Вся електронна бібліотека >>>

 Історія стародавнього Сходу >>>

  

Загальна історія

Історія Сходу

Підручник за спеціальністю «Історія»


Розділ: Реферати з історії

 

Реформи Ехнатона

 

 

Розпочатий правлінням Тутмоса III, який провів на троні 54 року (перші 22 з них фактично правила ненависна йому Хатшепсут), блискучий період політичної могутності імперського Єгипту тривав досить довго, а пов'язані з ним зовнішньополітичні успіхи і внутрішньополітичні зміни визначили серйозні зрушення у структурі країни, в зокрема в традиційному співвідношення соціально-політичних сил. Лейтмотивом змін було, як згадувалося, істотне переміщення центру ваги адміністрації та всієї опори влади фараонів нетітулованние шари вихідців з чиновників, воїнів, землеробів, тобто з немху, якщо навіть не з рабів. Результатом цього процесу було помітне ослаблення позицій вельможно-жрецької знаті. Правда, жерці і храми в загальному процвітали - досить нагадати, яким потоком йшли в храмові господарства, в тому числі в столичний храм Амона (Амона-Ра), награбоване в походах майно і раби. Але, по-перше, є підстави вважати, що скарбниця все важче тиснула на храми і намагалася використовувати їх доходи для утримання чиновників і воїнів, а по-друге, майнове добробут не було адекватним політичної ролі жрецтва, яка все зменшувалася. Втративши вплив на поточну політику, храми все виразніше перетворювалися в опорні регіональні центри господарства, низові бази державного сектора економіки. Зрозуміло, що ще вчора колишнє вельми впливовим жрецтво не могло змиритися з цим. Назрівав серйозний соціально-політичний конфлікт.

Конфлікт почався з того, що політичні претензії жерців храму Амона-Ра були не тільки відкинуті новим фараоном Аменхетепом IV, вступив на трон в 1372 р. до н.е., але й послужили приводом для рішучих гонінь. Фараон демонстративно підтримав в якості противаги храму Амона-Ра новий культ перш маловідомого бога сонячного диска-Атона, зручний для нього тим, що за ним не стояли якісь впливові сили. Оголосивши себе верховним жерцем Атона, Аменхетеп змінив своє ім'я на Ехнатон («бажаний Атону») і, покинувши Фіви, в 300 км на північ від них заснував швидко відбудовану нову столицю Ахетатон (городище Телль-Амарна). З точки зору релігії це була чи не перша в історії спроба замінити всіх богів одним, створити культ єдиного, загальнообов'язкового для всіх, офіційно визнаного і бога звеличеного великої країни. Але монотеїстична тенденція реформи аж ніяк не була головною; основна мета її зводилася до того, щоб зміцнити централізовану адміністрацію за рахунок ліквідації сепаратистських тенденцій впливовою храмової знаті. Прагнучи рішучим ривком порвати з традицією, Ехнатон робив відчайдушні спроби все оновити. Це проявилося і в створенні нового бога, і в будівництві нової столиці, і в висуванні нових людей, у створенні нових культово-канонічних норм, навіть у новій, причому досить художньо досконалою, школі мистецтва - досить нагадати про такому шедеврі портретної скульптури, як зображення дружини реформатора красуні Нефертіті.

Важко сказати, якими могли б бути кінцеві результати реформи, якби не передчасна смерть Ехнатона, процарствовавшего близько 17 років. За його життя реформи відкритого опору не зустріли, хоча, як і будь-які радикальні реформи в традиційному суспільстві не були сприйняті відразу усіма, тим більше з радістю. Для реформ завжди потрібен час. Ехнатону його явно не вистачило. Наступники його не були сильними правителями і до того ж були людьми юними і правили недовго. Опір же реформ дедалі зростало. Справа скінчилося тим, що Тутанхамон був змушений змінити своє ім'я (раніше він іменувався Тутанхатоном) і перенести столицю Мемфіс, надавши фіванським жерців Амона-Ра всі загублені ними права і привілеї. Були відновлені всі старі традиції, ім'я фараона-єретика було віддано прокляттю і забуттю, а місто Ахетатон був знесений з лиця землі. Після смерті Тутанхамона, не залишив спадкоємця (гробниця померлого, як відомо, була розкопана археологами на початку нашого століття - вона виявилася недоторканою; муміфіковане тіло фараона свідчить про його юному віці), його молода дружина намагалася було втриматися на троні, вийшовши заміж за запрошеного нею хетського царевича. Але її спроба успіху не мала. Царевич був убитий, а незабаром зайняв престол могутній фіванський жрець Хоремхеб. Хоремхеб і його наступники не стали сваритися зі служилої знаттю, воїнами і чиновниками з числа немху, які були опорою Ехнатона і його попередників, і саме це зіграло важливу роль в досягненнях фараонів дев'ятнадцятої династії, однією з наймогутніших в історії Стародавнього Єгипту.

 

До змісту книги: Історія Сходу

 

Дивіться також:

 

Всесвітня Історія Історія Геродота Мистецтво Стародавнього Єгипту Мистецтво Стародавнього Китаю Міфи і легенди Азії Культура Японії Китайська книга мудрості Історія Середніх віків Японські оповіді Російська історія і культура Легенди і міфи Росії Загальна Історія Мистецтв

 

Історія Стародавнього Сходу

Стародавній Схід і всесвітня історія

ІСТОРІЯ СТАРОДАВНЬОГО ЄГИПТУ

Розділ 1. ПРИРОДНІ УМОВИ. НАСЕЛЕННЯ. ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ

Глава 2. ФОРМУВАННЯ КЛАСОВОГО СУСПІЛЬСТВА І ДЕРЖАВИ

Розділ 3. ОБ'ЄДНАННЯ ЄГИПТУ І СТВОРЕННЯ ЦЕНТРАЛІЗОВАНОГО ОБЩЕЕГИПЕТСКОГО ДЕРЖАВИ. ЕПОХА БУДІВНИЦТВА ВЕЛИКИХ ПІРАМІД

Глава 4. Общеегипетское держава в період Середнього царства (XXI-XVIII ст. до н. е..)

Глава 5. Велика Єгипетська держава в епоху Нового царства (XVI-XII ст. до н. е..)

Глава 6. Єгипет в епоху Пізнього царства

Глава 7. КУЛЬТУРА СТАРОДАВНЬОГО ЄГИПТУ

МЕСОПОТАМІЯ

Глава 8. ГЕОГРАФІЧНА СЕРЕДОВИЩЕ. НАСЕЛЕННЯ. ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ

Глава 9. НАЙДАВНІША МЕСОПОТАМІЯ. ФОРМУВАННЯ КЛАСОВОГО СУСПІЛЬСТВА. МІСТА ДЕРЖАВИ ШУМЕРУ

Глава 10. ОСВІТА ЦЕНТРАЛІЗОВАНОГО ДЕРЖАВИ В МЕСОПОТАМІЇ. ДЕРЖАВИ АККАДА І III ДИНАСТІЇ УРА

Глава 11. МЕСОПОТАМІЯ ПІД II ТИСЯЧОЛІТТІ ДО Н. Е. ПЕРЕВАЖАННЯ ВАВИЛОНА

Глава 12. Велика Ассірійська військова держава в 1 тисячолітті до н. е.

Глава 13. ВАВІЛОНІЯ В НАПРИКІНЦІ II - ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ I ТИСЯЧОЛІТТЯ ДО Н. Е.: ВІД ПОЛІТИЧНОГО ДО ЗАНЕПАДУ УТВОРЕННЯ ВЕЛИКОЇ ДЕРЖАВИ

Глава 14. КУЛЬТУРА НАРОДІВ СТАРОДАВНЬОЇ МЕСОПОТАМІЇ

Глава 15. МАЛА АЗІЯ І ЗАКАВКАЗЗІ. МАЛА АЗІЯ: КРАЇНА І НАСЕЛЕННЯ. ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ. ДРЕБНЕЙШИЙ ПЕРІОД ЇЇ ІСТОРІЇ

Глава 16. ХЕТСЬКЕ ЦАРСТВО

Глава 17. ФРИГИЙСКОЕ І ЛИДИЙСКОЕ ЦАРСТВА

Глава 18. ВАНСЬКЕ ЦАРСТВО (УРАРТУ) І ДЕРЖАВИ ЗАКАВКАЗЗЯ

Глава 19. СХІДНЕ СЕРЕДЗЕМНОМОР'Ї І АРАВІЯ. СИРІЯ, ФІНІКІЯ І ПАЛЕСТИНА В ДАВНИНУ

Глава 20. КАРФАГЕН В IX-III СТ. ДО Н. Е.: ВІД ФІНІКІЙСЬКОЇ КОЛОНІЇ ДО ВЕЛИКОЇ ДЕРЖАВИ

Глава 21. СТАРОДАВНІ ДЕРЖАВИ АРАВІЙСЬКОГО ПІВОСТРОВА

НАЙВАЖЛИВІШІ ДАТИ. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

ІРАН І СЕРЕДНЯ АЗІЯ В ДАВНИНУ

Глава 22. ГЕОГРАФІЧНА СЕРЕДОВИЩЕ І НАСЕЛЕННЯ. ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ

Глава 23. СТАРОДАВНІ ДЕРЖАВИ ЕЛАМУ

Глава 24. МИДИЙСКОЕ ЦАРСТВО У VIII-VI ст. до н. е.

Глава 25. ПЕРСИДСЬКА ДЕРЖАВА В VI-IV СТ. ДО Н. Е.

Глава 26. СЕРЕДНЯ АЗІЯ III-I ТИСЯЧОЛІТТЯХ до н. е.

Глава 27. КУШАНСЬКА ДЕРЖАВА І ПАРФІЯ

ПІВДЕННА АЗІЯ В ДАВНИНУ

Глава 28. ТЕРИТОРІЯ І НАСЕЛЕННЯ. ПЕРІОДИЗАЦІЯ. ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ

Глава 29. ІНДСЬКА ЦИВІЛІЗАЦІЯ (ХХШ-XVIII ст. до н. е..)

Глава 30. «ВЕДІЙСЬКИЙ ПЕРІОД». СТАНОВЛЕННЯ РАННІХ ДЕРЖАВ У ПІВНІЧНІЙ ІНДІЇ (XIII-VII ст. до н. е.)

Глава 31. «БУДДІЙСЬКИЙ ПЕРІОД». СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК В VI-III ст. до н. е. І УТВОРЕННЯ ЗАГАЛЬНОІНДІЙСЬКОЮ ДЕРЖАВИ

Глава 32. «КЛАСИЧНА ЕПОХА», ПОЛІТИЧНА ІСТОРІЯ ПІВДЕННОЇ АЗІЇ В II Ст. ДО Н. Е.-V Ст. Н. Е. СУСПІЛЬНИЙ ЛАД

Глава 33. РЕЛІГІЯ І КУЛЬТУРА СТАРОДАВНЬОЇ ІНДІЇ

СТАРОДАВНІЙ КИТАЙ

 Глава 34. ПРИРОДНА СЕРЕДОВИЩЕ. НАСЕЛЕННЯ. ХРОНОЛОГІЯ І ПЕРІОДИЗАЦІЯ ІСТОРІЇ СТАРОДАВНЬОГО КИТАЮ. ДЖЕРЕЛА, ІСТОРІОГРАФІЯ

Глава 35. І НАЙДАВНІШІ ДЕРЖАВНІ УТВОРЕННЯ В КИТАЇ, ШАН-ІНЬ ТА ЧЖОУ

Глава 36. СТАРОДАВНІЙ КИТАЙ VIII-III СТ. ДО Н. Е.

Глава 37. ІМПЕРІЯ ХАНЬ В ІІІ Ст. ДО Н. Е .. -I Ст. Н. Е.

Глава 38. ПЕРШЕ ЦЕНТРАЛІЗОВАНЕ ДЕРЖАВА В КИТАЇ - ІМПЕРІЯ ЦИНЬ (221-207 РР.. ДО Н. Е.)

Глава 39. СТАРОДАВНІЙ КИТАЙ I-III ст. н. е.

Глава 40. КУЛЬТУРА СТАРОДАВНЬОГО КИТАЮ

Глава 41. КРАЇНИ ДАЛЬНЬОГО СХОДУ ТА ПІВДЕННО-СХІДНОЇ АЗІЇ

Глава 42. ДЕРЖАВИ ПІВДЕННО-СХІДНОЇ АЗІЇ В ДАВНИНУ

ЗАГАЛЬНЕ ТА ОСОБЛИВЕ РОЗВИТКУ СТАРОДАВНЬОГО СХОДУ

НАЙВАЖЛИВІШІ ДЖЕРЕЛА З ІСТОРІЇ СТАРОДАВНЬОГО СХОДУ

 

Література Стародавнього Сходу

Біля витоків художнього слова

 Давньоєгипетська література

Література Шумеру та Вавилонії

Література Вавілонії

Хеттская література

Література Стародавнього Китаю

Давньоіндійська література

 Древнеиранская література

Давньоєврейська література