Вся бібліотека >>>

Зміст книги >>>

 


Передсмертні листи борців з фашизмом

КАЖУТЬ ЗАГИБЛІ ГЕРОЇ


Нехай ти помер!..

Але в пісні сміливих і сильних духом

завжди ти будеш живим прикладом,

закликом гордим до свободи, до світла!

Максим ГОРЬКИЙ

 

НАПИС ПІДПІЛЬНИЦІ П. САВЕЛЬЄВОЇ НА СТІНІ ТЮРЕМНОЇ КАМЕРИ В ЛУЦЬКУ

 

Січень 1944 р.

Наближається чорна, страшна хвилина! Все тіло понівечене - ні рук, ні ніг...

Але вмираю мовчки. Страшно помирати в 22 роки. Як хотілося б жити! В ім'я життя майбутніх після нас людей, в ім'я тебе, Батьківщина, йдемо ми... Розквітай, будь прекрасна, рідна, і прощай.

Твоя Паша.

 

Паша Савельєва народилася в селянській родині, навчалася в школі-десятирічці в місті Ржеві. Влітку 1940 року, після закінчення Московського кредитно-економічного інституту, приїхала на роботу до Луцька. Тут її і застала війна.

Не встигнувши евакуюватися на схід. Паша прийняла рішення боротися з окупантами в місті. Разом з іншими комсомольцями Луцька вона організувала підпільну групу. Сміливі підпільники збирали відомості про розташування гітлерівських військ, здійснювали диверсії, надавали допомогу втікачам радянським військовополоненим, виготовляли для них документи і постачали одягом.

Ранньою весною 1943 року група підпільників зуміла встановити зв'язок з діючими в їх місцевості партизанами під командуванням Д. Н. Медведєва.

Підпільники роздобули у фашистів план Луцька із зазначенням всіх військових об'єктів. За завданням партизанського центру вони здійснювали диверсії на залізничній станції. Гестапо збилася з ніг, намагаючись знайти керівництво підпіллям.

22 грудня 1943 року пізно ввечері гестапівці заарештували Пашу Савельєву. Після жахливих тортур і мук в січні 1944 року фашисти спалили патріотку у дворі середньовічного католицького монастиря, перетвореного гітлерівцями в кривавий катівню.

За годину до страти, сподіваючись на втечу, вона зуміла передати в сусідню камеру записку: «Якщо будуть виводити разом, треба спробувати бігти. Мужайтеся!» Але втекти не вдалося.

Наведена вище напис у камері № 14 була надряпана цвяхом в останні хвилини перед стратою. Опублікована в «Літературній газеті» 2 червня 1960 року.

  

Зміст книги (вибрати статтю) >>>