Вся бібліотека >>>

Зміст книги >>>

 


Передсмертні листи борців з фашизмом

КАЖУТЬ ЗАГИБЛІ ГЕРОЇ


Нехай ти помер!..

Але в пісні сміливих і сильних духом

завжди ти будеш живим прикладом,

закликом гордим до свободи, до світла!

Максим ГОРЬКИЙ

 

ЗАПИСКА СЕКРЕТАРЯ ПІДПІЛЬНОЇ ПАРТІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ СЕЛИЩА КАРДЫМОВО, СМОЛЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ, Е. Р. БАГРЕЧЕВОЙ МАТЕРІ

 

БагречеваНе пізніше 19 березня 1942 р.[1]

Прощайте, мої дорогі - матуся, Элеонорка. В очікуванні страти вирішила написати вам і послати останнє пробач.

Не плач, мамо, і не лай мене, інакше вчинити я не могла. Бережи себе для Елі, якій ти як можна більше часу повинна бути і бабусею і матір'ю. Виховай її хорошим, змістовним людиною, люблячим свою країну і свій народ.

Цілую вас міцно, передайте привіт всім рідним, знайомим і учням,усім тим, які зуміють пережити це чорне час.

Женя.

 

Її поважали всі в селищі Кардымово - районному центрі на Смоленщині, де вона вела уроки історії в середній школі, поважали за любов до дітям, за привітність, простоту і вимогливість до себе і товаришів.

У перші дні війни місцеві дітлахи, незважаючи на літні канікули, часто вдавалися до школи, стривожено й довірливо слухали улюблену вчительку. Вона розповідала про подвиги радянських людей, говорила про неминучій перемозі над ворогом, а потім всі разом йшли на берег Дніпра, де нещодавно відкрився госпіталь, і доглядали за пораненими радянськими бійцями.

Гітлерівців у Кардымовском районі, як і всюди на радянській землі, зустріло добре організований опір, який прямувало підпільної партійної організацією. Секретарем сільських комуністів селища Кардымово була Євгенія Родіонівна, її бойовими помічниками - голова Кардымовского Ради І. П. Ковальов, вчителька М. В. Селянинова, лікар П. В. Шестерикова, працівник районної лікарні В. І. Куценко та ін.

Потужний партизанський рух охопив всю Смоленщину. Серйозну роль у боротьбі з окупантами грало і населення Кардымовского району, де вже на кінець першої воєнної зими в ряді сіл була фактично відновлена Радянська влада. На придушення партизанського руху фашистське командування кинуло добірні частини 10-ї танкової дивізії. Гітлерівці спалили понад 25 сіл, розстріляли й повісили більше 500 чоловік, сотні людей забрали до табору військовополонених у Смоленськ.

19 березня 1942 року в центрі селища на Кардымово спеціально збудованому ешафоті була повішена Євгенія Родіонівна Багречева. Перед стратою її довго катували, знущалися, але не могли зломити комуністку. За кілька годин до смерті вона на невеликому клаптику паперу написала останнє лист, що зберігається нині в Смоленськом державному музеї. Лист опубліковано в збірнику «Партизанська боротьба з німецько-фашистськими окупантами на території Смоленщини. 1941-1943» (Смоленськ, 1962, стор 90-91).

  

Зміст книги (вибрати статтю) >>>



[1] 19 березня 1942 року Е. Р. Багречева була повішена фашистами