецію в провінції своєї держави.

 

До змісту книги: Всесвітня історія

 

Дивіться також:

 

Всесвітня Історія

 

Раси і народи Історія Геродота Міфи. Легенди. Перекази

 

Стародавній світ Стародавній світ та Середні віки Реферати з історії Сто великих таємниць Стародавнього світу

 

 Мистецтво Стародавнього Єгипту Мистецтво Стародавнього Китаю Міфи і легенди Азії Культура Японії

 

Стародавня Греція Римляни і греки Історія стародавнього Риму Культура стародавнього Риму

 

Історія Середніх віків Російська історія та культура Загальна Історія Мистецтв

 

Історія Стародавнього Сходу Література Стародавнього Сходу Історія Сходу

 

Брокгауз і Єфрон Основи історії мистецтв Історія медицини