::

 

Вся Бібліотека >>

Міфи і легенди народів Світу >>

Німеччина: Пісня про нібелунгів >

 

Релігія. Міфологія. Фольклор

НибелунгиМіфи і легенди

Середньовічної Європи


Німецькі легенди і перекази

 

Пісня про Нібелунгів

 

ПРО ТЕ, ЯК КРИМХІЛЬДУ ОПЛАКУВАЛА СВОГО ЧОЛОВІКА І ЯК ЙОГО ПОХОВАЛИ

 

 

Дочекавшись ночі, Гунтер з мисливцями переправилися через Рейн. Бажаючи довершити свою помсту, Хаген наказав мовчки залишити тіло Зігфріда біля дверей Кримхильды, щоб вона знайшла його там вранці, вирушаючи до заутрені.

Минула ніч, і, трохи замерехтіло ранок, Кримхільду стала збиратися до заутрені і зажадала вогню і плаття. У цей час увійшов до неї камерарій, він знайшов біля дверей закривавлений труп і не впізнав свого пана. Він поспішив в покої Кримхильды.

- Зачекаєте виходити,- сказав він їй,- у дві

рей у ваші покої лежить убитий лицар.

Заридала Кримхільду при цих словах. Не знаючи ще, що це був її чоловік, вона згадала про розпитах Хагена, коли він обіцяв його охороняти. Безмовно впала вона додолу,-- так велике було її горе, а потім стала голосно кричати.

- Але, може бути, це не він,- говорила їй її свита, але від горя кров хлинула у неї з рота, і вона сказала:

- Ні, це Зігфрід, мій милий чоловік. Брунхильда навчила, і Хаген його вбив!

Наказала вона провести себе до трупа, білою рукою своєю підняла його прекрасну голову й зараз впізнала його, незважаючи на кров, покривала його сукню.

- Горе мені! - вигукнула вона.- Щит твій не посічений мечем - зрадницьки убитий ти, і я знаю, хто це зробив і хто замислив твою смерть!

І вся свита її голосно ридала й кричала від горя разом з своєї улюбленої госпожою.

Кримхільду наказала розбудити скоріше воїнів Зігфріда і дати знати про все батькові.

Король Зигмунд лежав у своїх покоях не стуляючи очей,- знати, серце його чуяло біду.

Не відразу повірив Зигмунд сумної звістки, але крики і ридання, що доносилися до нього з покоїв Кримхильды, скоро переконали його. Швидко повскакували з постелі його сто воїнів і, схопивши зброю, побігли туди, звідки неслися крики; туди ж поспішила та тисяча воїнів відважного Зігфріда.

- На горі приїхали ми в цю країну! - вигукнув Зигмунд, прийшовши до Кримхильде.- Хто б серед таких друзів міг позбавити мене сина, а тебе чоловіка?

- Ах, якщо б я знала це напевне,- відповідала вона,- я так помстилася б йому, що всі його родичі ридали б від горя!

Зигмунд обіймав свого сина і над тілом піднявся такий плач і такий крик, що ці звуки наповнили весь зал і палац, навіть весь місто Вормс.

Всі воїни Зігфріда кинулися до зброї,- хотіли вони зараз ж помститися бургундам за його смерть і грізно потрясали своїми щитами.

Коли Кримхільду побачила їх збройними, горе її ще посилився: вона побоювалася, як би воїни Гунтера не перебили Нібелунгів.

- Що ти хочеш робити, Зигмунд? - вигукнула вона.- Ви всі загинете, якщо надумаєте битися: у Гунтера знайдеться, по крайней мірою, по тридцять воїнів на кожного з вас. Залишіться тут і розділіть з мною мою печаль, а на світанку допоможіть мені покласти в труну мого милого чоловіка.

- Ми так і зробимо,- відповідали їй воїни.

Чудеса розповідають про рыцаряк і дам, чули їхні скарги і ридання. Були вони так гіркі й зворушливі, що всі плакали разом з ними - і лицарі, і дами, і навіть городяни і дружини купців.

Для Зігфріда був замовлений розкішну труну, Як тільки настав ранок, Кримхільду наказала нести небіжчика в собор. Там його зустріли дзвоном і церковним співом. Туди ж прийшов і король Гунтер зі своїми воїнами, а разом з ним PI лютий Хаген.

- Вічно доведеться оплакувати нам твого чоловіка, мила сестра! - сказав Кримхильде Гунтер, прикидаючись засмученим.

- Даремно так кажеш ти,- відповідала йому скорботна Кримхільду,- якби ти не хотів, то цього і не сталося б.

- Ніхто з моїх людей не винен у цій справі,- сказав Гунтер.

- Так нехай же той, хто хоче довести свою невинність, підійде до носилок,- вигукнула Кримхільду,- і тоді ми дізнаємося всю правду!

Це велике диво; нерідко відбувається воно і досі: коли вбивця наближається до вбитого, рани розкриваються і знову починають кровоточити, Так було і цього разу. Рана Зігфріда відкрилася, і все тут побачили, що вбивця - Хаген.

- Я вам скажу всю правду,- вигукнув Гунтер,- розбійники вбили його, а Хаген тут ні при чому.

- Знаю я добре розбишак! - сказала Кримхільду.- Хай допоможе Господь його друзям помститися за його смерть! Ви зробили це, Гунтер і Хаген!

Воїни Зігфріда знову готові були кинутися в битву, але Кримхільду знову втримала їх.

Тут підійшли Гернот і Гизельгер; щиро оплакували вони Зігфріда.

До півночі був готовий труну, і поклали в нього тіло. Але Кримхільду не хотіла розлучатися з своїм чоловіком: три дні і три ночі плакала вона над ним, і коштувало великої праці опустити тіло в могилу і поховати його.

Багато грошей роздала Кримхільду за упокій душі свого чоловіка, і сама три дні не пила і не їла, а разом з нею і багато інших, хоча, за наказом Зигмунда, пиття і їжі заготовлено вдосталь. Сам він теж не міг ні їсти, ні пити, і відтоді ніхто вже не бачив його веселим. Коли ж після похорон потроху прийшов він у себе, воїни його сказали йому:

- Поїдемо додому, государ,- тут нічого нам більше робити.

 

До змісту книги: Фольклор Середньовічної Європи: НИБЕЛУНГИ

 

Дивіться також:

 

Японські сказання Японська культура: японська живопис Мистецтво Стародавнього Китаю

Міфологічний словник Легенди і міфи Росії

Стародавній схід Кельтська міфологія

Мистецтво та культура Основи історії мистецтв Загальна Історія Мистецтв