::

    

Вся електронна бібліотека

Правителі Русі - Росії

 


АЛФАВІТНО-ДОВІДКОВИЙ ПЕРЕЛІК РОСІЙСЬКИХ ГОСУДАРІВ

І ЧУДОВИХ ОСІБ ЇХ КРОВІ


54. ВОЛОДИМИР I СВЯТОСЛАВИЧ, шановане православною церквою за хрещення руської землі святим і рівноапостольним

великий князь київський і всієї Русі

 

син Святослава I Ігоровича, великого князя київського і всієї Русі, від Малуші (див. 117), молодший з двох дружин Святославовых, дочки Малка любчанина, колишньої ключниці св. княгині Ольги.

 

Народився за одним известиям - у Києві, за іншими - в Будутине, селі Ольжиною, близько 956 р.; отримав в спадок від батька ще за життя останнього Новгород у 970 р.; звідти, переляканий владолюбством Ярополка, великого князя київського, брата свого, втік за море до варягів у 977 р.;

 

вернися з-за моря на свій уділ у 979 р., пішов на Ярополка, взяв Полоцьк, де була Рогнеда (див. 114), наречена Ярополкова, облягав самого Ярополка в Києві та Рідні (містечко, колишній при впаданні Росі в Дніпро), нарешті, вбив його в Києві і зробився великим князем київським у 980 р.; завоював червенські міста (нині Галіція) у 981 р.; підкорив землю ятвягів, латиського племені між Литвою і Польщею, і приніс подячною жертвою богам двох варягів-християн 983 р.; ходив на судах воювати болгарова камських в 985 р.;

 

пішов в Тавриду, там осадив і взяв Корсунь, прийняв святе хрещення, після якого негайно одружився на Ганні Романівні (див. 33), грецькій царівні, і, повернувшись у Київ, хрестив «всю землю» у 988 р.;

 

почав забудовувати містами берега малоросійських річок Десни, Остра, Трубежа, Сули і Стугни у 990 р.; воював з хорватами у 993 р.; освятив Десятинну церкву в Києві і ледь не загинув в бою з печенігами біля р. Василева (нині Васильків Київської р. губернії) у 996 р.; воював з норвежцями близько 1000 р.; був засмучений повстанням сина свого Ярослава, князя новгородського, в 1014 р.

 

Помер на Берестові під Києвом 15 липня 1015 р. Тіло його поховано в київській Богородицької церкви, названої Десятинною, голова зберігається у Михайлівському прибудові Києво-Печерської лаври, а частина правої руки - в Києво-Софійському соборі.

 

У великого князя Володимира в язичництві було, крім 800 наложниць, шість дружин (див. 150, 164, 118, 162, 136, 33), від яких він*мав дванадцять синів і три дочки.

 

 



Вся електронна бібліотека

Правителі Русі - Росії