::

    

Вся електронна бібліотека

Правителі Русі - Росії

 


АЛФАВІТНО-ДОВІДКОВИЙ ПЕРЕЛІК РОСІЙСЬКИХ ГОСУДАРІВ

І ЧУДОВИХ ОСІБ ЇХ КРОВІ


51. ВОЛОДИМИРКО ВОЛОДАРЕВИЧ (Володимир Володимирович)

князь галицький

 

син Володаря Ростиславича, князя перемишльського (у нинішній Галичині) від шлюбу з невідому.

 

Народився у Перемишлі (галицькому) близько 1095 р.; склавшись з Васильком Ростиславичем, князем теребовльским (див. 50), своїм дядьком, викупив із неволі батька, підступно захопленого ляхами в 1122 р.; був з батьком і дядьком в угорсько-польському таборі під Володимиром-Волинським у 1123 р.; по смерті батька сів на князювання в Звенигороді (подільському) 13 березня 1124 р.; не ладя з братом своїм Ростиславом, князем перемышльским, їздив по допомогу до Угорщини, але, примушений Мстиславом Володимировичем Великим київським государем, змирився в 1126 р.;

 

за смерті брата свого Ростислава, взяв собі Перемишль, а синові братнину, Івану, званого Берладником (від Берлада, або Бырлада, міста в Молдавії, між річками Прутом і Се-ретом), велів жити в Звенигороді, тобто зробив племінника князем-ізгоєм (безместным), у 1129 р.; був учасником усобиці Бориса Коломановича, онука Мономахова, з Білою III Сліпим, королем угорським, в 1132 р., і облоги Чернігова Ярополком II, великим князем київським, в 1138 р.; як союзник Всеволода II,великого князя київського, вступав з війною в область Володимиро-Волинську; але повернувся без бою у 1139 р.;

 

за смерті останнього Васильковича, Івана, взяв його Теребовль собі і, зробившись единодержцем країни, переніс свій стіл в р. Галич р. на Дністрі, в 1140 р.; ходив по наказом великого князя Всеволода II в Польщі у 1143 р.; воював з тим же великим князем, але без бою, сплативши йому лише 1200 гривень срібла «за праці», у 1144 р.; з нагоди повстання Івана Берладника взяв з бою і жорстоко покарав свій Галич, який товаришував мятежнику, у 1145 р.; бачив нашестя до нього самого великого князя Всеволода II (див. 57), але не втратив нічого, у 1146 р.;

 

був заступником миру між великим київським князем Ізяславом II і його дядьком, князем Юрієм суздальським, у міста Луцька в 1149 р.; за розрив цього світу з'явився прихильником Юрія до Києву і тим втягнула себе у війну з угорцями, але відбувся хитрістю, в 1150 р.; на зворотному шляху додому обібрав данину з волинських міст і розбив Мстислава, сина великого князя Ізяслава II, у 1151 р.; розбитий сполученими силами Ізяслава II і угорців на р. Саке в 1152 р.; помер у Галичі раптово в лютому 1153

 

Про місці поховання його тіла відомостей немає.

 

Князь Володимирко був одружений, на думку Татіщева, на княжні угорської і мав від неї сина Ярослава, князя галицького, прозвання Осмомисл (див. 197).

 

 



Вся електронна бібліотека

Правителі Русі - Росії