::

    

Вся електронна бібліотека

Правителі Русі - Росії

 


АЛФАВІТНО-ДОВІДКОВИЙ ПЕРЕЛІК РОСІЙСЬКИХ ГОСУДАРІВ

І ЧУДОВИХ ОСІБ ЇХ КРОВІ


46. ВАСИЛЬ III ІВАНОВИЧ, у св. хрещенні Гавриїл (у чернецтві Варлаам)

великий князь московський і всієї Русі

 

син Івана III Васильовича, великого князя московського і всієї Русі, від другого шлюбу з Софією Хомівни, дочкою Фоми Палеолога, деспота (правителя) морейского.

 

Народився у Москві 25 березня 1479 р.; про «пристойних йому наречену, з дочок королівських», велено навідатися Траханиоту, який їхав послом з Москви до дворах німецьким, в 1492 р.; писав за наказом матері до російської вигнанцеві князю Василю Михайловичу верейскому, чоловіка племінниці Софьиной, про дозвіл йому повернутися на Русь (див. 181) у 1493 р.;

 

пригощав на Москві, в Дорогомилове, литовських послів, які приїхали за сестрою його, Оленою, нареченою польського короля Олександра, і відав Москви під час відсутності батька до Новгороду в 1495 р.; звинувачений у задумах проти батька як государя і взято батьком під варту в 1498 р.; виправданий, прощений батьком і найменовано «государем великим князем Новгорода і Пскова» 19 квітня 1499 р.;

 

з відкриттям військових дій проти Олександра, короля польського, повів полки з Новгорода до північних околиць Литви в 1501 р.; оголошений великим князем володимирським і московським, спадкоємцем престолу всеросійського, 14 квітня 1502 р.; бив свою монету у Володимирі і в Москві, між тим як сестра його, королева Олена, відмовилася шукати брата наречених серед принцес, поки не утвердиться мир між Литвою і Руссю, в 1503 р.; по смерті батька вступив на престол без всяких церковних обрядів і закував у ланцюги вінценосного в'язня, великого князя Дмитра (див. 70), небожа свого, у 1505 р.;

 

посилав рать проти Казані і зазіхав сісти на престол померлого короля Олександра, але і те й інше без успіху, у 1506 р.; переманивши на свою сторону князя Михайла Львовича Глинського, знатнейшего вельможу литовського, почав війну з Литвою, не надто блискучу і скоро конченную світом, у 1508 р.; уклав мирний, корисний Ганзи, договір з Ливонией в 1509 р.; підкорив Псков в 1510 р.; розірвав - і назавжди - батьківський союз з Кримом, підкупленим Польщею, в 1512 р.; особисто предводя є раттю, двічі безуспішно облягав Смоленськ у 1513 р.;

 

взявши Смоленськ, особисто ж, 29 липня, дізнався про зраду Глинського та досконалому поразку руських полків литовськими на р. Орші 8 вересня 1514 р.; приєднав до Москви Рязань, зміцнився союзом з німецьким Орденом лицарів) і честил у Москві цісарського посла, відомого барона Герберштейна, в 1517 р.; посилав в Литву воєвод, що доходили до самого Вільно, Казані і дав царя «від руки» Шиг-Алея в 1519 р.;

 

дізнавшись про бунт в Казані, низвергнувшей Шиг-Алея і стала знову незалежною, має був захищати Москву від набігу Магмет-Гірея кримського і відправився в Волоколамськ збирати полки в 1521 р.; приєднав до Москви останній на Русі доля Сіверський і направив до Казані, де вбито московський посол з усіма купцями, дві раті - сухопутний і судову, у 1523 р.; позбавив милости своєї князя Івана Федоровича Бєльського, головного воєводу в безуспешном казанському поході 1524 р.; зав'язав дипломатичні зносини з папою римським в 1525 р.; ледь не стратив князя Івана Бєльського за новий безуспішний похід до Казані в 1530 р.;

 

клятвеної грамотою зобов'язав брата свого, князя Юрія (Георгія), бути вірним йому та синові, а Казані вдруге дав царя в особі Еналея, брата Шиг-Алєєва, в 1531 р.; ласкаво приймав у Москві посольство індійського раджі Бабура в 1532 р.

 

Помер у Москві ж 3 грудня 1533 р. Тіло його поховано в московському Архангельському соборі.

 

Великий князь Василь Третій був одружений двічі: 1) на Соломонії Юріївні Сабуровій (в чернецтві Софія, див. 178); 2) на княжні Олені Василівні Глинської (див. 88) - і мав від другого шлюбу мав двох синів, з яких старший звався згодом царем Іваном Грозним (див. 96).

 

 

 

Вся електронна бібліотека

Правителі Русі - Росії