::

    

Вся електронна бібліотека

Правителі Русі - Росії

 


АЛФАВІТНО-ДОВІДКОВИЙ ПЕРЕЛІК РОСІЙСЬКИХ ГОСУДАРІВ

І ЧУДОВИХ ОСІБ ЇХ КРОВІ


65. ДАВИД ІГОРОВИЧ

князь бужско-дубенско-черторижский

 

син Ігоря Ярославича, князя володимиро-волинського, потім смоленського, від шлюбу з Кунигундой, дочкою Оттона, графа орламиндского і маркграфа мейсенської, видатний між князями-ізгоями (безместными) стародавній, домосковскій Русі.

 

Народився у р. Володимирі-Волинському близько 1055 р.; по смерті батька залишився князем-ізгоєм у 1059 р.; біг (як думають, Турова) в Тмутаракань, якою і опанував загально з Ростиславичами, такими ж, як він, князями-ізгоями, у 1080 р.; вигнаний звідти Олегом, князем чернігівським (див. 154), в 1081 р.;

 

захопив грецький місто Олешшя (нині село Олешки, проти Херсона), пограбував там купців, покликаний до Києва великим князем Всеволодом I Ярославичем і отримав від нього Дорогобуж на Волині (нині містечко Рівненського повіту, на р. Горині) 1084; по смерті Ярополка Ізяславича, племінника великого князя Всеволода I, успадковував область Володимиро-Волинську в 1086 р.; брав участь у з'їзді любечском князів, з яких Василька Ростиславича, князя теребовльського (див. 50), підступно захопив, засліпив і заточив у себе у Володимирі в 1097 р.; звільнивши Волошки, обложений у Володимирі Ростиславичами, яким видав виконавців кари над Волошкою, своїх улюбленців, в 1098 р.;

 

з появою великого князя Святополка II Ізяславича (див. 169), двинувшегося на Волинь за вироком князів, втік до Владислава I, короля польського, обдарував його і запросив на допомогу, але, ошуканий їм і обложений у своєму Володимирі великим князем, віддав йому всю Володимиро-Волинську область (22 квітня), після чого з'єднався з Ростиславичами, привів на Русь Боняка, половецького хана, розбив угорців під Перемишлем, взяв р. Нервен, обложив Володимир-Волинський, розбитий (5 серпня) під Луцьком князем Святославом Давидовичем чернігівським (див. 172), але, завдяки Боняку, повернув собі Володимир Волині в 1099 р.;

 

вытребованный на князівський з'їзд в Уветичах, під Києвом, позбавлений Володимиро-Волинської області, взамін якої отримав Бужськ (нині Буйок, між Бродами і Лембергом, в Галичині), Дубно, Черторижск і 400 гривень срібла в 1110г.; брав участь у блискучому поході південно-руських князів за річку Дон, на «вежи» (стани) половецькі в 1111 р.

 

Помер у Києві 25 травня 1113 р. Тіло його поховано там же, в церкві Влахернській Богородиці на Клові.

 

Князь Давид Ігорович був одружений, по здогаду Карамзіна (II, прим. 190), на дочці Владислава I, короля польського, мав від неї сина Всеволодко, городенського князя, чоловіка однієї з дочок Володимира Мономаха.

 

 



Вся електронна бібліотека

Правителі Русі - Росії