::

    

Вся електронна бібліотека

Правителі Русі - Росії

 


АЛФАВІТНО-ДОВІДКОВИЙ ПЕРЕЛІК РОСІЙСЬКИХ ГОСУДАРІВ

І ЧУДОВИХ ОСІБ ЇХ КРОВІ


52. ВОЛОДИМИР АНДРІЙОВИЧ, прозвання Хоробрий

князь боровський і серпуховський

 

син Андрія Івановича, боровського князя, від другого шлюбу з Марією (у чернецтві Марфа), дочкою отця невідомого.

 

Народився у Москві, вже по смерті батька свого, 15 липня 1353 р.; за заповітом великого князя Івана II (див. 98), рідного дядька свого, отримав, окрім батьківського уділу, третину доходів з Москви в 1359 р.; разом з сином Івана II Дмитром (згодом Донський, див. 71), ходив при військах московських з Москви до р. Володимиру, на Дмитра III Костянтиновича, великого князя суздальського (див. 72), в самому кінці 1362 р.;

 

уклав родинний договір з новим великим князем Дмитром IV (Донським), двоюрідним братом своїм, у 1364 р.; вигнав литовців з Ржева, сидів з великим князем у Москві, обложеної Ольгердом, великим князем литовським, в 1368 р.; посланий предводить новгородцями, змусив німців-лицарів бігти від Изборска і Пскова у 1369 р.; при другому нашестя Ольгердовом стояв у Перемишлі в 1370 р.; по силі договору великого князя з Новгородом призначався до предводительству новгородцями в 1372 р., внаслідок чого залишався в Новгороді до половини 1373 р.; заснував р. Серпухов у 1374 р.;

 

брав участь в поході великого князя на Твер в 1375 р., стояв три тижні під Ржевом, але не взяв його у 1376 р.; схиляв св. Олексія, митрополита, благословити в наступники собі архімандрита Мітяя, улюбленця великокнязівського, в 1378 р.; примусив до здачі Стародуб і Трубчевськ, відторгнуті литовцями, в 1379 р.; сприяв славної перемоги великого князя Дмитра над Мамаєм на Куликовому полі (Епифанского повіту Тульської губернії) 8 вересня 1380 р.; народжений у нього син (Іван) хрещений св. Сергія Радонезького, іншому його, в 1381 р.;

 

розбив поблизу Волока (Вишній Волочек) сильний загін Тохтамышев у 1382 р.; ходив до Коломні на князя Олега рязанського (див. 152), з яким, однак, уклав мир у 1385 р.; був у поході великого князя на Новгород в 1386 р., посварився з великим князем невідомо за що в 1387 р.; примирившись, уклав з Дмитром Донським другий споріднений договір у 1388 р.; по вокняжении сина Дмитрієва, Василя II (див. 45), засмутився неповагою бояр і поїхав у свій Серпухов, а звідти в Торжок, але великий князь примирив його з собою, давши йому, надбавок до раніше уділу, Волок і Ржев, в 1389 р.;

 

предводил військами племінника в поході на Новгород і взяв Торжок в 1392 р.; блюл Москви від Тамерлана в 1395 р.; за договором Василя II з Ві-товтом, великим князем литовським, придбав до свого уділу частина нинішньої Калузької губернії (Козельськ, Перемишль, Любутск) і відсиджувався в Москві, обложеної Едигеем, вождем татарським, у 1408 р. Помер у Москві 12 серпня 1410 р. Тіло його поховано в московському Архангельському соборі.

 

Князь Володимир Хоробрий, перший між руськими князями дядько, який служив племіннику, був одружений на Олені Ольгердовне (у чернецтві Євпраксія), дочки великого князя литовського, від шлюбу з якою мав шестеро синів.

 

 



Вся електронна бібліотека

Правителі Русі - Росії