Вся бібліотека >>>

Зміст книги >>>

 


Передсмертні листи борців з фашизмом

КАЖУТЬ ЗАГИБЛІ ГЕРОЇ


Нехай ти помер!..

Але в пісні сміливих і сильних духом

завжди ти будеш живим прикладом,

закликом гордим до свободи, до світла!

Максим ГОРЬКИЙ

 

КЛЯТВА ГРУПИ БІЙЦІВ І КОМАНДИРІВ 13-ї ГВАРДІЙСЬКОЇ СТРІЛЕЦЬКОЇ ДИВІЗІЇ

 

22 вересня 1942 р.

Гвардійці не відступають. Нехай впадуть смертю хоробрих бійці, і командири, але противник не має перейти нашу оборону. Нехай знає вся країна 13-ю гвардійську дивізію...

 

Битва на Волзі, у легендарного Сталінграда, прикувала до себе увагу всього людства. Радянські люди на фронті і в тилу невпинно наближали бажану перемогу, день і ніч кували зброю для якнайшвидшого розгрому ворога, надавали всіляку допомогу мужнім захисникам славного міста на Волзі, готували необхідні резерви.

На початку вересня 1942 року на лівому березі Волги, в районі Середньої Ахтубы, стала зосереджуватися 13-а гвардійська стрілецька дивізія під командуванням генерала А. І. і. Родимцева. Передові частини дивізії з ходу рушили до переправи в районі Червоної Слободи і в ніч на 15 вересня під ураганним вогнем противника, форсували Волгу. Місто у вогні й диму. Звуки пострілів, гуркіт вибухів зливаються в суцільний гул і гуркіт. Люди ховаються під землею, в руїнах. Бійцям батальйону, яким командував гвардії старший лейтенант Ф. Федосєєв, була поставлена задача - раптовим ударом перекинути фашистів і захопити залізничний вокзал. Батальйон метр за метром пробивав собі дорогу до вокзалу. Останній ривок - і бійці оволодівають цим важливим опорним пунктом. Займають кругову оборону, відволікаючи на себе значні сили противника.

В штабі 6-ї армії ворога майже паніка. У Берліні вже оголошено про взяття Сталінграда, а росіяни захоплюють вокзал, через Волгу переправляються свіжі радянські частини, зростає опір у Тракторного заводу, в районі елеватора, на всій 50-кілометрової лінії вздовж Волги - від Тракторного до Бекетовки. В район вокзалу кинуті 40 танків, посилені загони автоматників у супроводі есесівців, з бриючого польоту гітлерівські пілоти бомблять позиції сміливців.

На командному пункті генерала А. В. Родимцева з нетерпінням чекають донесень від гвардії старшого лейтенанта Ф. Федосєєва, надсилаються нові штурмові групи. Над районом вокзалу вдень і вночі чуються вибухи, автоматні і кулеметні черги.

22 вересня на КП дивізії з'явився боєць, ледве тримався на ногах.

- Негайно відведіть мене до генерала, я звідти, з вокзалу, доповісте: прибув з донесенням солдатів Єрмолаєв.

Втомлений, не спав кілька діб Олександр Ілліч Родимців вийшов до солдата.

- Прийміть пакет, товаришу генерал.

Пакетом був складений вчетверо невеликий клаптик паперу. Командири 2-ї і 3-ї рот батальйону Федосєєва гвардії лейтенант Кравцов і гвардії молодший лейтенант Колеганов за дорученням тяжко пораненого командира прислали донесення, завершавшееся словами короткої клятви.

Це була остання звістка з батальйону. Живим звідти ніхто не повернувся...

Про це героїчне бойовому епізоді розповів генерал-полковник А. В. Родимців в «Червоній зірці» від 26 лютого 1975 року.

  

Зміст книги (вибрати статтю) >>>