Вся бібліотека >>>

Зміст книги >>>

 


Передсмертні листи борців з фашизмом

КАЖУТЬ ЗАГИБЛІ ГЕРОЇ


Нехай ти помер!..

Але в пісні сміливих і сильних духом

завжди ти будеш живим прикладом,

закликом гордим до свободи, до світла!

Максим ГОРЬКИЙ

 

ЗАПОВІТ ЧЕРВОНОАРМІЙЦЯ С. ВОЛКОВА

 

Не пізніше 12 лютого 1942 р.2

Мій заповіт.

Товариші бійці, командири і політпрацівники!

Йдучи в атаку, я зобов'язуюсь до останнього подиху битися за честь і незалежність моєї матері-Батьківщини. Сам я безпартійний. Але якщо в бою проллється моя кров, вважайте її кров'ю комуніста. Смерть і загальне презирство фашистським катам, осквернившим нашу священну землю!

Дорогі брати по зброї! Якщо я загину в цій битві, назвіть мене комуністом.

Хай живе великий радянський народ!

Передайте привіт дружині Марусі і дочки Тані.

С. Волков.

 

Червоноармієць Степан Волков перебував у стрілецькій роті, яка повинна була першою піти на штурм ворожих укріплень біля села Устиново, на Західному фронті. Готуючись до атаки, він на маленькому листку з блокнота поспішно написав слова клятви: битися до останнього подиху з проклятими фашистськими загарбниками. Записку, згорнуту в трубочку, вклав в свій медальйон.

В атаку Степан Волков пішов одним із перших. Попереду ворожий дзот відкрив згубний вогонь. Наступаючі залягли.

В цю хвилину Степан з гранатами в руках під свист куль підповз до дзота і закидав його гранатами. Вогнева точка замовкла. Шлях на село Устиново відкритий. Але в цей момент безстрашного воїна скосила куля ворога.

Після бою бійці поховали Степана Волкова поблизу тієї села, за звільнення якої він віддав своє життя. Над могилою героя вони прочитали знайдену у його медальйоні маленьку записку. Ця записка була опублікована в «Правді» 12 лютого 1942 року.

  

Зміст книги (вибрати статтю) >>>